ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 р. | № 9/339-06-9260 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Ходаківської І.П. |
суддів : | Савенко Г.В. Данилової Т.Б. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Ізмаїльської міської ради |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007року |
у справі | № 9/339-06-9260 господарського суду Одеської області |
за позовом | Ізмаїльської міської ради |
до треті особи | Товариства з обмеженою відповідальністю “Харчування” - Товариство з обмеженою відповідальністю “Універмаг” - Товариство з обмеженою відповідальністю “Веселка” |
про | знесення самочиного будівництва |
за участю представників сторін:
позивача : Кравченка М.І. дов. від 09.01.2007року
відповідача : Савенка М.В. дов. від 12.10.2007року № 78
ВСТАНОВИВ:
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 18.10.07р. були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Позивач - Ізмаїльська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харчування” про зобов’язання відповідача знести самовільно побудований об’єкт –торговий павільйон який розташований за адресою: м. Ізмаїл вул. Пушкіна 41.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2006року відмовлено у задоволенні позову Ізмаїльської міської ради до ТОВ „Харчування" про знесення самочинного будівництва, з посиланням на те, що: при розгляді справи встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований торговий павільйон, знаходиться у постійному користуванні позивача, про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 4,6026 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель, адміністративно-побутових споруд і будівель, виданий на підставі рішення Ізмаїльської ради народних депутатів від 04.04.1997р. №101-ХХШ; статтями 375, 376 Цивільного кодексу України передбачена можливість приведення самочинного будівництва у відповідність будівельним нормам і правилам, як встановлено в ході судового розгляду справи позивач не надав можливість відповідачу провести певні дії, передбачені законом, крім того відповідач надав докази того, що звертався до відповідних органів з проханням врегулювати спірну ситуацію, але його звернення залишилися без відповіді; позивач не довів в чому полягає суперечність спільним інтересам або порушення прав інших осіб, або порушення будівельних норм, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
За апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради Одеський апеляційний господарський суд постановою від 3 квітня 2007року рішення господарського суду Одеської області залишив без змін з тих же підстав.
Ізмаїльська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про знесення самовільно побудований об’єкт –торговий павільйон.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи 31.05.2006року міською інспекцією державного архітектурного контролю при обстеженні домоволодіння по вул. Пушкіна, 41 в м. Ізмаїлі Одеської області зафіксовано факт самовільного, без отримання у встановленому законом порядку дозволів, будівництва ТОВ „Харчування" квіткового павільйону розміром 6,36 х 2,34 м.
20.06.2006року Ізмаїльською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ТОВ „Харчування" було надано припис, яким запропоновано в строк до 05.06.2006року здійснити знесення торгового павільйону по продажу квітів.
Даний припис виконано не було.
Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю при виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради від 13.07.2006року за № 2184 директор ТОВ „Харчування" Савенко М.В. за порушення статей 24, 29 Закону України „Про планування та забудову територій" притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі статті 97 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення”.
ТОВ „Харчування" до матеріалів справи надало Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6026 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель, адміністративно-побутових споруд і будівель, виданий на підставі рішення Ізмаїльської ради народних депутатів від 04.04.1997р. №101-XXIII.
Судами встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований торговий павільйон, знаходиться в постійному користуванні відповідача.
Відповідно до довідки Ізмаїльського міського відділу земельних ресурсів від 20.11.2006р. за №28-11-1762 земельна ділянка, на якій розташований торговельний павільйон „Квіти" згідно з земельно-кадастровій документації частково знаходиться у власності ТОВ „Веселка" та частково в оренді ТОВ „Універмаг", проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують займання ТОВ „Харчування" земельної ділянки, яка належить на праві власності ТОВ „Веселка".
Згідно ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно чинного законодавства, під самовільним будівництвом розуміють: проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або його перереєстрації у встановлені терміни, виконання не вказаних в дозволі будівельних робіт; проведення будівельних робіт без належно затвердженої проектної документації; з грубим порушення будівельних норм і правил або проектних рішень; самовільна зміна архітектурного вигляду будівель і споруд під час їх експлуатації, а також спорудження будівель і споруд на земельній ділянці без належно оформлених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного державного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво (ч. 8 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Таким чином, як вірно зазначено судами, Законом передбачена можливість здійснення приведення самовільного будівництва у відповідності будівельним нормам і правилам.
Проте, судами встановлено, що Ізмаїльська міська рада не надала можливості відповідачу провести певні дії, передбачені Законом.
ТОВ „Харчування" при цьому надало докази того, що воно зверталося до відповідних органів з проханням врегулювати спірну ситуацію, але його звернення залишились без відповіді.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Відповідальність є наслідком правопорушення.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що Ізмаїльською міською радою не доведено, в чому полягає суперечність суспільним інтересам, порушення прав інших осіб або порушення будівельних норм.
Заперечення позивача щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського від 03.04.2007року року в даному випадку відсутні, в зв’язку з чим касаційна скарга Ізмаїльської міської ради задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007року у справі –залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Г. Савенко
Т. Данилова