П О С Т А Н О В А

Іменем України

14.06.06                                                                                 Справа № 13/188.

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню “Луганськгаз” м. Луганськ

про стягнення 1402 грн. 19 коп.

05.06.2006 року у судовому засіданні була оголошена перерва до 14.06.2006 року.

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ: Прокурором заявлений позов про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 1402 грн. 19 коп.

Прокурор та позивач позов підтримали.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням того, що позивач є суб’єктом владних повноважень, позов заявлений з метою їх реалізації, розгляд справи належить проводити в порядку передбаченому Кодексом адміністративного  судочинства України.

В зв’язку з чим справі присвоюється номер № 13/188-ад.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що за результатами перевірки позивачем Краснолуцької філії відповідача був складений акт № 28 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства згідно якого у результаті перевірки було встановлено що на час перевірки підприємство здійснює промислову діяльність при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”. Відповідачу було приписано одержати у встановлений строк дозвіл на викиди забруднюючих речовин, надати довідку про об’єм забруднюючих речовин, викинутих в атмосферне повітря та час роботи джерел.

Зазначений акт був одержаний та підписаний відповідачем без заперечень.

Відповідач надав позивачу інформацію про кількість та якість викинутих забруднюючих речовин та понаднормативну тривалість викиду стаціонарних джерел підприємства “Краснолучміжрайгаз” в період з 07 лютого 2005 р. по 21 березня 2005 р. (а.с. 13)

На підставі зазначених даних, що відповідають звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферу затвердженого відповідачем 16.03.2000 р. та відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, які заподіяні держави в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне покриття” затвердженого наказом Мінекономіки України від 18.05.1995 р. № 38 позивачем був здійснений розрахунок розмірів відшкодування збитків за понаднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 07.02.2005 р. по 21.03.2005 р.  згідно якого розмір збитків складає 1402 грн. 19 коп.

19.01.2006 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою про відшкодування збитків в сумі 1402 грн. 19 коп. Зазначена претензія залишилась без відповіді.

Прокурор звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Луганській області в якому просить стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 1402 грн. 19 коп.

Свої вимоги від обґрунтовує положеннями ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Методики розрахунку відшкодування збитків, які заподіяні держави в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне покриття” затвердженої наказом Мінекономіки України від 18.05.1995 р. № 38.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність зазначених наднормативних викидів, на підтвердження чого надає дозвіл 91832 від 19.12.2005 р. та звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин за жовтень 2005 року. Доказів наявності чинного дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 07.02.2005 р. по 21.03.2005 р. відповідач не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Порядок  регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел  визначено  у  статті 11 Закону України “Про  охорону атмосферного повітря” (далі –Закон).  Зокрема,  відповідно  до  частини  п’ятої  цієї  статті  Закону  викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Перелік  видів  порушень   законодавства в галузі охорони атмосферного повітря  визначено  у  статті 33 Закону,  до  яких, зокрема,  віднесено:

перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно  до  вимог  статті 34 Закону  шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У  преамбулі  Закону  зазначено,  що  атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Згідно  зі  статтею 2 Закону  відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Особливості застосування цивільної відповідальності  за  порушення  природоохоронного  законодавства  визначено  у  статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",  в  якій,  зокрема,  визначено,  що  шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 N 38, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції під час перевірки підприємств. За результатами обстеження складається акт” (підпункт 5.1 пункту 5).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначаються Методикою,  яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування   збитків, заподіяних державі в результаті   викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами  з  порушенням  вимог  законодавства про охорону атмосферного повітря.

Доводи відповідача щодо відсутності зазначених викидів, спростовуються матеріалами справи, зокрема наданою самим відповідачем інформацією про кількість та якість викинутих забруднюючих речовин (а.с. 13). Надані відповідачем інші матеріали на підтвердження його доводів стосуються не періоду перевірки, а іншого часу.

Також відхиляються судом і посилання відповідача на порушення позивачем порядку передбаченого ст. 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” оскільки зазначена норма регулює питання визначення розміру збору за забруднення навколишнього  природного  середовища, а не відшкодування шкоди завданої наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

За таких обставин позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 162, 163, 167 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню “Луганськгаз” м. Луганськ, Ленінський район, вул.. Шевченко 102 ідентифікаційний код  05451150 на користь державного бюджету України збитки в сумі 1402 грн. 19 коп. на балансовий рахунок № 31515903600039 спеціального фонду місцевого бюджету м. Красний Луч ідентифікаційний код  24046797 ВДК м. Красний Луч код платежу 24061600, банк одержувач –УДК в Луганській області, МФО 804013.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 19.06.2006 р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня  складення  постанови в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько