Справа № 2-3479 / 10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого – судді : Сидоренко Ю.В,
при секретарі Осінцевій Л.А.,
прокурора Парасочки О.А.,
представника третьої особи Нетреба С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Василівської державної адміністрації Запорізької області, відділ опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2. звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві, суду пояснила, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню дитини, не приділяє доньці батьківської опіки, не цікавиться її життям, тривалий час з донькою не спілкується взагалі, батьківської турботи не здійснює.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення за підставами, викладеними у позовній заяві.
Представник третьої особи - Служби у справах неповнолітніх Василівської районної адміністрації, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник третьої особи - відділ опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області у судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи було повідомлено своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі за вимогами, викладеними у позовній заяві.
Прокурор погодився з вимогами позивача, викладеними у позовній заяві, та представника служби у справах неповнолітніх Василівської районної адміністрації щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач ухиляється від обов’язків по утриманню та вихованню дитини.
Вислухавши пояснення сторін, учасників процесу, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню . Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований 08 грудня 20007 року Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 08.12.2007 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.5).
15.10.2009 року шлюб між сторонами розірваний, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, видане відділом РАЦСу Василівського районного управління юстиції Запорізької області (а.с.6).
Від спільного сумісного життя сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, де в свідоцтві про народження дитини батьком записаний ОСОБА_3, відповідач по справі (а.с.4).
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 16.02.2009 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6, які останній регулярно не сплачує.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 року, здійсненого старшим державним виконавцем ВДВС Василівського РУЮ Куроєд О.О. від 26.08.2010 року, заборгованість ОСОБА_3 по аліментам станом на 01.08.2010 року становить 6942,76 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті коштів на утримання позивача ОСОБА_4, здійсненого старшим державним виконавцем ВДВС Василівського районного управління юстиції Куроєд О.О. від 26.08.2010 року, заборгованість ОСОБА_3 по аліментам на утримання позивача станом на 01.08.2010 року становить 3942,76 грн. Відповідач ОСОБА_3 не надає позивачці постійної матеріальної допомоги на утримання дитини. Будь-яких належних платіжних документів на підтвердження сплати аліментів позивачу на її утримання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 та спростування наявної заборгованості, відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Запорізького міського відділу РАЦСу про оспорювання батьківства залишений без розгляду за заявою ОСОБА_3 (а.с.9).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1, складеного 09 вересня 2010 року провідним спеціалістом апарату виконкому Дніпрорудненської міської ради з питань охорони дитинства ОСОБА_6, було встановлено, що ОСОБА_4 проживає зі своєю донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та батьками – ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Мати дитини, ОСОБА_2 навчається в Запорізькому Національному технічному університеті на п»ятому курсі Запорізького національного університету. З батьком дитини, ОСОБА_3, шлюб розірвано в жовні 2009 року. За цей час ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини не сплачує, вихованням та утриманням доньки не займається, не цікавиться її життям та здоров»ям.
Згідно висновку служби у справах дітей Василівської райдержадміністрації як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного від 04.10.2010 року за № 289/01-12, служба у справах дітей Василівської райдержадміністрації Запорізької області вважає за доцільне ОСОБА_3 позбавити батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3, проживаючи окремо, не відвідує дитину за місцем проживання, не займається її вихованням, долею дитини не цікавиться, з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги не надає, ухиляється від виконання обов’язків щодо виховання та утримання власної доньки.
Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України „Про охорону дитинства ” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя тощо.
Відповідно до статтей 25, 27, 29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою ВР 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.
Відповідно до вимог ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч.2 ст.164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не піклуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизначених норм моралі; е виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов’язками.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені ОСОБА_2. позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає необхідним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до його дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за тими підставами, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до малолітньої дитини, взагалі не проявляє до доньки батьківської турботи, постійної матеріальної допомоги не надає, байдуже ставляться до її навчання, виховання та її долею не цікавляться, тому формальна наявність батька ставить дитину в скрутне становище, так як вона не може мати юридичного статусу дитини, яка залишилась без піклування батька, і в повній мірі користуватись пільгами та державними гарантіями, що мають діти даної категорії, згідно чинного законодавства та вважає необхідним, в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою встановлення її соціального статусу, позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до його доньки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі викладенного та керуючись ст..ст.8,124 Конституції України, ст.ст. 25, 27, 29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою ВР 27.02.1991 року, ст. ст. 164 ч.2, 165, 167, ст. 171 Сімейного кодексу України, ст.ст.8,11 Закону України „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року, ст.ст. 7, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Орлянське Василівського району Запорізької області батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копрії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суд
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО