Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6390 / 2010 р. Головуючий у 1інстанції: Салтан Л.Г.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» жовтня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «01» липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Державний експортно – імпортний банк України» в особі філії ПАТ Державний експортно – імпортний банк України», треті особи: приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Хортицкий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_4 до ПАТ «Державний експортно – імпортний банк України» в особі філії ПАТ Державний експортно – імпортний банк України», треті особи: приватний нотаріус Морозова В.М., Хортицкий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В позові зазначала, що між нею та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого, забезпечені вимоги відповідача, що випливають з генеральної угоди від 13.08.2008 року, укладеної між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Торгівельна компанія Поділля», згідно якої останнє отримало загальний ліміт заборгованості в розмірі 200000 грн. терміном користування до 10.08.2013 року.
Відповідно до договору іпотеки, їй в іпотеку було передано двокімнатну квартиру. 02.12.2009 року приватним нотаріусом Морозовою В.М було безпідставно вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки.
Вважає, що виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права її неповнолітнього онука, який зареєстрований в квартирі, що є предметом іпотеки, тому просила суд визнати виконавчий напис № 3533, виданий 02.12.2009 року приватним нотаріусом Морозовою В.М. таким, що не підлягає виконанню та скасувати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «01» липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення по справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 13 серпня 2008 року між ТОВ „Торгівельна компанія „Поділля” та ВАТ „Державний експортно – імпортний банк України” укладено генеральну угоду № 75608N6/19 на суму 200000 грн. В рамках цієї угоди був укладений кредитний договір № 75608К14/20, відповідно до умов якого відповідач відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію з лімітом в 200000 грн. з кінцевим строком погашення кредиту 10.08.2009 року (а.с. 8-10,50-58).
У забезпечення виконання зобов’язань позичальника ТОВ „Торгівельна компанія „Поділля”, 13.08.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” було укладено іпотечний договір № 75608Z21 ( а.с.11).
Згідно п.п.1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань боржника, є нерухоме майно ОСОБА_4, двокімнатна квартира, загальною площею 41,7 кв.м., житловою 27 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1,
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України „Про заставу” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Як передбачено умовами договору іпотеки та ст. 35 Закону України „Про іпотеку” Банк надсилає боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, якщо протягом встановленого строку вимога боржником залишається без задоволення, банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України „Про іпотеку”.
Як вбачається з матеріалів справи, така вимога позивачеві була вручена 19.08.2009 року ( а.с. 60) Проте зобов’язання за договором залишились не виконаними.
Звернення стягнення на заставлене майно – двокімнатну квартиру, розташовану за адресою Запоріжжя, АДРЕСА_2, за виконавчим написом нотаріуса передбачено п.5.2 іпотечного договору.
Відповідно до ст.ст. 34,36,87,88 Закону України „Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно п.п.282, 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено строк, за який має проводиться стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотеко держателя за основним зобов’язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами основного зобов’язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов’язання.
При цьому ні Закон України „Про нотаріат”, ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не покладають на нотаріуса обов’язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених Переліком.
Відповідно ж до зазначеного Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають оплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують заборгованість боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позову, враховуючи, що наявність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем була підтверджена належним чином, виконавчий напис був вчинений у відповідності до вимог закону і підстав для відмови у його вчиненні не було.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в квартирі окрім власника квартири ОСОБА_4 ще мешкає її донька та неповнолітній онук не спростовує висновок суду про відмову у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України ).
Судом враховано, що ОСОБА_4 є єдиним власником квартири за адресою АДРЕСА_1, і мала право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Статтею 17 Закону України „Про охорону дитинства” передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких майнових прав на заставлене майно неповнолітній онук позивачки в спірній квартирі не має.
Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально завірена заява від 13.08.2008 року підписана особисто ОСОБА_4, що на день посвідчення договору іпотеки малолітніх та неповнолітніх дітей не зареєстровано, що також підтверджується довідкою ЖБК „Проток-2” № 50 від 19.06.2008 року. Нотаріально посвідчена заява ніким не скасована.
Згідно розділу 2 п.2.4 п.п.2.2.15 іпотечного договору зазначено, що позивач зобов’язаний протягом дії кредитного договору не здійснювати реєстрацію неповнолітніх дітей на житловій площі предмету іпотеки. Враховуючи викладене, а також те, що договір іпотеки був підписаний особисто позивачем, тобто на час укладання цього договору ОСОБА_4 погоджувалась з усіма його умовами, судом у відповідності з вимогам ст. 212 ЦПК України належно оцінено надану ОСОБА_4 довідку ЖБК „Протон-2” за № 57 від 16.12.2009 року де зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 проживає неповнолітній онук позивачки.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи правильність судового висновку не спростовують і фактично зводяться до вимог про переоцінку встановлених по справі обставин.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від «01» липня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: