Справа № 2-252/10

                                                           РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог – ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов’язання демонтувати металеву конструкцію, стягнення моральної шкоди, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог – ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулися до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов’язання демонтувати металеву конструкцію із межі землекорисувачів в м. Тернополі по вул. Збаразькій,15-17, просить стягнути моральну шкоду на його користь в сумі 1000 грн., на користь ОСОБА_2 200 грн., на користь ОСОБА_3 200 грн., а також понесені судові витрати і витрат на оплату експеризи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та в їх обгрунтування посилається на те, що відповідач – ОСОБА_4 без будь-яких дозволів, погодження із суміжним землевласником встановив на спільній межі металеву споруду, чим чинить перешкоди в користуванні межею, дана конструкція унеможливлює здійснити будівельні роботи по спорудженню паркану, через вказані дії постійно виникають суперечності та конфлікти В добровільному порядку ОСОБА_4 не хоче демонтувати споруджену ним металеву конструкцію, що змусило звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів як власника суміжньої земельної ділянки.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги заперечують, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 самовільно зайняв частину їхньої земельної ділянки згідно даних Державного акту, металева споруда була змонтована на земельній ділянці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будь-яких порушень норм земельного законодавства не здійснювалося і дана споруда не перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації його прав як власника суміжньої земельної ділянки

Треті особи в судове засідання не з’явилися.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін в судових засіданнях, встановив наступні обставини справи.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №819717 співвласниками земельної ділянки площею 0,0846 га. по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5  із частками 27/50 та 23/50 відповідно.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №195927 співвласниками земельної ділянки площею 0,0600 га по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 із часткою 1/2, ОСОБА_3 із часткою 1/4, ОСОБА_2 із часткою 1/4.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується самими сторонами при використанні земельних ділянок між ними виникають конфлікти щодо неправомірного зайняття суміжних земельних ділянок, меж земельних ділянок суміжних землекористувачів, що полягає, на думку позивача, у спорудженні відповідачем ОСОБА_4 металевої конструкції на межі земельних ділянок, посадження дерев з недотриманням відстані від меж за відсутності на це його згоди, чим чиняться перешкоди як співвласнику земельної ділянки.

В підтвердження викладених фактів позивачем додані заява від 30.05.2008р., адресована міському голові про створення комісії для виходу на місце суперечки та складання акту про порушення гр. ОСОБА_4 технічних умов і правил забудови господарських приміщень та насадження плодових дерев на межі двох приватизованих земельних ділянок, лист Відділу використання земельних ресурсів від 18.03.2008р., з якого свідчить, що ширина земельної ділянки, яка належить гр. ОСОБА_4 зі сторони вул. Збаразької фактично становить 16,5 м., що на 0,3 м. більше ніж вказано у Державному акті і зобов’язано ОСОБА_4 звільнити самозахоплену земельну ділянку, лист Відділу використання земельних ресурсів Тернопільської міської ради від 15.04.2008р. №1310/14, з якого вбачається, що факту захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 не встановлено, лист Управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради від 24.09.2008р. №2947/07 про врегулювання спору щодо використання меж земельної ділянки між приватними будинковолодіннями на комісії по вирішенню земельних спорів або в судовому порядку, Акт обстеження приватного будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2, від 03.07.2008р., за висновками якого питання використання меж земельної ділянки між приватними будинколодіннями за адресою АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1 слід вирішувати на комісії по вирішенню земельних спорів або у судовому порядку, лист КП «Земельно-кадастрове бюро» від 02.04.2008р. №47, адресований гр. ОСОБА_4 про відсутність самозахвату меж земельної діоянки по АДРЕСА_1, та порушення меж даної земельної ділянки.

Крім цього, висновком №263 земельно-технічнолї експертизи від 04.08.2010р. експертом встановлено, що ОСОБА_4 зайняв частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на межі між землевласниками. На межі між вищевказаними землевласниками знаходиться мала архітектурна форма (сарай), споруджена ОСОБА_4, а також ростуть молоді плодові дерева, які створюють перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Також зазначено, що на межі між землевласниками знаходиться металева споруда ОСОБА_4, встановлена з порушенням вимог ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень». Дане порушення можна усунути або шляхом перенесення існуючої межі, або згідно діючого законодавства – через дотримання норм добросусідства, шляхом примирення чи грошової компенсації за частину земельної ділянки, яка зайнята суміжним землевласником.

У відповідності до ст. 103 ЗК Україхни власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання зкемельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 зайняв частину земельної ділянки, яка належить позивачу на межі між землевласниками шляхом спорудження тимчасової металевої споруди, яка перешкоджає ОСОБА_1 використовувати спільну межу для здійснення будівництва паркану. Матеріалами справи підтверджено не врегулювання спору між землевласниками шляхом примирення чи звернення та прийняття з цього питання відповідного рішення органом місцевого самоврядування, відсутність будь-якого роду компенсації з боку одного із землевласників за частину земельної ділянки чи межі. Відтак, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог щодо демонтування відповідачем ОСОБА_4 металевої конструкції із спільної межі землевласників.  

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 1000 грн. підлягають до задоволення частково і суд вважає, що моральна шкода підлягає до стягнення з ОСОБА_4 з наступних підстав.

У відповідності до положень статей 16, 23 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 3 Постанови визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя.

При зменшенні розміру заявленої позивачем та присудження до стягнення лише із ОСОБА_4 500 грн. моральної шкоди суд враховував обставини, а саме відсутність будь-якої згоди з боку відповідача ОСОБА_4, яким було встановлено металеву споруду на вчинення дій по вирішенню земельних питань, неодноразові звернення ОСОБА_1 до відповідних органів про встановлення порушення норм законодавства та вирішення земельного спору, звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів, необгрунтовані відмови відповідача щодо добровільного порядку вирішення спору та не врегулювання його в судовому порядку, що призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків та правил добросусідства між землевласниками.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідачів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди, то в цій частині слід відмовити у їх задоволенні, так як дані особи з відповідним позовом не зверталися, і їх права та інтереси як співласників земельної ділянки судом не вирішувалися.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а також витрати на проведення та оплату судової експертизи в сумі 1800 грн., понесення яких підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №625 від 23.12.2009р., №369 від 23.06.2010р., довідкою від 19.04.2010р. №174.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 214, 215, 216, 218, 223, 294 ЦПК України», суд –

                                                ВИРІШИВ:

1.   В частині позовних вимог до ОСОБА_5 – в задоволенні відмовити.

2.   Позовні вимоги до ОСОБА_4 задовольнити частково.

3.   Зобов’язати ОСОБА_4 демонтувати металеву споруду із межі землевласників ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

4.   Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди; 8,50 грн. судового збору; 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1800 грн. сплачених витрат за проведення земельно-технічної експертизи.

5.   В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн. – в задоволенні відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                 Суддя                                                                                            Ю.Дзюбановський