ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 жовтня 2007 р. | № 13/267 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Подоляк О.А., Козир Т.П., Мележик Н.І.,
розглянувши касаційну скаргу | КП “Жилсервіс №5” |
на постанову | від 30.07.2007 р. Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 13/267 |
за позовом | КП “Екотранс” |
до | КП “Жилсервіс №5” |
про | стягнення 11 355,60 грн. |
в с т а н о в и в :
Подана КП “Жилсервіс №5” касаційна скарга від 29.08.2007 р. (зареєстрована ВГСУ за № 12981 від 11.10.2007 р.) на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р. не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 46 та ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до підпункту “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 12.06.2007 р., яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р., позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 11 355,60 грн. боргу.
В поданій касаційній скарзі оскаржувачем заявлено вимоги про скасування рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2007 р. та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 30.07.2007 р., а також про прийняття нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Разом з тим, як вбачається з доданої до касаційної скарги квитанції №101/162 від 30.08.2007 р., оскаржувачем сплачено державне мито в розмірі 28,39 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлено, оскільки ним не оплачені вимоги майнового характеру в повному обсязі виходячи із оспорюваної суми.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Недотримання цих вимог, згідно п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, є підставою для повернення касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі, рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в ухвалі, рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що в касаційній скарзі КП “Жилсервіс №5” не зазначено та не обґрунтовано суті порушення або суті неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, скарга не дає підстав для перегляду постанови в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
В силу ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, які стали підставою для повернення касаційної скарги, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу КП “Жилсервіс №5” повернути заявнику.
Судді О. Подоляк
Т. Козир
Н. Мележик