У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.01.07 Справа №14/235д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Мойсеєнко Т. В. , Яценко О.М.
секретар судового засідання Шерник О.В.
за участю представників:
позивача: Литкін А.П., дов. б/н від 26.01.07, юрист;
відповідача: Ярош О.М., дов. 01-38/20 від 10.01.2007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Базіс-Комплект», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі № 14/235д/06
за позовом: Приватного підприємства «Базіс-Комплект», м. Запоріжжя
до відповідача: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про зобов’язання укласти договір оренди
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду №157 від 25.01.2007 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий – суддя Шевченко Т.М. (доповідач), судді : Яценко О.М., Мойсеєнко Т.В.
За клопотанням сторін судовий процес здійснювався без застосування технічних засобів фіксації, за згодою представників сторін в судовому засіданні 26.01.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
13.07.2006 року ПП «Базіс-Комплект» звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Запорізької міської ради про зобов’язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки. Вимоги обґрунтовані приписами ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 373, 374, 377 ЦК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Хоролець Т.Г.) від 09.10.2006 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано наступним: згідно зі ст.ст. 116, 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок відбувається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Рішення про передачу позивачу в оренду земельної ділянки Запорізькою міською радою не приймалось. Позивач придбав об’єкт нерухомості не шляхом його приватизації, тому приписи Закону України «Про приватизацію державного майна» на нього не розповсюджуються при вирішенні земельних спорів.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку щодо незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про приватизацію державного майна», так як він є правонаступник прав і обов’язків гр.-на Лебідь К.В., який придбав у 1999 році за договором купівлі-продажу майна в процесі його приватизації; зазначає, що господарський суд не прийняв до уваги факт звернення позивача до міської ради у червні 2003 року з листом щодо оформлення права на земельну ділянку під об’єктом нерухомості, але відповіді не отримав; стверджує, що господарський суд не надав правової оцінки посиланням позивача на приписи ст. 120 Земельного кодексу України. Просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач по справі – Запорізька міська рада у письмовому відзиві на подану апеляційну скаргу зазначив, що передача землі в оренду відбувається відповідно до приписів чинного законодавства, договір оренди укладається після прийняття Запорізькою міською радою рішення, при наявності проекту відведення в порядку, встановленими ст.ст. 118,123 ЗК України, крім того, проект відведення повинен пройти землевпорядну державну експертизу с отриманням позитивного висновку. Стверджує, що дійсно 01.07.2003 року до Запорізької міської ради надійшло звернення ПП «Базіс-Комплект» щодо надання в оренду земельної ділянки, за дорученням міськвиконкому Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів позивачу була надана відповідь з пропозицією прибути до управління з майновими документами. Більш звернень від позивача або будь-яких його дій, спрямованих на вирішення питання щодо отримання в оренду земельної ділянки (в тому числі отримання технічного завдання на підготовку проекту відведення) не поступало. Вважає рішення господарського суду обґрунтованим, заснованим на законі, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила:
На підставі договору купівлі продажу від 28 грудня 2002 року Приватне підприємство «Базіс-Комплект» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Арсенал» об’єкти нерухомого майна – будівлю підготовки ВМ літ. - А, сховище ВМ літ. - Б, сховище СВ літ. - В, сховище ВМ літ. - Т, сховище ВМ літ. - Д, огорожа проволочена, зазначена в плані «№2», що знаходяться за адресою м. Запоріжжя, с. Креміно, буд 1 «а» та розташовані на земельній ділянці 28573 кв.м.
Згідно з положеннями Закону України «Про оренду землі» (ст.ст. 1, 6, 16), оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами України та договором оренди землі; надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України; у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди відповідно до законодавства.
Виходячи зі змісту ст. 792 ЦК України «Договір найму земельної ділянки», відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом, до яких відносяться перелічені вище Закони. У статті 290 ГК України зазначено, що відносини, пов’язані з орендою землі, як засоби виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом. Набуття права на земельну ділянку здійснюється шляхом передачі земельної ділянки у власність або надання її в користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності (ст. 124 ЗК України), здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Аналіз перелічених норм права свідчить, що підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця, прийнятого у межах наданих йому повноважень.
У статті 12 Земельного кодексу України закріплено, що до повноважень міської ради належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 26 червня 2003 року ПП «Базіс-Комплект» звернулось до Запорізького міського голови з проханням (лист за вих.№.1/45) оформити земельну ділянку в оренду на 10 років за адресою м. Запоріжжя, с. Креміно, 1-а. (вхідний №8726/05-38 від 01.07.03. виконавчого комітету Запорізької міської ради, вхід. .№ 3903 від 07.07.2003 року Запорізького міського управління земельних ресурсів а.с. 35).
У відповідь на звернення Приватного підприємства «Базіс-Комплект» Запорізьке міське управлінням земельних ресурсів запропонувало прибути до управління з майновими документами, лист за вих..№3903 від 18.07.2003 (а.с.36).
Позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що ним, після направлення відповідачу заяви, в подальшому, протягом більш ніж 3-х років, здійснювались будь-які дії, направлені на отримання в оренду земельної ділянки (надання необхідних документів, отримання технічного завдання на підготовку проекту відведення тощо). Не довів, що відповідачем йому було відмовлено в наданні в оренду земельної ділянки або ухилення міської ради від дій, спрямованих на оформлення підприємству права на земельну ділянку.
В судовому засіданні представник Запорізької міської ради заявив, що після надання позивачем документів, необхідних, відповідно до вимог чинного законодавства, для прийняття рішення щодо надання в оренду земельної ділянки, це питання буде розглянуто і вирішено на сесії міської ради, як цього вимагають норми закону. Але на час звернення позивача до суду з вимогами про спонукання міську раду укласти договір оренди землі відповідне рішення міською раду не приймалось з зазначених вище підстав.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки.
Отже, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним а також наступним:
Стаття 120 Земельного кодексу України, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх доводів, зазначає, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.
Отже, названа норма закону не передбачає автоматичного отримання позивачем в оренду земельної ділянки, на якій розташовані його власні об’єкти нерухомості, а лише визначає спосіб набуття права на землю, а саме: отримання в оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди відповідно до діючого законодавства.
Виходячи зі змісту Статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», на яку посилається позивач, зазначена норма закону регулює відносини, що склалися між продавцем і покупцем в процесі приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, визначає їх права та обов’язки.
З договору купівлі-продажу від 28.12.2002 року, за яким позивач придбав у власність у ТОВ «Корпорація «Арсенал» об’єкти нерухомого майна, не вбачається, що між сторонами за даним договором правовідносини склалися в процесі приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу, тому господарський суд дійшов правильного висновку щодо незастосування до спірних правовідносин названої статті Закону.
Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права господарським судом не допущено, тому правові підстав для скасування або зміни рішення господарського суду відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги – позивача у справі.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Базіс-Комплект», м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.10.2006р. у справі № 14/235д/06 – без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 30.01.2007.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Мойсеєнко Т. В. Яценко О.М.