АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

5 грудня 2007 року.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

                                                      Головуючого: Коваленка Є.П.

                                                      суддів: Максимовича Ю.А., Римар Т.М.  

                                                      з участю прокурора – Маслюка О.В.

                       захисника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Бучацького районного суду від 10 жовтня 2007 року, -

                                                    в с т а н о в и л а :

      Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Радча Тисминецького району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, із базовою вищою освітою, одружений, приватний підприємець, несудимий,

засуджений за ч.2 ст.190 КК України до 1500 гривень штрафу.

    Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено без змін – підписку про невиїзд.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину при таких обставинах.

17.10.2006 року засуджений ОСОБА_2, маючи попередню домовленість із директором товариства “Вільна Україна” ОСОБА_3 про купівлю 9 тонн цукру та зловживаючи довірою, яка склалась у них раніше в ході взаємно-вигідних цивільно-правових відносин, пред”явив йому біля Бучацького цукрового заводу фіктивне платіжне доручення про ніби-то попередній перерахунок  товариству “Вільна Україна коштів в сумі 27720 грн. за цукор, обманувши цим самим ОСОБА_3, який передав, а ОСОБА_2 заволодів цукром товариства вагою 9 тонн, чим завдав ТО”³льна Україна” матеріальну шкоду на суму 27720 грн.

    В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та

Справа № 11-293 2007 року                                     Головуючий у 1 інстанції Кузевич Й.Я.

Категорія: ч.2 ст.190                                                 Доповідач  Максимович Ю.А.

закрити провадження по справі у зв”язку з відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що будь-яких шахрайських дій  з метою заволодіння цукром ТОВ ”Вільна Україна” він не вчиняв, а його відносини із вказаним товариством носили цивільно-правовий характер. Вказав на відсутність у нього умислу на заволодіння 27720 грн., оскільки частина коштів наступного дня була ним перерахована товариству та відсутність доказів його вини. Зазначив, що дані, які містяться у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 9.08.2007 року щодо ОСОБА_4 свідчать про те, що він не вчиняв дій, за які був засуджений. Також вважає, що досудове та судове слідство по даній справі проведене поверхнево, зокрема не вирішено питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_3, безпідставно відхилено його клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, не з”ясовано при яких обставинах було вчинено підробку платіжного доручення від 17.10.2006 року, не проведено почеркознавчу експертизу та не вжито інших заходів з метою встановлення істини по справі. Крім того, вказав на незаконність окремих процесуальних дій слідчого, зокрема його приводу та затримання.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1, який просить вирок суду скасувати та виправдати його підзахисного, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок     суду     про доведеність вини засудженого ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України  відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та підтверджується сукупністю зібраних і досліджених судом першої інстанції доказів.

Так, свідок ОСОБА_4 під час досудового слідства ствердила, що дійсно 17.10.2006 року ОСОБА_2 звертався до неї з приводу перерахування ТО”³льна Україна” 27720 грн. за товар, у зв”язку з чим вона виготовила платіжне доручення на вказану суму, однак його не провела через відсутність коштів на рахунку вказаного підприємця. Оригінал цієї платіжки вона знищила, а копію залишила на робочому столі. Наступного дня знову прийшов ОСОБА_2 і попросив перерахувати на той же рахунок суму 7720 грн., що вона і зробила ( а.с.62-65).

Свої показання ОСОБА_4 повністю підтвердила під час проведення очної ставки із засудженим ( а.с.120, 121).

З огляду на те, що показання ОСОБА_4 у судовому засіданні суперечили її показам під час досудового слідства та іншим доказам здобутим по справі, суд першої інстанції вірно оцінив їх критично та визнав їх неправдивими.

Свідок ОСОБА_3 ствердив суду, що 17.10.2006 року він дав згоду на відвантаження ОСОБА_2  9 тонн цукру згідно усного договору та на підставі платіжного доручення на суму 27720 грн., яке представив засуджений. Ці гроші на рахунок товариства поступили частково, в сумі 7720 грн. наступного дня, а решту ОСОБА_2 відмовився сплачувати.  Згідно їх

домовленості, ОСОБА_2 повинен був розрахуватись за цукор перед його отриманням, однак обманув його, пред”явивши фіктивне платіжне доручення, а він йому повірив. Наміру передачі цукру засудженому під реалізацію у нього не було. Також вказаний свідок підтвердив той факт, що ОСОБА_2 раніше на протязі кількох років купував у товариства “Вільна Україна” цукор, за який  розраховувався наперед.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила факт пред”явлення засудженим 17.10.2006 року під час купівлі цукру платіжного доручення №1 на суму 27720 грн., з якого вона зробила собі ксерокопію, а оригінал – повернула пред”явнику. За відвантажений ОСОБА_2 цукор на рахунок ТОВ “Вільна Україна” поступило лише 7720 грн.

Свої показання свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повністю підтвердили під час очних ставок із засудженим ОСОБА_2  ( а.с.113 – 115).

З протоколу виїмки ( а.с.70-73) вбачається, що на банківському рахунку ОСОБА_2 станом на 17.10.2006 року було в наявності 1000 грн.

Оригіналом платіжного доручення №6 від 18.10.2006 року підтверджений факт перерахування засудженим ТОВ «Вільна Україна» лише 7720 грн. за отриманий цукор ( а.с.71).

З оглянутих у судовому засіданні накладних №264 та №278 від 17.10.2006 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Вільна Україна»  9 тонн цукру на суму 27720 грн.

З огляду на незаперечні докази вини засудженого ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно критично оцінив його показання про те, що він 17.10.2006 року в банку не був, з оператором ОСОБА_4 не спілкувався, платіжне доручення на суму 27720 грн. ОСОБА_3 не пред”являв, а цукор брав під реалізацію, та визнав їх неправдивими.    

Усі зібрані на досудовому слідстві докази повно і всебічно перевірялись у судовому засіданні і суд дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст.67 КПК України.

Безпідставним вважає колегія суддів посилання засудженого в апеляції на неповноту досудового і судового слідства.

Так, заява ОСОБА_2 про вчинення злочину директором ТОВ «Вільна Україна» ОСОБА_3 належним чином була перевірена слідчим прокуратури Бучацького району, за результатами якої 24.05.2007 року  прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке засудженим не оспорювалось.

Клопотання ОСОБА_2 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суд вирішив відповідно до вимог ст.273 КПК України, з урахуванням достатності зібраних доказів для прийняття рішення по справі.

Для з»ясування можливості призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи суд допитав у судовому засіданні експерта-криміналіста, який вказав на неможливість виконання такої експертизи.

З приводу встановлення обставин вчинення підробки платіжного доручення №1 від 17.10.2006 року, суд вжив усіх передбачених законом заходів,   зокрема допитав свідків та дослідив інші матеріали справи.

Даних, які б свідчили про неповноту чи упередженість досудового та судового слідства, колегією суддів не встановлено.

Посилання засудженого в апеляції на дані, які містяться у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 9.08.2007 року, колегія суддів вважає надуманним.

 Так, відповідно до п.11 ч.1 ст.6 КПК України обставиною, що виключає провадження в кримінальній  справі є наявність нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні справи по тому ж факту.

Однак, постанова органу дізнання від 9.08.2007 року, на яку посилається ОСОБА_2 прийнята відносно працівника відділення №363 «Укрсиббанку»  ОСОБА_4 і по факту порушень правил проведення банківських операцій,

допущених з її сторони, а тому відношення до притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.190 КК України не має.

З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством і судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи і даних, які б свідчили про неповноту та однобічність досудового  та судового слідства, колегією суддів не встановлено.

Також безпідставними вважає колегія суддів доводи засудженого в апеляційні скарзі про ніби-то допущені порушення під час його приводу та затримання, оскільки слідчий керувався при цьому вимогами ст.ст.106, 136 КПК України.

Даних, які б свідчили про застосування недозволених методів слідства до засудженого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4, на що посилається  апелянт, не встановлено.

Усі допити свідка ОСОБА_4 проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а очна ставка із ОСОБА_2 – ще й в присутності захисника засудженого. При цьому будь-яких заяв щодо тиску з боку працівників міліції при виконанні вказаних слідчих дій, зроблено не було.  

З урахуванням здобутих по справі доказів, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2, використавши довірливі відносини з директором ТОВ “Вільна Україна” ОСОБА_3 та пред”явивши йому фіктивне платіжне доручення про ніби-то перерахування ним 27720 грн. в рахунок купівлі 9 тонн цукру, не маючи при цьому наміру провести оплату за отриманий товар, обманув його, заволодівши таким чином товарно-матеріальними цінностями товариства, тобто діяв з прямим умислом на вчинення шахрайства.    

    З огляду на це, дії засудженого вірно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди.

Покарання ОСОБА_2 призначене у відповідності до вимог ст. 65 КПК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обтяжуючих та пом’якшуючих покарання обставин.

Підстав для скасування чи зміни вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне внести зміни у мотивувальну частину вироку щодо суми завданої шкоди ТОВ “ВільнаУкраїна”

шахрайськими діями засудженого та зменшити її розмір до 20 тисяч грн. з таких підстав.

Так, по справі встановлено, що ОСОБА_2 шляхом пред”явлення фіктивного платіжного доручення заволодів товарно-матеріальними цінностями ТОВ ”Вільна Україна” на суму 27720 грн., з яких засуджений наступного дня перерахував на рахунок товариства 7720 грн., а решту – відмовився сплатити. Цей факт свідчить про наявність у ОСОБА_2 умислу на заволодіння майном саме на суму 20000 грн.

Керуючись ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

                       у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бучацького районного суду від 10 жовтня 2007 року відносно нього - без зміни.

В порядку ст.365 КПК України внести зміни в мотивувальну частину вироку, зменшивши суму заподіяної метеріальної шкоди ТОВ” Вільна Україна” до 20 тисяч гривень.

Головуючий:

Судді: