Справа № 22-ц-463 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Мальована В.В.
Категорія 29 Суддя-доповідач Маслов В.О.
УХВАЛА
іменем України
12 квітня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого- Маслова В.О.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_7
представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_3. і її представника
ОСОБА_8.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_3, та яка діє в інтересах ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6
про визнання поважними причин непроживання в квартирі, вселення в квартиру та встановлення порядку користування квартирою
за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2007 року позов ОСОБА_3. задоволено.
Визнано причини непроживання ОСОБА_3. за адресою : АДРЕСА_1поважними та вселено її разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4в дану квартиру.
В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду та просить його скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
В доводах скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.
Так, апелянт зазначає, що позивачка не користувалась спірним житлом більше ніж шість місяців.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з поважних причин тимчасово не проживає у квартирі, вона була незаконно позбавлена права користування житлом відповідачами.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3. і її представника ОСОБА_8., які вважали рішення правильним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу від 20.01.2005 року за № 85 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Сумського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_1, яка проживала разом з чоловіком ОСОБА_6, сином ОСОБА_5, дружиною сина ОСОБА_3. та онукою ОСОБА_4 у приватизованій квартирі , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в м. Суми за загальною чергою було виділено додаткову окрему двокімнатну АДРЕСА_1( а.с. 11). Зазначений протокол був затверджений рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради 26.05.2005 року за № 266 ( а.с. 94). На підставі рішення виконкому ОСОБА_1 02.06.2005 року було видано ордер на спірне житлове приміщення. До ордеру були включені і члени її родини : ОСОБА_6 - чоловік, ОСОБА_5 - син , ОСОБА_3 - дружина сина та ОСОБА_4 - онука.
АДРЕСА_1був переданий на утримання ТОВ "Жилищник" згідно рішення міськвиконкому від 25.10.2005 року за № 573.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3. більше ніж шість місяців не користувалась спірним житлом не заслуговують на увагу , оскільки відповідачі своїми діями позбавили позивачку можливості проживати у спірній квартирі, не давали їй ключі від квартири, чинили перешкоди у користуванні вказаною квартирою, посилаючись на те, що у квартирі необхідно провести ремонт.
Тому колегія суддів вважає, що відсутність позивачки в спірній квартирі була тимчасовою і вимушеною і суд 1 інстанції обгрунтовано вселив її з неповнолітньою донькою, захистив таким чином їх житлові права, оскільки їх відсутність була обумовлена поважними причинами.
Доводи апелянта з приводу проживання позивачки у батьків у трикімнатній квартирі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки дане питання не стосується предмету спору.
З пояснень позивачки вбачається, що вона вимушено і тимчасово проживала в квартирі батьків, але має право і намір жити у спірній квартирі.
З наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_3. ніколи не втрачала інтересу до спірної квартири, неодноразово зверталась у 2005 - 2006 p.p. до
відповідачів з проханням вселити її з дитиною в квартиру. З такими проханнями вона зверталась і до керівництва ТОВ "Жилищник". Ці обставини підтверджуються як письмовими доказами на а.с. 126 - 128, так і поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Цим і всім іншим зібраним у справі доказам суд першої інстанції дав оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України. Колегія суддів знаходить висновки суду першої інстанції такими, що відповідають зібраним у справі доказам, вимогам ст. ст. 9,64,65,71,72 ЖК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1-ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.