СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 жовтня 2007 року | Справа № 20-7/055 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Дугаренко О.В.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
прокурор: Шаблін Евген Ігорович, посвідчення № 490 від 21.03.2007, прокуратура міста Севастополя,
позивача: Ревякін Іван Микитович, довіреність № 245/08 від 17.01.05, Севастопольський міський центр зайнятості,
відповідача: Мартинюк Олена Олександрівна, довіреність № 2/7037 від 28.12.05, Відкрите акціонерне товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького",
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 16 серпня 2007 року по справі № 20-7/055
за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва, 40,Севастополь,99053)
до відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова, 11,Севастополь,99042)
про стягнення витрат на матеріальне забезпечення безробітної Куроченко Н.О. в сумі 4227,14 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” про стягнення витрат на матеріальне забезпечення безробітної Куроченко Н.О. в сумі 4227, 14 грн..
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06 червня 2005 року провадження у справі зупинено в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду Верховним судом України пов’язаною з нею справи № 2-637/2004 за позовом Куроченко Н.О. до відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” про визнання наказу частково незаконним ,поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01 серпня 2007 року провадження у даній справі поновлено у зв’язку з розглядом пов’язаною з нею справи № 2-637/2004, справу призначено до судового розгляду, а також на підставі набрання Кодексом адміністративного судочинства України чинності суд ухвалив розглянути дану справу у порядку адміністративного судочинства.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2007 року у справі № 20-7/055 (суддя Ілюхіна Г.П.), яку складено та підписано 21 серпня 2007 року, позов задоволено.
З відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" на користь Севастопольського міського центру зайнятості стягнуті витрати на матеріальне забезпечення безробітної в сумі 4227,14 грн.
Не погодившись з постановою суду, відкрите акціонерне товариство "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" 22 серпня 2007 року подало заяву про апеляційне оскарження, 5 вересня 2007 року - апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням господарським судом м. Севастополя обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.
Так, за твердженням відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", місцевим господарським судом було необґрунтовано прийнято до увазі у якості доказів у справі документи, надані Севастопольським міським центром зайнятості з тих підстав, що вони лише підтверджують розмір середньої заробітної плати Куроченко Н.О., але не факт виплати їй сумі матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.
Також, на думку апелянта, рішення суду суперечить вимогам пункту 4 статті 22 Закону України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, у зв’язку з чим воно є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
В ході перевірки з питань виплати допомоги по безробіттю з Фонду України на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, проведеної прокуратурою міста Севастополя, було встановлено, що 12 березня 2004 року відкритим акціонерним товариством „Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького” звільнена з займаємої посади інженер по охороні праці і техніки безпеки Куроченко Надія Олександрівна.
22 березня 2004 року Куроченко Н.О. звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
22 березня 2004 року наказом Севастопольського міського центру зайнятості Куроченко Н.О. наданий статус безробітної з виплатою допомоги на підставі пункту 1 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України „про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з урахуванням відомостей, зазначених в довідці про середню заробітну плату.
04 січня 2005 року наказом Севастопольського міського центру зайнятості знято з обліку як безробітну Куроченко Н.О. з 27 грудня 2004 року з припиненням виплати допомоги по безробіттю на підставі доповідної записки.
02 грудня 2004 року рішенням Севастопольського апеляційного суду Куроченко Н.О. поновлено на посаді інженера, стягнуто на користь Куроченко Н.О. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 742, 90 грн. та компенсацію моральної шкоди в сумі 1000,00 грн..
27 грудня 2004 року наказом відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького” № 351 поновлено Куроченко Н.О. на посаді інженера по охороні праці та техніки безпеки 2 категорії з 12 березня 2004 року, виплачено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 742, 90 грн. та компенсацію моральної шкоди і сумі 1000, 00 грн..
19 січня 2005 року на адресу відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького” Севастопольським міським центром зайнятості направлено претензію № 142/08 з вимогою перерахувати на рахунок центру суму, виплачену Куроченко Н.О. матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 4227, 14 грн..
Невиконання вказаних вимог стало підставою для звернення прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості до господарського суду міста Севастополя із даною позовною заявою.
Заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького” з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року N 1533-III.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості.
Частиною 2 статті 34 Закону встановлено, що Фонд зобов’язаний, зокрема, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Відповідно до частини 4 статті 35 Закону із роботодавця утримуються:
- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;
- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;
- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Аналіз даних положень закону дає підстави для висновку про те, що місцевим господарським судом зроблений правильний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Згідно з пунктом 4 статті 22 Закону України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Як свідчать матеріали справи, статус безробітної Куроченко Н.О. був наданий 22 березня 2004 року, про що свідчить наказ № НТ040322 Севастопольського міського центру зайнятості (а.с. 9).
Наказом № НТ050104 від 04 січня 2005 року Куроченко Н.О. була знята з обліку безробітного та їй була припинена виплата допомоги. (а.с. 10).
Таким чином, враховуючи, що період за який позивач виплатив Куроченко Н.О. матеріальну допомогу не перевищує 360 календарних днів, судова колегія вважає доводи відповідача про те, що рішення суду суперечить вимогам пункту 4 статті 22 Закону України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” безпідставними.
Крім того, всупереч твердженням відповідача про невідповідність рішення суду вимогам пункту 4 статті 22 Закону України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що стягнення сумі сплаченого забезпечення та вартості наданих послуг з працедавця передбачено пунктом 4 статті 35 Закону України „Про обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, усі виплати безробітному здійснюються з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочим органом якого є позивач ,Севастопольський міський центр зайнятості, який сплачує забезпечення та здійснює соціальні послуги безробітним.
Судова колегія також вважає доводі відповідача про те, що судом було необґрунтовано прийнято до увазі у якості доказів у справі документи, надані Севастопольським міським центром зайнятості, необґрунтованими виходячи з наступного.
Матеріали справи містять копії документів, а саме: Додаток до персональної картці безробітної Куроченко Н.О. про нарахування та виплату, довідка про розрахунки, які підтверджують, що Куроченко Н.О. здійснювались виплати допомоги по безробіттю у розмірі 4227, 14 грн..
Як свідчать матеріали справи для підтвердження перерахування допомоги в сумі 4227, 14 грн. на рахунок „картка” Куроченко Н.О. позивачем був зроблений запит № 1043/08 від 21 квітня 2005 року в Севастопольську філію Акціонерного Банку „ПриватБанк” та отримано підтвердження, що вказана сума нарахована саме на вказаний рахунок, належний Куроченко Н.О..
Відповідно до пункту 6.2 Порядку "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства труда та соціальної політики № 307 від 20.11.2000 року, допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи, трудової книжки, за пред'явленням у разі наявності свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Щомісячні зведені відомості нарахування допомоги безробітним, на підставі яких єдиним платіжним дорученням вся сума перераховується, згідно наявного договору, разом з відомостями на розрахунковий рахунок банку, який вибрали для отримання допомоги безробітні, банк самостійно зараховує вказані у відомостях суми на особові рахунки безробітних, відкриті в даному банку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються витрати по матеріальному забезпеченню безробітної Куроченко Н.О., які були сплачени позивачем.
Перелік викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, у зв’язку з чим підстави для скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, статтею 212, статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького” залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2007 року у справі № 20-7/055 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили цією ухвалою та в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді О.В. Дугаренко
Г.К. Прокопанич