Справа № 22а-790 Головуючий ів суді 1-ї інстанції Лизенко І.В.
Категорія 37 Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2006 проку Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Васюкової В.І.
Галан Н.М.
при секретарі - Анісімової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної допомоги до дня Перемоги,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною постановою позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної допомоги до дня Перемоги задоволено частково, з управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 стягнута заборговааність з щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2005 рік в сумі 1530 гривень, у задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2003-2004 роки в сумі 583 гривні 75 копійок відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позовної заяви відмовити, вважаючи, що постанова суду є незаконною і необгрунтованою, оскільки відповідно до ст.34 Закону України „ Про державний бюджет України на 2005 рік" передбачена виплата одноразової допомоги для участиників бойових дій в сумі 130 гривень, яку позивачка і отримала.
Позивачка у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в апеляційній скарзі просив справу розглянути у його відсутність.
Заслухавни доповідь судді-доповідача,обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали по справі,перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів встановила наступне.
Звернувшись до суду з вказаною позовною заявою, позивачка в ній зазначила, що вона є учасником війни і відповідно до Закону України .. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „їй щорічно до 05 травня повинна надавитися одноразова грошова допомога у розмірі 4-х мінімальних пенсій за віком.Однак, відповідач в порушення зазначеного закону в 2003-2005 роках виплатив їй цю допомогу не в повному розмірі..Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №279 від 13.02.2002р.мінімальна пенсія за віком в 2003 році складала 47.30 гривень ,у 2004 році згідно із Законом України №1058-1У від 09.07.2003р. складала 92,45 гривень,)' 2005 р.згідно із Законом України №2291-1У від 23.12.2004. і №2505-1У від 25.03.2005. складає 332 гривні.
Таким чином, відповідач недоплатив їй за 2003-2005 роки зазначену грошову допомогу в сумі 1722 гривні, яку вона просила стягнути з відповідача.
За результатами розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.
Позивачка є дружиною померлого інваліда війни. Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вона в 2003-2005 роках отримала одноразову грошову допомогу до 05 травня у розмірах відповідно 50,00 гривень, 65,00 гривень і 130,00 гривень.
За результатами розгляду справи за апеляційною скаргою, колегія суддів визнає, що при вирішенні справи по суті, суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"веденного в дію постановою Верховної Ради України № 3552-ХП від 22 грудня 1993 року / з подальшими змінами та доповненнями/ щорічно до 05 травня дружинам /чоловікам/ померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 17-1 цього Закону особи ,які не отримали одноразової грошової допомоги до 05 травня .мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року.в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адмиіністратитвного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше. обчислюється з дня,коли особа дізналася або повинна бути дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2003-2204 роки і відмовив у задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача за вказані роки допомоги в сумі 583гривні 75 копійок, так як відповідачем була подана заява про застосування до цих вимог строку позовної давності
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2005 рік, суд першої інстанції правильно визначив розмір недоплаченої грошової допомоги в сумі 1530 гривень виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня повинна бути виплачена відповідно до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік" в сумі 250 гривень, спростовуються наступним.
Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою / стаття 1/; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави / частина друга статті 3 /; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується / частина перша статті 43 / ; кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім' ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло / стаття 48/.
Зазначений вище Закон України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є загальною правовою нормою, яка визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни / учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни / та осіб, на яких поширюється дія його положень. В окремих випадках дія зазначеного Закону поширюється на членів сімей перелічених осіб.
Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 по справі №2-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України / є неконституційними / положення статті 44 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до зазначеного вище Закону здійснюється у таких розмірах : інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни П групи - 160 гривень, інвалідам війни Ш групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам /чоловікам/ померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 гривень
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із ст..69 Закону України від 16 жовтня 1996 р № 422/96 „ Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
В зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав, що положення ст..44 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою розміри допомоги зменшено, суперечать вимогам статті 2 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни / частина друга /. нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними / частина третя/.
Колегія суддів вважає за необхідне застосувати зазначене рішення Конституційного Суду України і до правовідносин по даній цивільній справі про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня і за 2005 рік, по аналогії права, як застосування тотожних норм права.
При викладених обставинах колегія суддів вважає апеляційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову суду залишити без задоволення, постанову суду - без змін
Керуючись ст.ст. 195,198,200 КАС України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.