У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.07 Справа №19/122/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Тропіна В.В., дов. №17 від 17.02.2007р.
відповідача - Чипіжко Г.С., дов. №10/9211-110 від 29.12.2006р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське будівельне-монтажне управління «Укренергобуд», м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2007р.
у справі №19/122/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське будівельне-монтажне управління «Укренергобуд», м.Дніпропетровськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
На підставі розпорядження першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.09.2007 року №2628 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Зубкової Т.П. та Яценко О.М.
Справу прийнято до провадження колегією суддів.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 21.09.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заявлено позов про стягнення з відповідача на підставі статті 625 ЦК України збитків від інфляційних процесів в сумі 15.063,78 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 4.902,60 грн., нарахованих за прострочення сплати суми основного боргу за період з 21.06.2005р. по 07.05.2007р.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Даценко Л.І..) від 05.06.2007р. у справі №19/122/07 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач є конкурсним кредитором так як його вимоги про стягнення основного боргу виникли до порушення справи про банкрутство відповідача, але позивач не виконав вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не звернувся із майновими вимогами до боржника у рамках справи про банкрутство боржника, а тому його вимоги вважаються погашеними відповідно до приписів статті 14 наведеного Закону. На погашену заборгованість не можуть нараховуватися інфляційні витрати та річні відсотки.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач – ТОВ. «Дніпровське будівельне-монтажне управління «Укренергобуд» звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування доводів заявник в апеляційній скарзі стверджує, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Вказує, що на час виникнення боргу, на час порушення справи про банкрутство, на час публікації оголошення та спливу місячного терміну стаття 14 Закону у редакції, в якій вона застосована судом до спірних правовідносин, не діяла, тому господарський суд порушив приписи норм права щодо дії закону у часі.
Вважає, що господарський суд безпідставно не застосував статтю 35 ч.2 ГПК України, так як спір між тими ж сторонами, про той же предмет (стягнення інфляційних втрат та річних відсотків за попередні періоди) був двічі розглянутий судами та вирішено на користь позивача.
Зазначає, що наявність у відповідача заборгованості встановлено рішенням господарського суду, яке є чинним, а висновок господарського суду у даній справі про погашення вимог суперечить правовій позиції Верховного Суду України з цих питань (постанова від 31.10.2006року по справі №12/333 - пн).
В судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2007р., представник позивача підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду від 05.06.2007р. у даній справі, позовні вимоги задовольнити.
Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго» у відзиві на апеляційну скаргу (письмовий відзив долучено до справи) вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову. На його думку позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав:
- позивач є конкурсним кредитором, але у встановлений законом термін не вступив у справу про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», як цього вимагають приписи п.1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», його вимоги не включені до реєстру вимог кредиторів;
- в період дії мораторію не нараховуються пеня, штраф, а також не застосовуються інші санкції, у тому числі три відсотки річних та інфляційні втрати.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» термін «погашені вимоги кредиторів» визначено, як задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі зміну або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Частиною 1 статті 14 наведеного вище Закону України №784-Х1У у редакції, що була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002 року № 3088-111, встановлювався строк для звернення кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, але законодавцем не був визначений цей строк як присічний та й не пов’язувався з пропуском цього строку факт настання такого наслідку, як припинення нездійсненого права або невиконаного обов’язку.
Закон України №3088-111 від 07.03.2002 року, яким внесено зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та на який посилається господарський суд в обґрунтування доводів про відмову в задоволенні позову в оскарженому рішенні, вступив в силу згідно з п.1 розділу 2 «Перехідних положень» через три місяця з дня його опублікування, яке було в газеті «Урядовий кур’єр» №71 від 13.04.2002 року, тобто, з 14.07.2002 року.
Таким чином, 14.07.2002 року вступило в дію положення статті 14 названого Закону, згідно з яким не заявлені вимоги вважаються погашеними.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що а ні під час виникнення основного боргу, а ні під час набрання чинності рішенням господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, а ні під час порушення справи про банкрутство ВАТ «Дніпроенерго», публікації в газеті та закінчення місячного строку , встановленого для подання заяви про визнання кредитором, стаття 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у тій редакції, в якій вона була застосована господарським судом до спірних правовідносин, не була чинною, тому господарський суд неправомірно її застосував як правове обґрунтування відмови в задоволенні позову.
Крім того, колегія суддів наголошує, що зазначеним обставинам вже була надана оцінка в постанові Вищого господарського суду України від 07 квітня 2007р. у справі № 26/198-10/380-19/94/06 у спорі між тими ж сторонами та про аналогічний предмет (стягнення інфляційних збитків та річних відсотків), але вказана постанова господарським судом невмотивовано не прийнята до уваги ( а.с.29).
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідача (грошове зобов’язання) перед позивачем станом на 07.05.2007 року складає 87.079,94 грн.
Відповідно до приписів статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання встановлено господарським судом, і не оспорюється відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Згідно з розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справ ( а.с.10), втрати від інфляційних процесів складають 15.063,78 грн., 3% річних – 4.902,60 грн.
В процесі перегляду справи в суді апеляційної інстанції було перевірено правильність нарахування річних відсотків та встановлено, що три відсотки річних від суми заборгованості складають 4.895,63 грн. (а не 4.902,6 грн., як помилково зазначено в додатку до позовної заяви), проти чого не заперечив й позивач (письмову заяву долучено до справи).
Враховуючи вищенаведене, колегія судді вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15.063,78 грн. інфляційних втрат та 4.895,63 грн. трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині стягнення з відповідача 6 грн.97 коп. трьох відсотків річних слід відмовити.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області при вирішенні справи невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляційних процесів та річних відсотків, нарахованих на невиконане грошове зобов’язання; отже, зазначені обставини є правовою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга з перелічених вище підстав підлягає частковому задоволенню.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються вищенаведеним, а також наступним.
Відповідно до положень пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня) не нараховується.
Виходячи зі змісту статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою втрати від інфляційних процесів та річні відсотки не є неустойкою та не відносяться до видів забезпечення виконання зобов’язань, а тому посилання відповідача на статтю 12 вказаного Закону, є помилковим.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське будівельне-монтажне управління «Укренергобуд», м.Дніпропетровськ, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2007 року у справі №19/122/07 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м.Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське будівельне-монтажне управління «Укренергобуд», м.Дніпропетровськ, 15.063,78грн. інфляційних втрат, 4.895,63 грн. – три відсотки річних, судових витрат у розмірі 417,35 грн. (199,59грн. + 117,96грн. + 99,80грн.)
В іншій частині позову (в стягненні з відповідача 6грн.97коп. трьох відсотків річних) відмовити.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Зубкова Т.П. Яценко О.М.