Справа 2-1418/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            07 вересня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого-судді:                        Котьо І.В.

при секретарі:                                 Способ Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, –

встановив:

           Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ту обставину, що з 29 листопада 1997 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, на теперішній час, шлюбні стосунки між нею та відповідачем припинено, їх поновлення не можливе, так як у подружжя існують різні погляди на життя, втрачено почуття любові та поваги один до одного. Внаслідок чого в сім’ї часто виникали конфліктні ситуації, які негативно впливали на дітей, а з серпня 2008 року шлюбні стосунки фактично було припинено. При цьому, відповідач, який проживає окремо, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає, чим ставить позивача в тяжке матеріальне становище. У зв’язку з чим позивач змушена пред’явити до відповідача даний позов, просить суд розірвати шлюб укладений між нею і відповідачем та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.            

            В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити посилаючись при цьому на обставини викладені нею в позовній заяві, зазначила, що спору про місце проживання неповнолітніх дітей та про поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, не має.

            Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду неодноразово повідомлявся належним чином у порядку встановленому ч.ч.4-5 ст. 74 та ч.3 ст. 76 ЦПК України, про що свідчать повідомлення ф.119 УДППЗ «Укрпошта» про вручення 02 та 17 липня 2010 року рекомендованих поштових відправлень із судовими повістками про виклик його батькам – ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

            Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований так як судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 листопада 1997 року, про що свідчить свідоцтво про одруження видане Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Херсона 29 листопада 1997 року, запис в актовій книзі № 601. Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в свою чергу свідчить свідоцтво про народження видане Йосипівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області 18 січня 2000 року, запис в актовій книзі № 1 та свідчить свідоцтво про народження видане Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Херсона 26 травня 1998 року, запис в актовій книзі № 537. На теперішній час шлюбні стосунки між сторонами припинено, їх поновлення не можливе, так як у подружжя існують різні погляди на життя, втрачено почуття любові та поваги один до одного. Внаслідок чого в сім’ї часто виникали конфліктні ситуації, які негативно впливали на дітей, а з серпня 2008 року шлюбні стосунки між сторонами фактично було припинено. Відповідач, який проживає окремо, ніякої матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей добровільно не надає. Неповнолітні діти проживають разом з позивачем у зв’язку з чим перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою № 29 виданою 22 грудня 2009 року виконавчим органом місцевого самоврядування – Органом самоорганізації населення № 13 Виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради. Відсутність матеріальної допомоги з боку відповідача ставить позивача в тяжке матеріальне становище та не надає їй можливості належним чином забезпечувати потреби дітей. Згідно пояснень позивача, даних нею в судовому засіданні, відповідач не сплачує аліментів іншим особам і має нерегулярний, нестабільний та мінливий дохід. Спору про місце проживання неповнолітніх дітей та про поділ майна, яке набуте подружжям спільно за час перебування у шлюбі, не має.

            Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України (надалі СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. При цьому, згідно положень ч.1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

    У зв’язку з вище викладеним, враховуючи положення ст. 112 СК України, суд вважає можливим задовольнити позов в частині розірвання шлюбу так як судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та її спільним з відповідачем дітям.

            На підставі ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно зі ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище неповнолітніх дітей, позивача, відповідача, стан здоров’я неповнолітніх дітей, відсутність у відповідача аліментів на інших дітей, та інші обставини, що мають істотне значення, відповідно до вимог ст. 182 СК України та пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, суд вважає необхідним задовольнити позов і в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. У зв’язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн.  щомісячно, починаючи від дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Згідно ч.3 ст. 184 СК України, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога у розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

            Крім цього, на підставі ст. 88, пункту 5 Розділу ХІ ЦПК України, ст.ст. 2-3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 та пункту 3 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме на користь позивача 38,5 грн. судових витрат понесених нею при пред’явлені позовної вимоги про розірвання шлюбу, в дохід держави 51 грн. судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на користь ТУ ДСА в Херсонській області 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи за позовною вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.                  

            Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 367, пунктом 5 Розділу ХІ ЦПК України, ст.ст. 84, 105, 110, 112, 180-184, 191 СК України, пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, ст.ст. 2-3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, пунктом 3 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825), суд –

Вирішив:

           Позов ОСОБА_1 –  задовольнити.

           Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 листопада 1997 року Комсомольським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Херсона, запис в актовій книзі № 601 – розірвати.

           Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с. Осипівка Фрунзівського району Одеської області, який проживає за адресою: 66700 Одеська область, Фрунзівський район, с. Єлізаветовка аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 11 січня 2010 року і до досягнення дітьми повноліття.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 38,5 грн.

           Стягнути з ОСОБА_2   в дохід держави судовий збір у сумі 51 грн.  

           Стягнути з ОСОБА_2   на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн.

            Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

            Роз’яснити сторонам, згідно ч.1 ст. 196 СК України, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми неоплачених аліментів за кожен день прострочення.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

            Заочне  рішення  може  бути  переглянуте  судом,  що  його ухвалив, за  письмовою  заявою

відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            Суддя: