АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Гавриш Г.П., Максимовича Ю.А.
за участю прокурора Маслюка О.П.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі “08” жовтня 2010 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця смт. В.Бірки Тернопільського району, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 11 липня 2007 року Підволочиським районним судом за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
засуджено за:
- ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі;
- ч.2 ст.289 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
У відповідності до ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного згідно даного вироку, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Підволочиського районного суду від 11 липня 2007 року та остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 6 років 6 ____________________________________________________________________ Справа № 11 – 261, 2010 року Головуючий у І інстанції – Костів О.З.
Категорія – ч.1 ст.190, ч.2 ст.289, ст.198 КК України Доповідач – Декайло П.В.
місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній – тримання під вартою і строк відбування покарання засудженому рахується з 21 серпня 2009 року.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 914 грн. 94 коп. судових витрат, а також в користь потерпілого ОСОБА_5 3000 грн., потерпілої ОСОБА_6 15200 грн., потерпілого ОСОБА_7 11289 грн. 08 коп., потерпілого ОСОБА_8 7110 грн. 12 коп. та потерпілого ОСОБА_9 7767 грн. 04 коп. на відшкодування завданих злочинами збитків.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- ст.198 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 роки.
Відповідно до п. п. 2-4 ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладено відповідні обов’язки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній – заставу.
Після набрання вироком законної сили внесені в якості застави кошти в розмірі 17000 грн., повернути заставодавцю – ОСОБА_10
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 821 грн. 10 коп. судових витрат, а також в користь потерпілого ОСОБА_8 2110 грн. 12 коп. та потерпілого ОСОБА_9 2767 грн. 04 коп. на відшкодування завданих злочинами збитків.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів, що мали місце за таких обставин.
Так, на початку квітня 2008 року у ОСОБА_3 виник злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 на початку квітня 2008 року, повідомивши ОСОБА_5 неправдиві відомості про нібито втрату свого паспорта, попросив останнього оформити на своє ім’я кредит на суму 3000 грн., а отримані кошти передати йому. При цьому, він запевнив ОСОБА_5, що або поверне йому отримані грошові кошти, або буде виконувати умови кредитного договору, хоча насправді хотів заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману та наміру їх повертати не мав.
Будучи введеним в оману, ОСОБА_5 погодився на прохання ОСОБА_3 та 03 квітня 2008 року вони разом приїхали в м. Тернопіль до відділення Тернопільської філії ПАТ КБ “Приватбанк”. Не усвідомлюючи того, що ОСОБА_3 не мав наміру виконувати умови договору, ОСОБА_5 уклав кредитний договір №2222209854276 від 03 квітня 2008 року, згідно якого отримав грошові кошти в сумі 3000 грн. та передав їх ОСОБА_3, який шахрайським способом заволодів ними та витратив на власні потреби, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3000 грн.
Крім цього, 17 липня 2009 року, знаходячись в смт. В.Бірки Тернопільського району у ОСОБА_3 виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 18 липня 2009 року близько 03 год., проходячи біля будинку №39 по вул. Л.Українки в м. Тернополі, підійшов до автомобіля марки “ВАЗ-2103”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, вартістю на менше 15200 грн. та не маючи дозволу на керування даним транспортним засобом, всупереч волі власника, вирішив заволодіти ним для подальшого розкомплектування та реалізації автозапчастин для власного збагачення.
Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 шляхом зламу замка дверей автомобіля, сів в його салон та пошкодивши замок запалювання, шляхом з’єднання електропроводів запустив двигун даного транспортного засобу і залишивши місце вчинення злочину, виїхав з двору будинку по вул. Л.Українки, 39, в м. Тернополі та направився в с. Ангелівка Тернопільського району, де у лісі розкомплектував викрадений автомобіль, а запчастини продав, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму не менше 15200 грн.
Також, 01 серпня 2009 року близько 01 год., знаходячись в смт. В.Бірки Тернопільського району у ОСОБА_3 виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 01 серпня 2009 року близько 03 год., проходячи біля будинку №92, що на проспекті ОСОБА_11 в м. Тернополі, підійшов до автомобіля “ВАЗ-2105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7, вартістю 11239 грн. 08 коп. та не маючи дозволу на керування даним транспортним засобом, всупереч волі власника, вирішив заволодіти ним для подальшого розкомплектування та реалізації автозапчастин для власного збагачення.
Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 шляхом зламу замка дверей автомобіля проник в його салон та пошкодивши замок запалювання, шляхом з’єднання електропроводів запустив двигун даного транспортного засобу і залишивши місце вчинення злочину, виїхав з двору будинку по проспекті ОСОБА_11, 92, в м. Тернополі та направився в с. Романівка Тернопільського району, де у лісі розкомплектував викрадений автомобіль, а запчастини продав, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 11239 грн. 08 коп.
Крім цього, ОСОБА_3 12 серпня 2009 року, знаходячись в с. Ангелівка Тернопільського району, вступив у злочинну змову направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом із ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 12 серпня 2009 року близько 03 год., проходячи разом з ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку №39 по вул. 15 Квітня в м. Тернополі, підійшли до автомобіля “ВАЗ-2107”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_8, вартістю 14220 грн. 25 коп. та не маючи дозволу на керування даним транспортним засобом, всупереч волі власника, вирішили заволодіти ним для подальшого розкомплектування та реалізації автозапчастин для власного збагачення.
Після цього, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4, який стояв поруч та спостерігав за відсутністю сторонніх осіб, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом зламу замка дверей, проник в салон даного автомобіля та пошкодивши замок запалювання, шляхом з’єднання електропроводів запустив двигун і залишивши місце вчинення злочину, разом з ОСОБА_4 виїхав з двору будинку по АДРЕСА_1 та направилися в с. Ангелівка Тернопільського |району, де у лісі ОСОБА_3 розкомплектував викрадений автомобіль, а запчастини продав.
Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 14220 грн. 25 коп.
Також, 15 серпня 2009 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Реалізовуючи свій злочинний намір, 16 серпня 2009 року близько 03 год. ОСОБА_3, проходячи разом з ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку №57 по проспекті Злуки в м. Тернополі, підійшли до автомобіля “ВАЗ-2105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_9, вартістю 15534 грн. 08 коп. та не маючи дозволу на керування даним транспортним засобом, всупереч волі власника, вирішили заволодіти ним для подальшого розкомплектування та реалізації автозапчастин для власного збагачення.
Після цього, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, який стояв поруч та спостерігав за відсутністю сторонніх осіб, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом зламу замка дверей проник в салон даного автомобіля та пошкодивши замок запалювання, шляхом з’єднання електропроводів запустив двигун і залишивши місце вчинення злочину, разом з ОСОБА_4 виїхали з двору будинку поАДРЕСА_1 та направилися в с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, де у лісі розкомплектували викрадений автомобіль, а запчастини продали, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 15534 грн. 08 коп.
Крім цього, 01 та 03 серпня 2009 року ОСОБА_4, перебуваючи в лісі с. Романівка Тернопільського району та достовірно знаючи, що автомобіль “ВАЗ-2105”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, здобутий ОСОБА_3 злочинним шляхом, отримав від останнього в дарунок три колеса від даного транспортного засобу та рульову колонку, які зберігав, щоб в майбутньому використати для власних потреб.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчинених ним злочинів, просить вирок суду скасувати у зв’язку з суворістю призначеного йому покарання та застосувати положення ст.69 КК України – призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, мотивуючи тим, що судом не взято до уваги всіх пом’якшуючих вину обставин.
Вирок відносно ОСОБА_4 не оскаржений.
Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану засудженим апеляцію та просять вирок суду скасувати, пом’якшити призначене ОСОБА_3 покарання і застосувати положення ст.69 КК України, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація його дій за ч.1 ст.190, ч.2 ст.289 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні, які наведено у вироку та в апеляції не оспорюються.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим ОСОБА_3 злочинів, особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
В повному об’ємі судом враховані і пом’якшуючі вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання, врахував з’явлення із зізнанням, а також те, що він повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, щиро розкаявся, сприяв органам досудового слідства в розкритті злочину та суду у встановленні істини по справі.
Саме з врахуванням всіх пом’якшуючих покарання обставин, ОСОБА_3 судом було призначено за тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, наближене до мінімального покарання встановлене санкцією цієї статті та застосовано правила сукупності злочинів, сукупності вироків і складання покарань.
Також, при призначенні покарання суд врахував те, що засуджений ОСОБА_3 раніше судимий та скоїв нові злочини під час іспитового строку, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки, а тому підстав для пом’якшення засудженому ОСОБА_3 міри покарання та для застосування при його призначенні положень ст.69 КК України – призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом , колегія суддів не вбачає.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_3 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 07 липня 2010 року щодо нього – без змін.
Головуючий підпис
Судді два підписи
З оригіналом вірно:
Заступник голови судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Тернопільської області
П.В. Декайло