У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 жовтня 2008 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів – Максимовича Ю.А. , Cтадника О.Б.
з участю прокурора – Сліворської Г.В.
засудженого – ОСОБА_1
захисника – ОСОБА_2
потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника потерпілих – ОСОБА_6
цивільного відповідача – ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями представника потерпілих ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_9, цивільного відповідача ОСОБА_7 на вирок Монастириського районного суду від 19 червня 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сковородки Старокостянтинівського району Хмельницької області, мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, освіта середня, працює водієм у приватного підприємця ОСОБА_7, одружений, раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 30 тис.грн. моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 _______________________________________________________________________
Головуючий у 1 інстанції - Костюк М.І. категорія – ч.3 ст.286 КК
Доповідач – Максимович Ю.А. справа № 11-274 \08
55 000 грн. матеріальних збитків пов’язаних із знищенням автомобіля.
Решту цивільних позовів про відшкодування матеріальних збитків залишено без розгляду.
Згідно вироку суду 14 грудня 2007 року біля 07 год. ОСОБА_1, керуючи автопоїздом «Рено-магнум», державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «SRЕМ» номерний знак НОМЕР_2, на якому знаходилися залізобетонні конструкції: 1ПК 72-15-8А-800 - 5 штук, 1ЛМ 30-12-15-4т - 2 штуки, рухаючись в складних дорожніх умовах із наявністю снігового покрову на проїзній частині дороги від м. Бучач до м.Монастириська, на аварійно-небезпечній ділянці дороги із попереджувальними знаками: 1.7 «Крутий спуск величиною 8%», 1.13 «Слизька дорога», з табличкою 7.2.1 в зоні дії 1.3 км., з табличкою 7.12 «Ожеледиця», порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, особливості вантажу, який перевозився, що мало бути умовою контролювати рух транспортного засобу, не
обрав безпечний швидкісний режим. Із врахуванням вказаних вимог ОСОБА_1 позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та, продовжуючи рух на 47 км ділянки автодороги „Івано-Франківськ – Бучач - Тернопіль” втратив контроль над керуванням автопоїзда, допустив його занос на смугу зустрічного руху та зіткнувся із автомобілем „Фольксваген - пасат” р.н. НОМЕР_3, який рухався в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_10.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа та руйнуваннями речовини головного мозку внаслідок чого наступила його смерть.
Пасажир автомобіля „Фольксваген - пасат” ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей що супроводжувалася забоєм серця та рефлекторною зупинкою серця внаслідок чого наступила його смерть.
В апеляціях:
- представник потерпілих ОСОБА_6 просить засудити ОСОБА_1 до більш суворої міри покарання, стягнути з ОСОБА_7 всю заподіяну матеріальну і моральну шкоду потерпілим по справі, а з підсудного ОСОБА_1 - всі судові витрати по справі та витрати потерпілих та їх представника понесені ними у зв’язку із явкою до суду. Вважає призначене ОСОБА_1 покарання занадто м’яким. Також, безпідставно залишено без розгляду позов в частині стягнення матеріальних збитків. Крім того, на думку апелянта, суд необґрунтовано стягнув моральну шкоду з ОСОБА_1, а повинен був її стягнути з ОСОБА_7, як власника джерела підвищеної небезпеки, а також не вирішив питання про стягнення з підсудного ОСОБА_12 та цивільного відповідача ОСОБА_7 витрат понесених потерпілими на оплату праці адвоката та усіх інших заявлених по справі позовних вимог.
- потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, наводячи в своїх скаргах аналогічні доводи, що викладені у скарзі їх представника ОСОБА_6, просять вирок суду Монастирського районного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду;
- захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_9 просять вирок Монастириського районного суду від 19 червня 2008 року змінити, пом’якшити призначене ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст.69 КК України, а цивільні позови потерпілих залишити без розгляду. Вважають, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 299 КПК України, зокрема судом не було проведено допит цивільних позивачів та відповідачів, впродовж всього засідання не було оголошено позовних заяв, що призвело до поверхневого, необ’єктивного та неправильного вирішення цивільних позовів. Також, у вироку суд взагалі не навів жодних мотивів, з яких він задоволив частково цивільні позови, а решту цивільних позовів про відшкодування матеріальних збитків залишив без розгляду. Також суд невмотивовано відмовив цивільному відповідачу ОСОБА_7 у задоволенні його клопотання про залучення в якості співвідповідача Старокостянтинівського відділення НАСК „Оранта”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність останнього у випадку спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки та вийшов за межі заявлених позовних вимог. Крім того, на їх думку був порушений порядок проведення судових дебатів. Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку апелянтів, є занадто суворим, оскільки він вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, визнав вину, активно сприяв досудовому та судовому слідству, а тому суд мав всі підстави для застосування ст. 69 КК України;
- цивільний позивач ОСОБА_7, наводячи в своїй скарзі аналогічні доводи, що викладені у скарзі адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_9, просить вирок Монастириського районного суду від 19 червня 2008 року змінити, заливши цивільні позови потерпілих по справі без розгляду.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які просять пом»якшити покарання, застосувавши ст.69 КК України, а цивільні позови потерпілих залишити без розгляду, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6, які підтримали апеляції, цивільного відповідача ОСОБА_7, який підтримав апеляцію, міркування прокурора, який просить вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих про стягнення матеріальної шкоди скасувати, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія судів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляціях не оспорюється.
Покарання засудженому ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, суд обґрунтовано врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, пов»язаного із заподіянням смерті двом потерпілим, дані про особу ОСОБА_1, його позитивні характеристики за місцем проживання і праці, визнання ним своєї вини та щире каяття, і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.286 КК України.
Підстав для застосування ст.69 КК України, про що просять в апеляції захисники засудженого, колегія суддів не вбачає.
Також безпідставною є вимога представника потерпілих в апеляції про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, оскільки суд першої інстанції призначив покарання відповідно до загальних засад, передбачених ст.65 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідне і достатнє для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Посилання захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в апеляції на порушення норм кримінально-процесуального закону під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги з таких підстав.
Як убачається з протоколу судового засідання, суд проводив допит потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 також і в якості цивільних позивачів, а позовіні вимоги були оголошені їх представником ОСОБА_6 у судовому засіданні.
Порушення судом порядку проведення судових дебатів, передбаченого ст.318 КПК України, колегія суддів не вважає істотними, оскільки при цьому не були порушені права підсудного ОСОБА_1
Не допустив суд першої інстанції і інших порушень, передбачених ст.370 КПК України, що могли бути підставою для скасування вироку
Вирішуючи цивільні позови, суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілих та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 30 тис. грн. кожному з потерпілих.
При цьому, судом правильно визначено особу, яка повинна нести відповідальність за спричинення вказаної шкоди – засудженого ОСОБА_1
Також, судом правильно стягнуто із цивільного відповідача ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_5 55 тис.грн., оскільки розмір спричинених знищенням автомашини збитків підтверджений висновком експертизи.
Посилання в апеляції захисників засудженого на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши моральну шкоду із засудженого є безпідставним, оскільки у позовних заявах потерпілих зазначені як співвідповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Передбачених законом підстав для зміни рішення суду в цій частині позовних вимог немає.
Разом з тим, рішення суду про залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих про стягнення матеріальної шкоди не відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ст.28 КПК України, цивільний позов особи, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину повинен розглядатись разом із кримінальною справою.
Згідно ч.5 ст.334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків.
Цих норм закону не дотримався суд першої інстанції, прийнявши рішення про залишення без розгляду цивільних позовів осіб визнаних потерпілими у кримінальній справі.
А тому, вирок в цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
При цьому, до судового розгляду необхідно притягнути представника НАСК „Оранта”, яка здійснювала страхування цивільної відповідальності власника автомашини «Рено Магнум».
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляції потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_9, цивільного відповідача ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Монастириського районного суду від 19 червня 2008 року відносно ОСОБА_1 в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в Монастириський районний суд.
В решті вирок суду – залишити без зміни.
З оригіналом згідно:
Головуючий – підпис
Судді – два підписи
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.