2-619/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого – судді Матвєйшиної О.Б.

при секретарі             Машталенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ „Луганськвода”, МКП „Благоустрій” про забов’язання вчинити певні дії,  

ВСТАНОВИВ:

    У жовтні 2009 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до  відповідачів  Відокремленого підрозділу  Луганського управляння  ТОВ «Луганськвода»  та  МКП «Благоустрій»,  про  захист прав споживачів шляхом  визнання незаконними дій організації, яка надає послуги з водопостачання, в якому послалася, що вони мешкають  у  належній їм на праві власності  АДРЕСА_1 до якої ТОВ «Луганськвода»  надає послугу з водопостачання, для чого у квартирі  у 2002 році встановлено водомір, згідно показань якого проводилася оплата за водокористування.  У лютому 2006 року  контролер МКП  «Міськводоканал» при контрольному огляді повідомила, що  надійшов строк  повірки  водоміру, при цьому ніяких актів не складалося, повірка не була здійснена, вони продовжували проводити оплату за  показами лічильника, 28 травня 2008 року  контролером відповідача ТОВ «Луганськвода» було складено акт про необхідність проведення повірки лічильника  у строк до 28 червня 2008 року, яка була проведена 1  липня 2008 року, однак відповідач ТОВ «Луганськвода»  відмовився опломбувати повірений лічильник,  вимагаючи сплатити  вказану заборгованість, яка нарахована, починаючи з травня 2006 року  оскільки нарахування оплати за  воду  проводилося  за нормами споживання, а не за показами лічильника, внаслідок чого створилася  і заборгованість у розмірі 672, 44 гр., та продовжує  нараховувати оплату за нормами споживання,  яку вони змушені вносити, внаслідок чого  створилася переплата у порівнянні з показами лічильника у сумі  567, 18 гр.   Посилаючись на те, що їхній водомір безпідставно було виведено з бази даних та проведення нарахування оплати за нормами споживання є  незаконними, оскільки  повірка  мала бути проведена за  рахунок відповідача МКП «Благоустрій», який є організацією, яка надає послуги з водопостачання до їхньої квартири,  який  мав  укласти з ними  договір  про надання  житлово-комунальних послуг,  у тому числі і на водопостачання, що цим відповідачем не було виконано,  вони просять :

      зобов’язати  відповідача МКП «Благоустрій»  розробити та укласти з ними, як споживачами, договір  про надання послуг у відповідності з Законом України  «Про житлово-комунальні послуги»,

      зобов’язати  відповідача Відокремлений підрозділ  Луганського управляння  ТОВ «Луганськвода»   опломбувати  повірений лічильник, ввести у комп’ютерну базу  його дані,  списати з їх особового рахунку НОМЕР_1  безпідставно нараховану заборгованість у розмірі 672,44 гр. за період з травня 2006 року по  липень 2008 року, та зарахувати, як  переплату 567,18 гр. з липня 2008 року по  жовтень 2009 року.

    Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.01.2010  року у якості  відповідача залучено  ТОВ «Луганськвода», оскільки визначений позивачами відповідач - Відокремлений  підрозділ  Луганського управління  ТОВ «Луганськвода», не є юридичною особою, а входить у  його склад у  якості структурного підрозділу.

    У судовому засіданні представник позивачів, позивачі,  підтримали свої позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.  

    Представник  відповідача МКП «Благоустрій» до судового засідання не з’явився, викликався неодноразово належним чином, заперечень проти позову не представив суду.  

Представник відповідача ТОВ «Луганськвода» проти позову заперечував, послався на те, що їх організація утворена у 2008 році,  спірна   заборгованість нарахована  позивачам попереднім надавачем послуг з водопостачання, який  відступив  їм  право вимоги цієї заборгованості, тому  вони мають право  вимагати її погашення. Після проведеної 1 серпня 2008 року  повірки  водоміру позивачі не зверталися до них з приводу опломбування, тому нарахування оплати за воду проводиться  згідно норм споживання. Вважає, що їх дії відповідають  вимогам діючих положень закону з цього приводу.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.    

Статтею 19 Закону України  «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що   послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Правилами  надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, встановлено порядок надання та оплати  послуг з водопостачання.

  Відповідно до  П.9 ціх Правил у  квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

10. Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

15. Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

16. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

17. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

21. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:

з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;

Спільним наказом Держспоживстандарту України, Мінпромполітики та Держжитлокомунгоспу України від 15.06.2005 року № 141/212/91 " Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води" встановлено міжповірочний інтервал тривалістю З роки для лічильників холодної та гарячої води крильчастих номінальних діаметрів DN10-DN20, результати вимірювань яких використовуються під час розрахунків у сфері побутових і комунальних послуг.

