Справа №2-634/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2007 року квітня 12 дня                                                                        місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Іщук Л.П.,

при секретарі Сухій Л.П.,

з участю позивача ОСОБА_1.,

представника позивача ОСОБА_3.,

представника відповідача державного комунального підприємства «Луцьктепло» Дуди Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до державного комунального підприємства «Луцьктепло», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директора державного комунального підприємства „Луцьктепло" Лучка Анатолія Хомовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до державного комунального підприємства «Луцьктепло» ( далі ДКП «Луцьктепло» ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на такі обставини.

З 2001 року позивач працював на посаді майстра дільниці з експлуатації та ремонту Технологічного устаткування теплового району №2 державного комунального підприємства «Луцьктепло». За період роботи пройшов дві атестації. Наказом №124 від 23.06.2006 року його було звільнено з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи, і відмовою від переведення на іншу роботу за п.2 ст.40 КЗпП України на підставі протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці №16 від 19.06.2006 року.

Вважає звільнення незаконним, оскільки воно викликане упередженим ставленням відповідача до нього в зв'язку з конфліктом між позивачем і головним інженером підприємства ОСОБА_2. та зверненнями позивача до державних органів про незаконну приватизацію котельні ДКП «Луцьктепло». Крім того, вважає, що висновок комісії по перевірці знань з питань охорони праці є необ'єктивним.

Просить поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 1500 гривень, заподіяну незаконним звільненням з роботи.

Ухвалою суду від 04.01.2007 року до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було притягнуто директора ДКП «Луцьктепло» Лучка Анатолія Хомовича.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3. позов підтримали. Суду пояснили, що звільнення позивача з роботи є результатом упередженого ставлення до нього адміністрації підприємства. Позивач має достатні знання з питань охорони праці, тому просить поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Представник відповідача Дуда Л.М. позов не визнала. Суду пояснила, що звільнення було проведене законно, на підставі протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, яка створена на підприємстві відповідно до наказу № 2 від З січня 2006 року . Позивач зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з питань охорони праці і йому надавалась можливість після першого засідання комісії, де він не виявив знань з питань охорони праці, повторно пройти комісію, перед цим пройшовши відповідні навчальні курси, однак позивач не виявив достатніх знань з питань охорони праці, а тому був звільнений з роботи, оскільки відмовився від запропонованої йому іншої роботи. Упереджене ставлення адміністрації ДКП «Луцьктепло» до позивача повністю заперечила як таке, що не підтверджується ніякими доказами.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Лучко А.Х. в судове засідання не з'явився, однак належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача, представника відповідача, письмових доказів, ОСОБА_1. з 2001 року по 23.06.2006 року працював на посаді майстра дільниці з експлуатації та ремонту технологічного устаткування теплового району №2 державного комунального підприємства «Луцьктепло» /а.с.5-7, З/.

Наказом ДКП «Луцьктепло» №124 від 23.06.2006 року його було звільнено з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи, і відмовою від переведення на іншу роботу за п.2 ст.40 КЗпП України. Підставою звільнення є протокол засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці №16 від 19.06.2006 року і згода профспілкового комітету підприємства /протокол №111 від 23.06.2006 року/.

Відповідно до ст.ст.153, 159 КЗпП України, ст.ст.13,14 Закону України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами колективного і індивідуального захисту.

Згідно ст.18 Закону України "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Порядок проведення перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається Типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, в тому числі посадові особи, які не пройшли перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, в тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці є Державний комітет України з нагляду за охороною праці. Наказом Держкомітету від 26 січня 2005 року №15 затверджене Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці /зареєстроване у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за №231/10511 /, пунктом 3.16 якого також встановлено, що при незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань.

Пунктом 5 Типового положення і Додатком №3 до п.5.1. Типового положення передбачено, що в перелік посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, входять особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, установ, організацій.

Отже, позивач, як майстер дільниці з експлуатації та ремонту технологічного устаткування теплового району №2 ДКП „Луцьктепло" відноситься до осіб, відповідальних за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, установ, організацій, а тому входить в перелік посад посадових осіб, які згідно Типового положення проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Відповідно до п.3.2 Типового положення на підприємствах на основі Типового положення розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники.

Наказом відповідача №1 від 3 січня 2006 року затверджене Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці на ДКП „Луцьктепло", наказом №2 від цього ж числа створені комісії з перевірки знань з питань охорони праці, наказом №3 від цього ж числа - сформовані плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці у працівників підприємства.

Судом встановлено, що позивач знав про необхідність проходження навчання і перевірки знань з питань охорони праці, був ознайомлений з екзаменаційними білетами, затвердженими керівником підприємства і погодженими з головним державним інспектором ДІОП на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки, чого не заперечує він сам.

З 20 по 24 лютого 2006 року позивач пройшов навчання з питань охорони праці, а 23 травня 2006 року - перевірку знань. Як вбачається з протоколу засідання комісії з перевірки знань №15 від 23 травня 2006 року, у позивача виявлені незадовільні знання з питань охорони праці.

Наказом ДКП „Луцьктепло" від 26 травня 2006 року №127 було призначене повторне навчання для осіб, які виявили незадовільні знання з питань охорони праці, а також визначена дата повторної перевірки знань - 19 червня 2006 року.

Позивач пройшов повторне навчання з питань охорони праці з 7 по 9 червня 2006 року, однак при повторній перевірці знань 19 червня 2006 року знову виявив незадовільні знання, що стверджується протоколом засідання комісії з перевірки знань від 19 червня 2006 року №16, а тому з 20 червня 2006 року службою охорони праці підприємства відсторонений від роботи, як це передбачено ст.15 Закону України „Про охорону праці".

За поданням адміністрації профспілковий комітет підприємства 23 червня 2006 року дав попередню згоду на звільнення позивача з роботи на підставі ст.40 ч. 1 п.2 КЗпП України, оскільки позивач відмовився від переведення на іншу роботу, чого позивач не заперечує.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.21 постанови від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права /водії автомобільного та електротранспорту тощо/, позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КЗпП України.

Отже, оскільки у позивача згідно ст.159 КЗпП України, ст.14 Закону України „Про охорону праці" існує обов'язок проходити навчання і перевірку знань з охорони праці, але і при повторній перевірці знань він виявив незадовільні знання, а відповідно до ст.18 ч.6 Закону України „Про охорону праці" і п.3.17 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється допуск до роботи працівників, в тому числі посадових осіб, які не пройшли перевірку знань з питань охорони праці, то позивач правильно звільнений з роботи за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, так як він відмовився від переведення на іншу роботу.

Позивач не довів, що звільнення з роботи є результатом упередженого ставлення до нього адміністрації підприємства. З пояснень позивача, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до державних органів зі скаргами на дії посадових осіб підприємства, однак суд не знаходить причинного зв'язку між незадовільними знаннями позивача з питань охорони праці і його відносинами з адміністрацією підприємства. Допитані як свідки члени комісії з перевірки знань ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. /не перебуває в трудових відносинах з відповідачем, є технічним інспектором праці Федерації профспілок України/ ствердили, що позивач 23 травня і 19 червня 2006 року виявив незадовільні знання з питань охорони праці.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40, 43, 153, 159 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», Типового положення про порядок проходження навчання і перевірки знань з питань охорони праці,

суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1до державного комунального підприємства «Луцьктепло», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директора державного комунального підприємства „Луцьктепло" Лучка Анатолія Хомовича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.