Справа № 2а-104/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Руденко В.В.
секретаря Криворучко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання противоправними дій суб’єкта владних повноважень в частині нарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення та стягнення суми недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання противоправними дій суб’єкта владних повноважень в частині нарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення та стягнення суми недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005-2008 роки.
Свою позовну заяву мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи: до 7.08.2009 року – другої категорії, після 7.08.2009 року – першої категорії, інвалід третьої групи. Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат. Проте, у 2005, 2007 роках він зовсім не отримував зазначену допомогу, а за 2006,2008 роках отримав зазначену допомогу у розмірах, значно нижчих, ніж передбачено законом. У зв’язку з чим, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2005-2008 роки в сумі 8260,00 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечували, надали пояснення, відповідно до яких позивачу у 2005, 2007 роках допомога на оздоровлення не надавалась, оскільки від позивача не було заяви про видачу такої допомоги. У 2006, 2008 роках одноразова допомога на оздоровлення нараховувалась та виплачувалась у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, наполягали на пропуску позивачем позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача дослідивши письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується копією пенсіонного посвідчення НОМЕР_1, у зв`язку з чим він у 2006 та у 2008 роках отримав щорічну компенсацію на оздоровлення по 100 гривень щорічно. У 2005, 2007 роках компенсація на оздоровлення не надавалась за відсутності заяви позивача, що підтверджується листом відповідача № Т-123 від 16.04.2009 року.
Відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат.
Таким чином, невиплата щорічної допомоги на оздоровлення у 2005, 2007 роках з мотивів відсутності зави позивача на видачу такої допомоги є неправомірною, оскільки будь-якими нормативними актами не передбачена обов’язковість подачі такої заяви як підстави для виплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2006 році позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки дія абзацу 2 частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена на 2006 рік відповідно до вимог п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року. Зазначена норма закону не була визнана неконституційною і діяла протягом 2006 року, таким чином дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2006 році є законними, а вимоги позивача в цій частині є безпідставними.
Що стосується 2008 року, то відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року дані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, в період з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року застосуванню до спірних відносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Суд вважає, оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2008 рік була виплачена в квітні 2008 року відповідно до вимог постанови КМУ від 12.07.2005 № 562 (до винесення рішення Конституційним судом України), розмір сплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році відповідає вимогам законодавства, а вимоги позивача в цій частині є безпідставними.
Разом з тим, згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За наведених обставин та з огляду на те, що спір по цій справі стосується публічно-правових відносин, вирішувати який слід в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальний строк звернення до суду, що визначений ч.2 ст.99 КАС України, який обмежує час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов та призваний дисциплінувати учасників спірних правовідносин та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, про порушення свого права у 2005 та 2007 роках, позивач, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися до початку 2006 та 2008 років відповідно при невиплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно ч.І ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом і поважних причин пропуску такого строку не вбачається, тому вимоги позивача про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2005, 2007 роках задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 122 ч.3, 159, 160, 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У позовних вимогах ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання противоправними дій суб’єкта владних повноважень в частині нарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення та стягнення суми недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд шляхом подачі у десятиденний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження, і подання після цього у 20-ти денний строк апеляційної скарги з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції; або без подання заяви про оскарження шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя: