№ 2-717/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2010 року                                                                      м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                         Жигун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний дім «Агробізнес», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Аптека» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 року позивач – Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі – ПАТ «Сведбанк» або Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Тридента Агро», ОСОБА_2, ТОВ «ІД «Агробізнес», ТОВ «Агро Аптека» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 08.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Тридента Агро» було укладено кредитний договір № 619 до якого в ході виконання його умов додатковими договорами № 1 від 21.07.2008 року, № 2 від 04.08.2009 року, № 3 від 23.09.2008 року, № 4 від 17.11.2008 року було внесено ряд змін.

За умовами кредитного договору Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 7 005 000,00 доларів США на строк по 7 квітня 2011 року включно зі сплатою процентів з розрахунку 13% річних (01.20.2008 року – 14,5%; з 27.11.2008 року по 28.02.2009 рік – 15,5%).

В забезпечення виконання ТОВ «Тридента Агро» зобов’язань за кредитним договором було укладено наступні договори: договір поруки № 619/П-1 від 08.04.2008 року, до якого договором № 1 від 23.07.2008 року внесено ряд змін між Банком та ТОВ «ІД «Агробізнес»; договір поруки № 619/П-2 від 08.04.2008 року, до якого договором № 1 від 23.07.2008 року внесено ряд змін між Банком та ТОВ «Агро Аптека»; договір поруки № 619/П-3 від 08.04.2008 року, до якого договором № 1 від 23.07.2008 року внесено ряд змін між Банком та ОСОБА_1

Зазначив, що відповідачі порушують умови договорів, у зв’язку з чим станом на 11.08.2009 заборгованість позичальника перед Банком становить 8 062 241 доларів США 87 центів.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2010 року позовну заяву в частині позовних вимог до ТОВ «Тридента Агро», ОСОБА_2, ТОВ «ІД «Агробізнес», ТОВ «Агро Аптека» залишено без розгляду та залучено до участі у справі в якості третіх осіб.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені в позовній заяві обставини, підтримав позовні вимоги та просив суд розглянути справу в загальному порядку. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 8 062 241 доларів США 87 центів та судові витрати.

У відповідності до ч. 5 та ч. 6 ЦПК України, суд неодноразово належним чином повідомляв ОСОБА_1 про місце, день і час судового засідання.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання призначене на 18.10.2010 року не з’явився. Судова повістка повернулася на адресу суду без вручення ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення «За зазначеною адресою не проживає»

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місця проживання, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Треті особи належним чином повідомлені про місце, день та час  судового розгляду, в судове засідання не з’явились. Заява про згоду на участь у справі до суду не надходила.

    За згаданих обставин у відповідності до ст. 36, 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, заслухавши представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Тридента Агро» було укладено кредитний договір № 619 (далі – Кредитний договір) (а.с.9-12).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику у доларах США на умовах. Передбачених договором, а позичальник зобов’язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та погашення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов’язання, передбачені договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 3 795 000,00 доларів США, що зменшується згідно Додатку № 1 до Договору. Строк дії кредитної лінії з 8 квітня 2008 року по 7 квітня 2011 року включно (п. п. 1.2,1.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту 13% річних.

Також з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання ТОВ «Тридента Агро» зобов’язань за Кредитним договором було укладено ряд договорів поруки.  

Зокрема, 08.04.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 619/П-1 (далі – Договір поруки) (а.с.47-48).

Пунктом 1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується перед Банком відповідати за виконання наступних зобов’язань, що випливають із кредитного договору від 08.04.2008 року та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом у доларах США, що надаються кредитодавцем для поповнення обігових коштів, в тому числі оплата за товар зовнішньоекономічними контрактами, фінансування аудиторської заборгованості, яка виникла раніше та інших боргових зобов’язань, в межах кредитної лінії, що встановлюється з загальним лімітом заборгованості 3 795 000,00 доларів США під проценти на строк до 07.04.2011 року.

Відповідно до п. п. 3, 4 Договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед Банком за виконання зазначених у пункті 1 договору поруки зобов’язань за кредитним договором. Поручитель відповідає за кредитним договором в частині виконання зобов’язань, передбачених пунктом 1 договору поруки, в тому ж обсязі, що і позичальник.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

         Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.

          Судом  встановлено, що зобов’язання перед позивачем не виконано. Заборгованість за кредитним договором складає 8 062 241 доларів США 87 центів, де основна не повернута сума кредиту становить 7 005 000,00 доларів США; сума нарахованих і несплачених відсотків – 394 463,05 доларів США; сума пені за несвоєчасну сплату відсотків – 21 821,32 доларів США; сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу – 598 927,5 доларів США; щорічна комісія за управління кредитною лінією – 42 030,00 доларів США (а.с.62).

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Із конструкції статті 554 ЦК України, випливає, що хоча і поручитель із боржником певними зобов’язальними відносинами, він є самостійним суб’єктом у відносинах з кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 с. 555 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

При солідарному обов’язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

            Вирішуючи питання про стягнення заборгованості в іноземній валюті, суд виходив з роз’яснень, викладених в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України  № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

         Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна  валюта  може  використовуватися  в   Україні   у випадках і в порядку, встановлених законом.

          Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання   іноземної   валюти,   а   також   платіжних документів  в  іноземній  валюті  при  здійсненні  розрахунків  на території  України  за  зобов’язаннями  допускається  у  випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

          Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України, встановлює   офіційний   курс  гривні  до іноземних валют та оприлюднює його.

Згідно витягу Про офіційні курси гривні до іноземних валют від 18.10.2010 року, Національний банк України встановлює такі офіційні курси гривні до іноземних валют: 100 доларів США – 790,9000 грн.

А тому, станом на 18.10.2010 року 8 062 241 доларів США 87 центів еквівалентно 63 764 270 грн. 95 коп.

           Таким чином, з умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору поруки та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством, а отже є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.  

           Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

 А тому, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн. 00 коп.

 На підставі  п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 192, 509, 526, 533, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 208, 212 – 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний дім «Агробізнес», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Аптека» про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити .

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 8 062 241(всім мільйонів шістдесят дві тисячі двісті сорок один) доларів США 87 центів, що за курсом НБУ станом на 18.10.2010 року становить 63 764 270 (шістдесят три мільйони сімсот шістдесят  чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 95 коп.    

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» сплачений судовий збір у сумі  1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя