ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 жовтня 2007 р.

№ 31/176

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Козир Т.П.

суддів :

Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ"

на постанову

від 06.06.2007 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 31/176

за позовом

ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнесстрахування"

до	ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ"

про	стягнення 24 964,70 грн.

за участю представників:

від позивача

-  Дерев’янчук В.А.

від відповідача

-  Долгієрова Т.П., Лобанова А.В.

в судовому засіданні 10.10.2007 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2007 р. ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнесстрахування" звернулось до суду з позовом до ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" про стягнення 24964,70 грн. заборгованості з мотивів невиконання відповідачем грошового зобов’язання по виплаті свої частки страхового відшкодування за договором пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум № 079/ОП/10/05 від 17.10.2005 р.

ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" проти задоволення позову заперечувало посилаючись на наявність підстав для відмови у виплаті частки страхового відшкодування.

Рішенням господарського  суду міста Києва від 14.03.2007 р. (суддя Качан Н.І.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 24964,70 грн. основного боргу, 249,65 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського  суду міста Києва від 14.03.2007 р. змінено, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 24843,69 грн. основного боргу, 248,44 грн. держмита, 117,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7961,22 грн. витрат за послуги адвоката. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 10.10.2007 р. розгляд касаційної скарги завершено та оголошено перерву до 16.10.2007 р. для підготовки повного тексту постанови. Сторони повідомлені належним чином про час і місце судового засідання (а. с. 142 на звороті).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.10.2005 р. між ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнесстрахування" (перестрахувальник) та ЗАТ “Перестрахувальна компанія “Лідер РЕ”, нова назва –ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" (перестраховик), укладено договір пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум № 079/ОП/10/05 від 17.10.2005 р. (надалі –Договір), предметом якого є угода про пропорційне облігаторне перестрахування ризиків. Договором встановлюються умови обов'язкового перестрахування перестраховиком ризиків, прийнятих на себе перестрахувальником.

Відповідно до п. 1.2 Договору перестрахувальник страхує у перестраховика ризик виконання частини своїх зобов'язань за договорами страхування наземних транспортних засобів, укладеними перестрахувальником. Частки відповідальності сторін за Договором зазначені в Додатку №1 до Договору. Включення перестрахувальником ризиків у Договір та відповідальність перестраховика по всім ризикам, що підпадають під дію цього Договору, здійснюються на облігаторній (обов'язковій) основі, тобто відповідальність перестраховика починається відразу після укладення в належній формі перестрахувальником договорів страхування наземних транспортних засобів.

Судами досліджено, що позивачем був застрахований автомобіль марки Honda Accord, д.н. АА3840КС, що належить Шпильовому А.В. Згідно видаткового касового ордеру від 08.09.2006 р. власнику застрахованого автомобіля Honda Accord, д.н. АА3840КС, було виплачено страхове відшкодування згідно наказу № 401 та акту № 164 від 07.09.2006 р. в сумі 80 063,44 грн.

Приймаючи рішення та постанову про задоволення позовних вимог суди вказали на необґрунтовану відмову відповідача у виплаті своєї частки страхового відшкодування.

Проте, вказаний висновок слід визнати необґрунтованим та передчасним.

Відповідно до п. п. 2.2.2 Договору перестрахувальник зобов’язаний один раз на місяць,  не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро ризиків, рахунок-бордеро сплачених збитків та рахунок-бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Згідно п. п. 2.3.5 Договору перестраховик має право відмовити у виплаті свої частки страхового відшкодування або зменшити її, якщо перестрахувальник, зокрема, не включив збиток в рахунок-бордеро сплачених збитків, або рахунок-бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Відповідач з посиланням на п. п. 2.3.5 Договору та п. 5 ст. 26 Закону України “Про страхування” повідомив позивача про відмову у виплаті своєї частки у страховому відшкодуванні листом № 979 від 06.11.2006 р.

В процесі розгляду справи, в обґрунтування відмови у виплаті частки страхового відшкодування відповідач посилався на те, що позивач порушив п. п. 2.2.2 Договору в частині зобов’язання надати інформацію про страховий випадок, шляхом включення цього випадку до відповідного рахунку-бордеро. Крім цього, відповідач посилається на те, що позивач не виконав умови п. п. 2.2.6 Договору в частині повідомлення протягом трьох днів про касовий збиток та не запросив представника відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу, чим позбавив відповідача можливості прийняти участь в розслідуванні причин і обставин страхового випадку.

За твердженнями відповідача, саме невиконання позивачем зобов’язань за Договором стало підставою для відмови у виплаті частки страхового відшкодування згідно п. п. 2.3.5 Договору.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, для правильного вирішення спору, судам слід було дослідити питання про виконання позивачем зобов’язань за Договором та належним чином встановити наявність чи відсутність підстав для відмови у виплаті частки страхового відшкодування.  

При цьому, посилання судів на п. 4.1 Договору, відповідно до якого будь-які виявлені помилки і упущення не зупиняють дію Договору та не звільняють перестраховика від виконання обов’язків, слід визнати необґрунтованим, оскільки відсутні правові підстави для ототожнення помилок і упущень із невиконанням чи неналежним виконанням зобов’язань.

Також, судами не надано юридичної оцінки відносинам сторін з огляду на положення Закону України “Про страхування” з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону перестрахування –це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Адже, відповідно до преамбули Закон України “Про страхування” регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Згідно ж п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Судами також не надано оцінки Акту позапланової інспекції ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" № 2173/08 від 20.01.2007 р.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Перестрахова компанія "ВіЕйБі РЕ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2007 р. у справі № 31/176 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і:                                                                                          Н. Мележик

                                                                                                        О. Подоляк