Міжповірочний трирічний інтервал слід відраховувати з дня, коли було встановлено лічильники, а на період, коли вони будуть зняті, оплата послуг має здійснюватись у порядку, коли у квартирі відсутні засоби обліку, шляхом множення кількості людей, що зареєстровані у квартирі, на норму споживання води на одну людину.

      Судом встановлено, що  позивачі  мешкають  у  належній їм на праві власності  АДРЕСА_1 до якої раніше МКП  «Міськводоканал», ОКП «Компанія «Луганськвода», а з 1 серпня 2008 року   ТОВ «Луганськвода»  у встановленому порядку  здійснює водопостачання, для чого  на позивачів відкрито особовий рахунок та у квартирі  у 2002 році встановлено водомір, зі строком  наступної  його повірки - січень 2004 року, згідно показань якого  позивачами проводилася оплата за водокористування. Після спливу вказаного строку позивачами повірка лічильника не проводилася,   внаслідок чого, починаючи з травня 2006 року у зв’язку з тим, що  виникла необхідність повірки лічильника за строком, про що позивачі були повідомлені контролером у лютому 2006 року, однак повірка знову  виконана не була,  нарахування оплати за  воду  стало проводитися  за нормами споживання, а не за показами лічильника,   внаслідок чого  станом на травень 2008 року створилася   заборгованість у розмірі 672, 44 гр., оскільки позивачі продовжувати проводити оплату за показами лічильника. 28 травня 2008 року  контролером ОКП «Компанія «Луганськвода» було складено акт про необхідність проведення повірки лічильника  у строк до 28 червня 2008 року,  і 1 липня 2008 року позивачами придбано інший лічильник,  однак  цей лічильник  відповідачем  ТОВ «Луганськвода» не опломбовано і  нарахування оплати за водопостачання позивачам   продовжується за нормами споживання, а не за показами лічильника,  яку позивачі  частково провели, різниця складає  567,18 гр.  

Вказані обставини підтверджуються представленими матеріалами.  

Таким чином, суд вважає, що  постачальник води мав право  не приймати до уваги покази цього лічильника, а нараховувати оплату за нормами споживання у зазначений період, оскільки позивачів ще у лютому 2006 року, про що вони самі  стверджують, службова особа офіційно попередила  щодо необхідності проведення  повірки лічильника води, розташованого у їхній квартирі,  у зв’язку зі спливом  міжповірочного строку, однак вони ніяких  заходів для проведення такої  повірки  не приймали,  нікуди з цього приводу не зверталися, тому   заборгованість позивачам у сумі 672,44 гр. нарахована обґрунтовано.

Посилання позивачів про те, що таку повірку мав проводити  виконавець  житлово-комунальних послуг  відповідач  МКП «Благоустрій» на увагу не заслуговує, оскільки   саме до обов’язків  позивачів, як споживачів послуг, входить  проводити оплату за спожиті послуги, і тому суд вважає, що саме вони  мають бути зацікавленими у проведенні повірки,  і у разі, якщо виконавець послуг зволікає з  вирішенням питання про проведення повірки лічильника, то  споживач має сам ініціювати  таке проведення з тим, щоб не допустити   зайве нарахування оплати за нормами споживання, тобто  обов’язок по організації та проведенню повірки лічильника  води  у даному випадку лежить на споживачеві, як зацікавленої у цьому особи.

    У даному ж випадку, позивачі знаючи з лютого 2006 року про необхідність  повірки лічильника, ніяких заходів  щодо такої повірки не приймали,  доказів, що вони зверталися до відповідача з приводу виконання  технічних заходів  для проведення повірки лічильника, а їм у цьому відмовлено,  не надано,   така повірка була проведена тільки 1 липня 2008 року  після  нагадування  відповідача ТОВ «Луганськвода». При цьому, як вбачається з  паспорту на лічильник   фактично  ними придбано інший лічильник, бо в паспорту зазначено інший номер, доказів того, що було проведено повірку саме того лічильника, який був встановлений у 2002 році і він виявився  справним,  позивачами не надано.

Таким чином, суд не вбачає порушень з боку відповідача ТОВ «Луганськвода» у створенні за позивачами заборгованості  у сумі 672,44 гр., крім того, ця  заборгованість нарахована позивачам  попередниками  відповідача  ТОВ «Луганськвода», до якого на підставі  відповідного договору перейшло тільки право вимоги виплати цієї заборгованості, тому  суд не вбачає підстав для  зобов’язання цього відповідача  про списання вказаної заборгованості.

Крім того,  вказаний спосіб захисту права, обраний позивачами у даний час, не відповідає  вимогам ст.. 16 ЦК України, яка містить  перелік  способів захисту порушеного права, оскільки  відповідачем ТОВ «Луганськвода»  у встановленому порядку ніяких вимог щодо  стягнення з позивачів вказаної суми заборгованості не  заявлено.  

    Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача ТОВ «Луганськвода» обов’язку   по перерахунку  суми 567,18 гр., як переплаченої за користування водою,  у зв’язку з продовженням нарахування оплати відповідачем ТОВ «Луганськвода» за нормами споживання, оскільки  позивачами після повірки лічильника води 1 червня 2008 року, заходи для його опломбування  та внесення у комп’ютерну базу відповідача, не приймалися, лічильник  у встановленому порядку  відповідачем  не опломбовано  та не внесено  у  його комп’ютерну базу.

Тому суд вважає, що у відповідача не було підстав для  обчислення оплати позивачам  за показами лічильника, як на цьому наполягають позивачі, оскільки за таких обставин, у відповідача  є підстави вважати, що  у позивачів має місце споживання води без  лічильника, що дає підстави  проводити нарахування оплати у встановленому порядку за нормами споживання.  

Посилання позивачів про те, що відповідач  відмовився  опломбувати лічильник та взяти його на облік, посилаючись на  необхідність сплати заборгованості, на увагу не

заслуговує, оскільки ніяких доказів з цього приводу суду не надано, а відповідач заперечує цю обставину.

Суд вважає, що у даному випадку   вказане питання може бути вирішене  шляхом звернення позивачів до відповідача у встановленому порядку, оскільки ніяких перешкод цьому не вбачається, відмова  в опломбуванні лічильника та взятті його на облік у комп’ютерну базу з підстав наявності  заборгованості  по оплаті вказаними нормативними актами не передбачена.

Таким чином, оскільки позивачі не  надали доказів щодо  вказаної відмови з боку відповідача ТОВ «Луганськвода», суд не вбачає підстав для  задоволення вказаних вимог позивача, як передчасних, що не є перешкодою для звернення до суду у разі, якщо  виникнуть якісь питання з цього приводу.

Що стосується вимог позивачів до відповідача   МКП «Благоустрій» щодо  розробити та укласти  з ними договір про  надання житлово-комунальних послуг, то в цій частині  суд приходить до наступного.  

Ст.1, п.3, п.5, п.8, ст.21 п.3  ЗУ „Про житлово-комунальні-послуги” від 24.06.2004р. передбачає, що виконавець – суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги; споживач зобов’язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників  відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.  

Відповідно до статті 13 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги»  залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведсчня, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  

У відповідності до частини 1 статті 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону споживач зобов’язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору”.  

          Статтями 20, 21 зазначеного Закону також визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком — оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком

виконавця — надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

          Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року.

          Отже, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

          Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 цього Закону виконавець (КП) зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.  

         Відповідно до змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами.  

    Таким чином,  зі змісту вказаних норм випливає, що  право  ініціативи  стосовно укладення договору на надання комунальних послуг  мають, як виконавець, так і споживач комунальних послуг, однак обов’язок розробити  такий договір лежить на виконавцеві послуг, яким у даному випадку є відповідач МКП «Благоустрій», а тому суд вважає, що цей відповідач має розробити договір  на надання позивачам  житлово-комунальних послуг та укласти його з ними, оскільки  такі послуги  мають надаватися на підставі відповідного договору.  

    Судом встановлено, що  фактично між сторонами існують вже договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг, куди входить послуга з водопостачання,  при цьому  цей відповідач щомісячно надавав, а  позивачі їх частково оплачували, про що свідчать надані позивачем відомості про часткову оплату послуг, суд вважає, що між сторонами фактично існували та існують  договірні відносини про надання  житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України  ?ро житлово-комунальні послуги”, однак до теперішнього часу  належним чином ці відносини не оформлено.

    Тому в цій частині вимоги позивачів є такими, що підлягають задоволенню.  

    Керуючись ст. 10,15,57,60,212 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Правилами  надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Спільним наказом Держспоживстандарту України, Мінпромполітики та Держжитлокомунгоспу України „Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води", Правилами користування приміщеннями житлових будинків, суд

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Зобов’язати  відповідача МКП «Благоустрій»  розробити  та   оформити з позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2  у встановленому порядку , як зі споживачами , договір  про надання послуг у відповідності з вимогами  Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

    У задоволенні позовних вимог  позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача ТОВ «Луганськвода» - відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.

           Суддя