СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18 жовтня 2007 року | Справа № 2-27/6390-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 21.06.2007 по справі № 2-27/6390-2007А
за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству (вул. Промислова, 11-А, Саки, 96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, Саки, 96500)
про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчиненняпевних дій
ВСТАНОВИВ:
За результатами невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету Сакським міжрайонним управлінням водного господарства Державного комітету України по водному господарству узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за червень 2006 року (акт перевірки № 453/15-02/01039576 від 20.03.2007), податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000451502/0 від 03.04.2007 про нарахування штрафних санкцій у сумі 1710,50 грн.
Відповідно результатів перевірки, на думку відповідача, позивачем узгоджене податкове зобов’язання було несвоєчасно погашено зарахуванням від’ємного значення у зменшення боргу по податку на додану вартість.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 у справі № 2-27/6390-2007А (суддя Воронцова Н.В.) позов задоволений частково: оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнане нечинним, у частині віднесення зайво сплаченої суми у розмірі 1279 грн. в рахунок майбутніх платежів відмовлено.
При прийнятті постанови суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у податкового органу були відсутні будь-які правові підстави для направлення поточних платежів позивача в рахунок погашення недоїмки, створюючи таким шляхом новий податковий борг.
Стосовно віднесення зайво сплаченої суми у розмірі 1279 грн. в рахунок майбутніх платежів суд зазначив, що позивачем не надані докази, підтверджуючі звернення до податкового органу.
Відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Так, апелянт зазначив, що штрафні санкції неможливо нарахувати платнику податків без наявності факту погашення суми податкового боргу, штрафні санкції нараховуються у момент його погашення.
Доводи апеляційної скарги мотивовані також іншими обставинами, викладеними у апеляційній скарзі, не маючими значення для вирішення справи.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 18.10.2007 у зв’язку із відпусткою судді Гоголя Ю.М. у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Щепанську О.А. Головуючим у справі призначено суддю Голика В.С.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 4.1.4. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 5.3.1. статті 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідач обгрунтовує апеляційні вимоги пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, на думку судової колегії, є безпідставними. У зв’язку з зазначеним, податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Однак, дані доводи судовою колегію не приймаються до уваги, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” N 509-XII від 04.12.1990 передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
З аналізу норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.
Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно зараховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше. Більш того, нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу.
Отже, постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 у справі № 2-27/6390-2007 А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Н.П. Горошко
О.А. Щепанська