УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "12" жовтня 2010 р. Справа № 18/1082
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Косигін М.І. , довіреність №242 від 22.06.2010р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "СТВ-Житомир" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТВ" (м.Житомир)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 4457,23грн.,
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 4457,23грн. заборгованості, з яких: 4074,64грн. - основного боргу, 301,90грн. - інфляційних, 80,69грн. - 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2007р. між Дочірнім підприємством "СТВ-Житомир" ТОВ фірми "СТВ" (Постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №1398/607 (а.с.7-8), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар на умовах даного договору (п.1.1).
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що плата за партію товару може здійснюватися по узгодженню сторін з відстрочкою платежу на 14 банківських днів від дати поставки.
На виконання умов договору №1398/607 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4687,38грн., що підтверджується видатковими накладними №7474158 від 11.09.2009р., №7477374 від 18.09.2009р. (а.с.9-10).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак відповідач свої зобов'язання у встановлений в договорі строк щодо оплати поставленого йому товару виконав лише частково.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 4074,64грн., що спонукало позивача звернутись з позовом до суду.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4074,64грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 80,69грн. 3% річних та 301,90грн. інфляційних.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 80,69грн. 3% річних та 301,90грн. інфляційних.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок річних та інфляційних не спростував.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 4457,23грн. з яких: 4074,64грн. основного боргу, 80,69грн. 3% річних та 301,90грн. інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Дочірнього підприємства "СТВ-Житомир" ТОВ фірми "СТВ" (10019, м. Житомир, вул.Комерційна, 4, код ЄДРПОУ 32467744)
- 4074,64грн. основного боргу;
- 80,69грн. 3% річних;
- 301,90грн. інфляційних;
- 102,00грн. - витрат по сплаті державного мита;
- 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід).