ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.09.2010  року                                                            Справа № 1/50

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                              Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача          

за первісним позовом                    - Величко В.М., протокол загальних зборів від

13.01.04 № 1, голова правління;

від відповідача

за первісним позовом                        - Мале, довіреність від 15.07.10 № 4;

від третіх осіб, які

не заявляють самостійних вимог

на предмет спору

на стороні  позивача                    - Величко В.М., довіреність від 01.09.10 б/н;

на стороні відповідача                    - МалеА, довіреність від 12.07.10 № 3,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні          

апеляційну скаргу                               Малого підприємства «Баланс», м. Первомайськ

Луганської області

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                                   23.07.10 (підписано 28.07.10)

у справі                                        № 1/50 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом                                        Закритого акціонерного товариства                              

«Світ Будівельних матеріалів», м. Київ

до відповідача                              Малого підприємства «Баланс», м. Первомайськ

Луганської області

за участю третіх осіб,

які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача                    Товариство з обмеженою відповідальністю               

„ВКФ Укрбудтехнології”, м. Київ

на стороні відповідача                    Товариство з обмеженою відповідальністю               

„Омокс”, м. Київ

про                                                   стягнення 50196 грн. 54 коп.

та зустрічним позовом                     Малого підприємства „Баланс”, м. Первомайськ

Луганської області

до                                                  Закритого акціонерного товариства „Світ

Будівельних матеріалів”, м. Київ

про                                                   визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Світ Будівельних матеріалів», м. Київ  (далі за текстом –ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів», позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Малого підприємства «Баланс», м. Первомайськ Луганської області (далі за текстом –МП «Баланс», відповідач, заявник апеляційної скарги) про стягнення з відповідача на користь позивача за договором підряду від 19.04.07 № 37 (далі за текстом –Договір) суми основного боргу 43581 грн.          76 коп., пені в сумі 4523 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 682 грн. 75 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 2638 грн. 00 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2261 грн. 77 коп. (всього 53687 грн. 83 коп.).

Клопотанням  від  24.03.10 позивач  уточнив  свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача  суми основного боргу 43581 грн. 76 коп., пені в сумі 2937 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 440 грн. 73 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 1768 грн. 11 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1468 грн. 65 коп. (всього 50196 грн. 54 коп.).

Ухвалою господарського суду Луганської області від  01.04.10 до участі у справі  у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  залучено  Товариство з обмеженою відповідальністю «Омокс».

Ухвалою господарського суду Луганської області від  11.05.10 до участі у справі  у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  залучено  Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Укрбудтехнології».

08.07.10 відповідачем по справі –МП «Баланс»було подано зустрічний позов про визнання  договору  відступлення права вимоги від 01.09.09, укладеного між ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»та ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів», недійсним.

Ухвалою господарського суду Луганської області  від  08.07.10  дану зустріну заяву було прийнято до розгляду.

Позивач за первісним позовом  23.07.10 подав клопотання про  уточнення до розрахунку позовних вимог, а саме: позивачем за первісним позовом  було наведено уточнений  розрахунок   3% річних в 2-х варіантах, які  відображують як позицію ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів»на алгоритм розрахунку, так і  позицію суду, де пропонується не брати до уваги в  розрахунках вплив на суми боргу інфляції:

1. сума 3% річних у розмірі 429 грн. 85 коп. –без врахування впливу інфляції  на суму боргу;

2. сума 3% річних у розмірі  440 грн. 73 коп. –з врахуванням впливу інфляції на суму боргу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.10 у справі № 1/50 первісний позов задоволено частково. Вирішено: стягнути  з відповідача на користь  позивача 43581 грн. 76 коп. боргу, 1768 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань,  2937 грн. 29 коп. пені, 429 грн. 85 коп. 3% річних,  487 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 224 грн. 57 коп.  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Дане судове рішення мотивовано положеннями ч. 1 ст. 203, ст. 207, ч. 1 ст. 215, ст.  ст. 512, 513, 514, 525, 526, 536, 538, 625, 1077  Цивільного кодексу України; ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; умовами договору  від 01.09.09 про відступлення права вимоги та  договору підряду від 19.04.07 № 37.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням,                      відповідач за первісним позовом звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.07.10 б/н, в якій  вважає  оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним  обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.  Скаржник посилається на те, що  під час розгляду справи  по суті мали місце порушення норм  матеріального права, що призвело до  неправильного вирішення справи і просить скасувати рішення господарського суду Луганської  області від 28.07.10 по справі № 1/50 та постановити нове рішення, в якому позовні вимоги за первісним позовом ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів»до МП «Баланс»в частині стягнення основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат відмовити в повному обсязі;  позовні вимоги за зустрічним  позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх  вимог заявник апеляційної скарги посилається на наступне: при укладенні договору відступлення права вимоги від 01.01.09 сторони не визначили обсяг прав, що переходять до нового кредитора, однак суд цей факт не  врахував; оплата за виконані роботи має бути здійснена лише після усунення позивачем  недоліків, які згідно умов договору ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.10 було зобов’язано до належного виконання.

Розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.08.10 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги відповідача по праві            № 1/50 на рішення господарського суду Луганської області від 28.07.10 призначено судову колегію у складі: головуючого судді –Семендяєвої І.В., суддів –Єжової С.С., Парамонової Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 11.08.10 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, розгляд скарги було призначено на  14.09.10.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.09.10, на підставі ст. 29 Закону України „Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відпусткою, суддю Парамонову Т.Ф. замінено на суддю Журавльову Л.І.

Позивач за первісним позовом 14.09.10 подав відзив від  13.09.10 б/н на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення  має всі ознаки  справедливо винесеного, що суд всебічно, повно та об’єктивно  дослідив наявні у справі докази та вирішив справу згідно із законом і правовими нормами, що підлягали застосуванню до даних правовідносин і просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 23.07.10 без змін, а скаргу –без задоволення.

Постанова приймається 14.09.10.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав пояснення представників сторін, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді даної справи  місцевий господарський суд обґрунтовано розглянув спочатку зустрічний позов про визнання  договору  відступлення права вимоги від 01.09.09, укладеного між ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»та ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів», недійсним, оскільки  первісний позов про стягнення з відповідача на користь позивача  суми основного боргу 43581 грн. 76 коп., пені в сумі 2937 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 440 грн. 73 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 1768 грн. 11 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1468 грн. 65 коп. (всього 50196 грн. 54 коп.) заявлений на підставі договору  відступлення права вимоги від 01.09.09 який відповідач за первісним позовом  вважає недійсним,  у зв’язку з чим  у задоволенні первісного позову слід, за твердженням відповідача за первісним позовом,  відмовити.

Як свідчать матеріали справи та  встановлено місцевим господарським судом ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»та ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів»уклали договір відступлення права вимоги від  01.09.09 ( а. с. 12 т. І).

Як вбачається зі змісту договору про відступлення права вимоги від 01.09.09 його предметом згідно п. 1.1 визначено передачу первісним кредитором (третьою особою на стороні позивача) - ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології» та прийняття новим кредитором (позивачем) права вимоги за договором від 19.04.07 № 37, укладеним між первісним кредитором та МП «Баланс»(відповідачем). За п. 1.2 сторони договору визначили, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань за основним договором та у відповідності до умов п. 2.1 згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду шляхом безготівкового перерахування.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вважає, що уступка права вимоги саме за грошовими зобов’язаннями з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу слід кваліфікувати як факторинг, який у відповідності до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»є фінансовою послугою. Тому юридичні особи, які не мають статусу фінансової установи за вказаним Законом України та не мають відповідні ліцензії, не можуть виступати в якості фактора за договором факторингу.

З доводами позивача господарський суд  Луганської області не погодився і на підставі системного аналізу наведених сторонами норм права зробив висновок про те, що спірний Договір є таким, що  регулюється ст. 512 Цивільного кодексу України та, дійсно, є  договором відступлення права вимоги (заміною кредитора у зобов’язанні).

Правове регулювання факторингу здійснюється гл. 73 Цивільного кодексу України, зокрема, у відповідності до ст. 1077 даного Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу згідно зі ст. 1078 Цивільного кодексу України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Спірний Договір не містить умов, які притаманні договору факторингу: передачу грошових коштів  та конкретний розмір винагороди.

Розмір винагороди, про яку йдеться у п. 2.1 Договору про відступлення права  вимоги, не визначено, тобто у цій частині сторони Договору не дійшли згоди та даний пункт Договору, за висновком господарського суду Луганської області, є неукладеним.

Позивач надав до матеріалів справи акт від 22.12.09 про виправлення  помилки в тексті договору від 01.09.09 (про відступлення права вимоги), підписаний відповідачем та  скріплений печаткою відповідача. За цим  актом ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»(далі –Первісний кредитор за договором) з однієї сторони, і ЗАТ «Світ Будівельних матеріалів»(далі –Новий кредитор за договором), з другої сторони, згідно з чинним  законодавством України підписали цей Акт до договору про  відступлення права вимоги  про таке:

«для усунення  неузгодженостей при прочитанні розділу «2. Ціна договору», що можуть виникнути з причини помилки, яка вкралась при автоматичному наборі тексту, затверджуємо між сторонами виправлення в редакції Договору.

2.1 Згідно з відстроченням права вимоги за цим Договором Первісний кредитор сплачує Новому кредитору  компенсацію –винагороду шляхом безготівкового перерахування.

2.2. Строк сплати компенсації –винагороди до «31»грудня 2010 р.  після взаємного затвердження витрат сторін.».

За поясненням позивача,  вищезазначені пункти були  включені в Договір з метою погашення додаткових витрат, які виникають у нового кредитора при виконанні цього Договору та судових витрат.

Також позивач зазначив, що сторони Договору про  відступлення права вимоги  проводили взаємозалік боргів, а не надавали одна одній фінансові послуги.

Докази фактичного перерахування винагороди позивачем за зустрічним позовом не надані.       

З огляду на викладене, спірний Договір не є договором факторингу, а має всі умови договору відступлення вимоги.

Підстави зміни  кредитора у зобов’язанні передбачає ст. 512 Цивільного кодексу України, за приписами якої  кредитор у зобов’язанні може бути  замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за  правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто неможливо передати право, яке ще не належить кредиторові.

Статтею 516 Цивільного кодексу України  передбачено, що заміна кредитора у  зобов’язанні  здійснюється  без  згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  боржник  не  був  письмово  повідомлений  про заміну кредитора у  зобов’язанні,  новий  кредитор  несе  ризик  настання несприятливих   для   нього  наслідків.  У  цьому  разі  виконання боржником  свого  обов’язку  первісному  кредиторові  є   належним виконанням.

Таким правочином є договір підряду від 19.04.07 № 37, укладений між МП «Баланс»(замовником) та ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»(підрядником), за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов’язання за завданням замовника виконати роботи по виготовленню та монтажу металопластикових конструкцій, а   замовник прийняв зобов’язання - прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому у п. 4.1 вказаного Договору сторони обумовили, що оплата за виконання робіт здійснюється замовником за умови попередньої оплати робіт в розмірі 100%.

Серед  умов Договору підряду  умова про заборону на зміну сторін у  зобов’язаннях не міститься.

Підтвердженням  виконання  ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології»підрядних робіт на суму  51890 грн. 40 коп. є підписані  сторонами  акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року на суму 49796 грн. 40 коп. та на суму 2094 грн. 00 коп. (а. с. 43-49 т. І).

Оскільки позивач провів передплату, залишок суми несплачених робіт склав 43581 грн. 76 коп.

Суд з’ясував, що зазначені акти підписані з боку  замовника повноважним представником (директором) але з використанням факсиміле, що не суперечить приписам ст. 207 Цивільного кодексу України,  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також суд встановив, що сторони за Договором підряду не є підприємствами, що знаходяться на  обслуговуванні у Державному казначействі України.

Матеріалами справи доведено, що первісний кредитор повідомив відповідача за  первісним позовом  листом від 21.10.09 № 63 про факт заміни кредитора у зобов’язанні за договором підряду від 19.04.07 № 37, що підтверджено поштовим повідомленням                 № 1349849 (а. с. 9 т. 2) про одержання листа 29.10.09.

Отже, є доведеним факт наявності заборгованості відповідача за первісним позовом в сумі 43581 грн. 76 коп. саме перед позивачем за первісним позовом.

Те, що мається рішення господарського суду м. Києва від 30.06.10 по справі             № 31/214, яким задоволені позовні вимоги про зобов’язання ТОВ «ВКФ Укрбудтехнології» належним чином виконати умови договору підряду № 37 від 19.04.07, не впливає на розгляд даної справи, оскільки відповідачем не доведено, що недоліки, про які йдеться в тексті претензії від 26.03.10 № 20, стосуються підрядних робіт, прийнятих замовником без заперечень та обумовлень за актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року.  

Заявлені до стягнення пеня, річні  та інфляційні нарахування, передбачені п. 7.1 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України  та стягнуті обґрунтовано.

Не підлягають стягненню відсотки у сумі 1468 грн. 65 коп. за користування чужими грошовими коштами, так як їх нарахування за ст. 536 Цивільного кодексу  України протирічить матеріалам справи та обставинам спору.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються за необґрунтованістю.

Виходячи з викладеного, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і  об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер».

Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, п. п. «г»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  від 21.01.93 № 7-93 «Про державне мито»передбачено, що за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення господарського суду, розмір державного мита,  що підлягає сплаті із спорів майнового характеру складає 50 відсотків ставки, виходячи з оспорюваної суми (в даному випадку оспорювана сума  складає         48717 грн. 01 коп.). Тому, сума державного мита за подання апеляційної скарги по даній справі, виходячи із оспорюваної суми, складає 243 грн. 59 коп. Фактично заявником сплачено 268 грн.  50 коп. Таким чином, заявник апеляційної скарги –Мале підприємство «Баланс» зайве сплатило квитанцією від 03.08.10 № 71668 на суму 268 грн. 50 коп. до Державного бюджету України державне мито у сумі  24 грн. 91 коп., які необхідно повернути на його розрахунковий рахунок.

Розділ ХІІ Господарського процесуального кодексу України не передбачає сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду, тому сплачені  квитанцією від 03.08.10 № 71691 відповідні витрати у розмірі 236 грн. 00 коп. слід повернути заявнику скарги із Державного бюджету України.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Баланс», м. Первомайськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 23.07.10 у справі № 1/50  залишити без задоволення.

2. Рішення  господарського суду Луганської області від 23.07.10 у справі     № 1/50  залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України Малого підприємству «Баланс», 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Тимошенко,  б. 1, ідентифікаційний код 13381937, зайве сплачене квитанцією від 03.08.10 № 71668 на суму 268 грн. 50 коп.  державне мито в сумі 24 грн. 91 коп.

4. Повернути з Державного бюджету України Малого підприємству «Баланс», 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Тимошенко,  б. 1, ідентифікаційний код 13381937, помилково сплачені  квитанцією від 03.08.10 № 71691 кошти в сумі 236 грн.         00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита  та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є зазначена постанова, завірена гербовою печаткою суду та квитанція від 03.08.10 № 71691 про сплату 236 грн. 00 коп.  

Повний текст постанови відповідно до статті 85 ГПК України складено 16.09.10.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у 20-денний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 С.С. Єжова

           Суддя                                                                                Л.І. Журавльова