УКРАЇНА

Справа № 11-924\2006 року                                           Головуюча у 1-й інстанції

Категорія ст. 115 ч. 1 КК України                                                       Стрюк Л.І.

Доповідач Кисіль А.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 2006 року серпня місяця 2 дня колегія суддів Судової палати у кримінальних спра­вах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого-судді Гладія С.В. суддів Кисіля А.М., .Павленка В.П. з участю прокурора Подворчана Ю.М. адвоката ОСОБА_3  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апе­ляцією адвоката ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2006 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, мешканця АДРЕСА_1, гр. України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого ,-

за ч.2 ст.355 КК України на З роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 115,69 КК України на 6 років позбавлення волі, на підставі ст. 70ч.1 КК України шляхом погли­нення менш суворого покарання більш суворим до відбуття призначено 6 років по­збавлення волі;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, неодруженого, раніше не судимого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_3,-

за ч.2 ст. 355 КК України на 3 роки позбавлення волі, згідно ст.75,104 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання на 1 рік і покладено відповідно до ст. 76 КК України обов 'язки : не виїжджати за межі України на по­стійне місце проживання, не змінювати без згоди органів кримінально-виконавчої системи місце проживання, роботи, навчання.

Як встановив суд, 4.10.2002  року близько 21 години під час розпиття спир­тних напоїв у  АДРЕСА_1  між ОСОБА_2  та ОСОБА_1  у будинку останнього за адресою  АДРЕСА_2  була досягнута  домовленість щодо примушування повернення заборгованих коштів ОСОБА_4, - ОСОБА_5.         З цією метою вони вдвох близько першої години 5.10.2002 року прийшли до ОСОБА_4   додому, що мешкала по АДРЕСА_3   і зайшовши до квартири, ОСОБА_2   став з'ясовувати питання відшкодування завданої шкоди з боку потерпілої за викрадені нею раніше кури у ОСОБА_5.  Остання є родичкою ОСОБА_1.

З метою примусити ОСОБА_4  повернути кошти, тобто виконати цивіль­но-правові зобов'язання, ОСОБА_2  завдав їй удару долонею у ділянку обличчя. ОСОБА_1 також завдав потерпілій удару ногою в обличчя, від чого у неї поте­кла кров.

ОСОБА_2   з тією ж метою завдав ще декілька ударів долонею по обличчю потерпілій і залишив її із   ОСОБА_1, який продовжив наносити удари рука­ми та ногами у ділянку тулуба і голови потерпілої з метою понудити її виконати зобов'язання і повернути кошти ОСОБА_5.  А коли впевнився, що примусити ОСОБА_4  до виконання цивільно - правових зобов'язань не вдається, з метою вчинення вбивства потерпілої, продовжив наносити ОСОБА_4   удари руками, ногами та палицею у ділянку голови та тулубу, спричинивши згідно висновку судо­во-медичної експертизи тупу травму голови, що є тяжким тілесним ушкодженням і від крововиливу під оболонку та у речовину головного мозку настала її смерть.

На вирок суду подана апеляція адвокатом  ОСОБА_4  у інтересах засу­дженого ОСОБА_1  у якій  не оскаржуючи кваліфікацію дій, фактичні обста­вини справи ставиться питання про пом'якшення призначеного покарання. Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у апе­ляції доводи, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3, яка просила вирок суду залишити без змін, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області визнала, що апеляція адвоката у інтересах засудженого задово­ленню не підлягають з таких підстав.

Винність ОСОБА_1  у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зі­браних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом у основу вироку доказів, що в апеляції не заперечується. Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.355, ч.1 ст.115 КК України є правильною і теж не оскаржується.

Що ж стосується обраної судом  ОСОБА_1  міри покарання то вона є значно менша нижньої межі санкції цього злочину, так як суд застосував вимоги ст.69 КК України, врахувавши, що засуджений характеризується добре, має моло­дий вік, щиро кається у вчиненому, пройшов після вчинення злочину досить певний строк протягом якого особа перебуваючи на волі не вчиняла злочинів.

Доводи адвоката, що покарання не відповідає обставинам злочину та їх нас­лідкам і особі засудженого не ґрунтуються на Законі.

Підстав для застосування ст.75 КК України на що покликається адвокат ко­легія суддів не знаходить.   Разом з тим при визначенні покарання за сукупністю вчинених злочинів, суд першої інстанції незаконно послався на ст.69 КК України, яка передбачає  застосування лише до конкретного виду злочину, а тому у ревізійному порядку вирок суду підлягає зміні.

Керуючись ст. 365,366 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

апеляцію адвоката ОСОБА_4  у  інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22 травня 2006 року щодо нього у ревізійному порядку змінити, виключити посилання суду на ст. 69 КК України при призначенні покаран­ня за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України, у іншій частині цей вирок суду залишити, без змін.