Справа 11- 364/ 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Овчарик В. М.
Категорія – ст. 187 ч. 2 КК Доповідач Антипець В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого – судді Антипець В. М.
суддів: Козака В. І. Оседача М. М.
при секретарі Мехед Т. О.
з участю прокурора Надточій О. О.
захисника – адвоката ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 8 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою – спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше несудимий.
Засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець і житель АДРЕСА_2, громадянин України, одружений, який має неповну загальну середню освіту, є батьком трьох неповнолітніх дітей, не працював і раніше не судився.
Засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язаний не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець і житель АДРЕСА_3, громадянин України, з незакінченою середньо – спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий.
Засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язаний не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь фінансового управління Ічнянської районної державної адміністрації 1659 грн. 28 коп. на відшкодування лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в умовах стаціонару Ічнянської ЦРЛ.
Як встановив суд, 13 жовтня 2009 року, близько 20 години, в селі Грабів Ічнянського району Чернігівського області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після спільного вживання спиртних напоїв з потерпілим ОСОБА_2, домовилися між собою вчинити напад на останнього, з метою заволодіння грошима в сумі 100 грн.
ОСОБА_3 повідомив співучасникам злочину, що наздожене ОСОБА_2, зіб’є його з ніг, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відберуть гроші. Після цього ОСОБА_3 наздогнав потерпілого та завдав удару ногою по потилиці, від чого потерпілий упав на землю. ОСОБА_4 обшукав кишені потерпілого, останній почав чинити супротив та схопив викрадача за шию. Присутні при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 почали бити потерпілого ОСОБА_2 руками та ногами, заподіявши легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. У непритомного потерпілого викрали з кишені 100грн., які витратили за власним розсудом.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати за м’якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_4 - на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_5 - на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Доводи апеляції обґрунтовані тим, що суд при призначенні покарання засудженим, не врахував, що вони вчинили тяжкий злочин, з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб, одночасно вчинили посягання на здоров’я та майно потерпілого, не працюють, а тому повинні понести покарання у виді реального позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, вказуючи, що він раніше не судимий, має позитивні характеристики, щиро розкаявся у вчиненні злочину, добровільно відшкодував потерпілому шкоду, попросив вибачення. Сам потерпілий ОСОБА_2 просив суд першої інстанції не позбавляти його та інших засуджених волі, що судом не прийнято до уваги. Розслідування та розгляд даної кримінальної справи є для нього уроком на все життя, а тому він може виправитися без ізоляції від суспільства.
Засуджений ОСОБА_4 вирок суду не оскаржував.
Засуджений ОСОБА_5 від явки в судове засідання апеляційної інстанції ухилявся, з місця проживання зник, у зв’язку з чим справа щодо нього виділена в окреме провадження та призупинена у зв’язку з розшуком.
За результатами часткового судового слідства за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 постановлений новий вирок.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора, зазначаючи, що засуджені розкаялися, зробили правильні висновки, попросили в нього пробачення та відшкодували матеріальну і моральну шкоду, а тому не заслуговують на позбавлення волі, засудженого ОСОБА_4, який просив вирок районного суду залишити без змін, зваживши на його каяття, першу судимість, народження четвертої доньки, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію прокурора щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 в розбійному нападі на ОСОБА_2, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними доказами, є правильними і в апеляції прокурора не оспорюються.
При призначенні покарання в кожному конкретному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, виходити із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
ОСОБА_4 засуджений за злочин, який згідно положень ст. 12 ч.4 КК України відноситься до категорії тяжких. Проте, ступінь тяжкості злочину, визначається характером того діяння, яке конкретно вчинене винним.
У даному випадку засуджений ОСОБА_4 є товаришем потерпілого ОСОБА_2, з яким 13 жовтня 2009 року разом вживали спиртні напої. Засуджений бачив, куди товариш сховав гроші, а тому погодився на пропозицію інших співучасників вчинити напад на потерпілого та відібрати решту грошей.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції в повній мірі врахував суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, данні, що позитивно характеризують винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розкаявся, попросив вибачення у потерпілого, відшкодував матеріальну та моральну шкоду, займається суспільно корисною працею, має велику родину, позитивні характеристики, і обґрунтовано обрав покарання із застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України.
Доводи апеляції прокурора, що засуджений заслуговує на покарання у виді реального позбавлення волі, у зв’язку з тим, що вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки названа обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, одночасно не може бути обставиною, що обтяжує покарання.
Засуджений ОСОБА_4 вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проте в такому стані він перебував завдяки потерпілому, який пригостив ОСОБА_4 та інших засуджених за свій рахунок спиртним.
На засіданні апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що наполягає на пом’якшенні покарання засудженому ОСОБА_4, від якого одержав вибачення, відшкодування завданої шкоди і вважає, що той зробив правильні висновки і може виправитися без позбавлення волі.
Мотивація злочину, його наслідки – викрадення невеликої суми 100 грн., яка потерпілому відшкодована, наявність тільки однієї кваліфікуючої ознаки, позиція самого потерпілого, вказують на те, що засуджений ОСОБА_4 як особа, що раніше не судима, з позитивними характеристиками, з позитивними соціальними зв’язками: проживає у великій родині, де народилася четверта дитина, не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, зайнятий суспільно-корисною працею, свідчать про те, що він здатний виправитися без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, щодо посилення покарання засудженому ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 8 квітня 2010 року щодо ОСОБА_4 без змін.
СУДДІ :
КОЗАК В. І. АНТИПЕЦЬ В. М. ОСЕДАЧ М. М.