ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2007 Справа № 34/108-07(20/52)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю прокурора: Кріпак Н.В. (посвідчення № 148 від 19.09.2007 р.)
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1);
від відповідачів -1, 2: представники у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м.Чернігів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.07 року у справі № 34/108-07 (20/52)
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м.Чернігів
до В-1: Держави України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській обл. м.Дніпропетровськ;
В-2: Державна виконавча служба в П”ятихатському районі м.П”ятихатки
за участю: прокуратури Дніпропетровської обл. м.Дніпропетровськ
про стягнення 319 000 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 р. у справі № 34/108-07(20/52) (суддя Примак С.А.), яке було підписано 02.08.2007 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, відмовлено у позові суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особі ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській обл. та 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної виконавчої служби в П"ятихатському районі м.П"ятихатки, за участю прокуратури Дніпропетровської обл. про стягнення шкоди в сумі 319 000 гри. та 10 000 грн. моральної шкоди.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк подання апеляційної скарги, посилаючись на поважну причину пропуску строку - отримання рішення 10.07.2007 р.
Ухвалою про прийняття апеляційної скарги від 02.08.2007 р. відновлено строк подання апеляційної скарги.
Оскаржуючи рішення, скаржник вважає, що рішення винесено без урахування встановлених фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідності рішення положенням Конституції України. Скаржник також посилається в апеляційній скарзі на те, що рішення не містить обґрунтувань тих висновків, до яких дійшов суд, що мотивувальна частина рішення не містить оцінку всіх обставин справи.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає безпідставним посилання суду на норму статті 55 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не міг по тій причині, що не був стороною виконавчого провадження у розумінні ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" і не отримував вищезазначену постанову.
Також скаржник вважає безпідставним відмову суду в задоволенні клопотання про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності, оскільки у позивача 18.06.2002 р. слідчим прокуратури П"ятихатського району Дніпропетровської обл. ОСОБА_3 в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі № 14029008, згідно протоколу виїмки документів, було вилучено оригінали усіх документів, які підтверджували право власності на комбайн. Повідомлення прокуратури про те, що 30.12.2004 р. вказана кримінальна справа була закрита у зв'язку з відсутністю складу злочину позивач отримав лише 24.04.2005 p., після чого, у зв'язку з неможливістю захисту своїх прав як цивільного позивача у кримінальній справі, одержав оригінали вищезазначених документів та звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.05.1999 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 5, по накладній № 20 від 21.05.1999 р. був придбаний у КСП ім. Кірова зернозбиральний комбайн ДОН-1500 1993 р. за рахунок взаєморозрахунків за отриманий КСП ім. Кірова трактор К-701 та причеп до нього (на підставі акту звірки взаємних розрахунків).
За згодою сторін за договором було укладено два договори : один на зберігання комбайна ДОН-1500 у КСП ім. Кірова № 1 від 25.05.1999 р. станом на 5 років до 25.05.2003 p., другий на оренду комбайна ДОН-1500 № 2 від 25.05.1999 р. строком на 5 років - до 25.05.2003 р.
19.09.2000 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби П"ятихатського районного управління юстиції складено акт опису та арешту майна, відповідно з яким у ТОВ "Лан", правонаступника КСП ім. Кірова за борги КСП було описано і накладено арешт на майно, в тому числі на комбайн ДОН-1500 № 067323, № двигуна 080491, 1983 р. випуску.
10.10.2000 р. ДВС складено акт вилучення майна, на яке згідно акту опису накладено арешт, а саме на вищевказаний комбайн ДОН-1500, який був реалізований 18.10.2000 р. ДВС в сумі 10 982 грн. 40 коп., про що свідчить розпорядження бухгалтерії КФ СДП "Укрспец"юст" (стор. 50).
З позовної заяви позивача вбачається, що у липні 2002 p., коли він приїхав у господарство КСП ім. Кірова щоб забрати свій комбайн, його повідомили про те, що комбайн було забрано виконавчою службою юстиції П"ятихатського району.
Позивач вважає, що ДВС не мала права звертати стягнення на майно -комбайн ДОН -1500, а тому звернувся з позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 319 000 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди на підставі статей 23, 1174, 1192 ЦК України з відділу державного казначейства у П"ятихатському районі Дніпропетровської обл.
З акту опису та арешту майна відділу Державної виконавчої служби П"ятихатського районного управління юстиції від 19.09.2000 р. (а.с. 46, т.1) вбачається, що було описано і накладено арешт на майно, перелічене в акті, в тому числі на комбайн ДОН-1500, № 067332, 1993 р. на підставі виконавчих листів № № 690, 691 на користь банку "Україна" за рахунок заборгованості СТОВ "Лан" за кредитними договорами.
Матеріалами по даній справі доведено, що арештований і проданий ДВС П"ятихатського районного управління юстиції комбайн належав позивачу.
Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може накладати арешт на майно боржника.
Позивач не є боржником за виконавчими листами №№ 690, 691, а тому ДВС П"ятихатського РУЮ неправомірно арештувало комбайн ДОН-1500, який належить позивачу.
Відповідно до статті 388 ЦК України позивач не мав право витребувати від добросовісного набувача проданий комбайн, так як майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було придбане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
Згідно статті 170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах компетенції, встановленої законом.
У зв'язку з тим, що ДВС П"ятихатського районного управління юстиції неправомірно арештувала і реалізувало майно, яке належить позивачу, йому з вини ДВС заподіяно шкоду в сумі 319 000 грн. вартості реалізованого ДВС комбайну ДОН-1500.
Приймаючи до уваги вище викладене, позивач правомірно, керуючись ст. 23, 1174, 1192 ЦК України пред'явив позов до ДВС в П"ятихатському районі та до Держави України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській обл. про стягнення 319 000 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, завданої неправомірними діями Державної виконавчої служби у П"ятихатському районі Дніпропетровської обл.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів Державного казначейства при казначейській формі виконання бюджету, як за доходами, так і за видатками, визначені у статтях 48, 78 та 112 Бюджетного кодексу України. Порядок обслуговування бюджету за видатками затверджений наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89.
Ч. З статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Чинним законодавством не передбачений механізм реалізації зазначеної норми.
Бюджетним кодексом України встановлений принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
У статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.
Статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі.
Законом "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не передбачені кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної виконавчої служби.
За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Господарський суд, приймаючи рішення поданій справі, дійшов правильного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позивач заявив клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності, господарський суд відмовив в задоволенні цього клопотання за таких підстав.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 даного Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як зазначено вище, про реалізацію комбайну позивачу стало відомо тільки в серпні 2001 року, а у лютому 2002 року він звернувся до П'ятихатського райвідділу міліції, а згодом до П'ятихатської районної прокуратури.
Строки позовної давності закінчилися в серпні 2004 року.
Позивач звернувся до господарського суду 07.02.06, тобто після закінчення строків позовної давності.
В обґрунтування причин пропущення строків позовної давності позивач доводить те, що він звертався до правоохоронних органів.
Господарський суд вважає, що це не є поважною причиною, оскільки звернення до правоохоронних органів не перешкоджає зверненню до суду.
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м.Чернігів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2007 р. у справі № 34/108-07 (20/52) залишити без змін.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
26.10.2007 р.