Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2- 16/2007р.

04 січня 2007 року                                                                            м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді Грещука Р.П.

секретаря - Юрик М.В. за участю представника позивачки- ОСОБА_3

відповідача- ОСОБА_4. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні дорогою та знесення самовільної прибудови, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2006р. ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні дорогою та знесення самовільної прибудови, мотивуючи тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.1999р. їй належить частина житлового будинку по АДРЕСА_1.

13.03.2000р. їй було видано державний акт на право приватної власності на 0,4086га земельної ділянки для обслуговування жилого будинкуу та ведення особистого підсобного господарства.

Відповідач, якому належить друга половина будинку, самовільно загородив дорогу, яка є дорогою загального користування, чим закрив позивачці доступ до її господарства. Окрім того, відповідач прибудував до будинку прибудову, яка прилягає до стіни позивачки та не відповідає будівельним нормам.

На знесення даної прибудови є рішення сільської ради від 12.08.1999р., згідно якого відповідача ОСОБА_2зобов'язано знести самовільно прибудовану споруду, однак до цього часу споруду не знесено. В листопаді 2005 року за самовільне захоплення частини земельної ділянки на відповідача накладено штраф та зобов'язано в 30-денний термін відгородити земельну ділянку, однак ОСОБА_2. жодним чином не відреагував.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала з підстав, наведних нею в позовній заяві, просить суд постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_2усунути перешкоди в користуванні дорогою та знести самовільну прибудову.

Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнав. Суду пояснив, що частина дороги про яку йде спір є його подвір'ям, тому він і поставив паркан. Що стосується прибудови, то, стверджує відповідач, вона збудована багато років тому, прилягає до його частини будинковолодіння і не робить ніяких перешкод в користуванні позивачкою своєю частиною будинку.

Просить суд постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.56, 60 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, взявши до уваги покази свідків та інших учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про необхідність  задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню

підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні з'ясовано, що позивачці відповідно до договору купівлі-продажу належить частина житлового будинку по АДРЕСА_1. Друга частина будинковолодіння належить відповідачу- ОСОБА_2.

Встановлено також, що відповідачем до своєї частини будинку зроблена прибудова, а також поставлений паркан там, де як стверджує позивачка, проходить дорога, якою користуються ще й інші односельчани.

З пояснень, допитаних в якості свідків ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7 та землевпорядника Тисменичанської с/Ради ОСОБА_8 видно, що земельна ділянка, яку пригородив відповідач є дорогою загального користування, а прибудова до частини будинку зроблена ним самовільно без відповідної документації. Даний факт підтверджується і актом від 20.12.2006р., складеним в с.АДРЕСА_1 земельною комісією і який є в матеріалах справи.

Неправомірнісь дій відповідача доводиться також і іншими письмовими матеріалами: випискою з рішення Тисменичанської с/ради від 12.08.1999р., актом обстеження будівлі, розташованої по АДРЕСА_1, матеріалами перевірок (протоколами, приписами, постановами про накладення адміністративного стягнення) проведених Надвірнянським районним відділом земельних ресурсів.

Не знайшли свого підтвердження поясненя свідків відповідача ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. і доводи відповідача про те, що земельна ділянка де він самочинно поставив паркан є його подвір'ям, а добудова до будинку поставлена ним законно.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволити позов ОСОБА_1.

На підставі ст.ст.3, 15, 16, 325, 376 п.2, 383,    ЦК України, ст. 152 ч.2 ЗК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 57, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_2усунути перешкоди в користуванні дорогою та знести самовільну прибудову.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_18гр.50 коп. сплаченого судового збору та 7грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна заява не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.