№ 2-64/2010р.

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                            І м е н е м   У к р а ї н и

23 вересня     2010 року                                                                                                          

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді:             Стахової Н.В.                                

при секретарі судового засідання:  Ісауловій Н.В.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного  товариства Банк «Фінанси та Кредит»  про визнання кредитного договору недійсним

                             В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернувся до суду з вищеназваним позовом, мотивуючи його тим, що 23 квітня 2008 року з відповідачем був укладений кредитний договір № 407-08-ПК відповідно до якого вона отримала споживчий кредит у сумі 13700 грн. зі сплатою 0,0001 процентів річних зі строком повернення  до 22.04.2011 року. 05 червня  2009 року відповідач звернуся до Лисичанського міського суду  із позовом до неї про стягнення заборгованості  за вказаним кредитним договором  у сумі 11008 грн.14 коп. Вважає укладений з відповідачем кредитний договір  недійсним, бо він суперечить нормам Цивільного кодексу, оскільки кредитодавцем в умовах спірного договору  не зазначено сукупна вартість  кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг, а також інших  фінансових зобов’язань  споживача  та їх детальний розпис, обґрунтування  вартості  нарахованих та сплачених процентів  та надання  кредиту за рахунком (овердрафт), тарифи та всі  суми коштів , які споживач  має сплатити  за договором    банківського рахунку у зв’язку з отриманням  кредиту , його обслуговуванням  ат погашенням, умови зміни процентної ставки  за кредитом. Вказаний договір  також не передбачає права позичальника, обов’язки та відповідальність  Банку. Сплата пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення  не тільки основного зобов’язання , а й комісійної винагороди порушує на її думку частину 1 ст. 548 ЦК України. Посилаючись на те, що кредитний договір суперечить закону та моральним засадам суспільства, просила суд визнати  його недійсним, та стягнути з відповідача судові витрати у сумі 45 грн.50 коп.

У судовому засіданні  позивачка підтримала пред’явлений  позов, просила його задовольнити. В своїх поясненнях посилалася  на обставини, викладені у позові, в обґрунтування яких надала  суду відповідні докази.  

Представник позивача  у судовому засіданні надав пояснення аналогічні  викладеним у позові, просив його задовольнити.

Представник відповідача  у судовому засіданні позов не визнав,  посилаючись на  те, що права позивача   ні при укладенні кредитного договору, ні  при його виконанні  банком не порушувалися. Кредитний договір відповідає  вимогам актів цивільного законодавства.  

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

23 квітня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит у сумі 13700 грн., з оплатою по процентній ставці 0,00001 проценту річних.

    Відповідно до статті 203 ЦК України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

    3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

    5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

    Відповідно до статті  204 ЦК України  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір  № 407 -08-ПК укладений  між сторонами  23 квітня 2008 року  відповідає вимогам, передбаченим статтею 203 ЦК України, тому підстав для визнання зазначеного кредитного договору недійсним,  не має.  

     На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 203,204 ЦК України, ст. ст.   10,11, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

                    В И Р І Ш И В :

У задоволенні  позову ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного  товариства Банк «Фінанси та Кредит»  про визнання кредитного договору недійсним відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не  були присутніми  у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя: