АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року м.Тернопіль
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Кунець І.М.,
з участю:
ОСОБА_1,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення в виді 5 діб арешту.
Згідно даної постанови суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 12 серпня 2010 року біля 14 годин вчинив злісну непокору працівникам міліції та працівникам ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області при виконанні ними постанови про залучення працівників правоохоронних органів до проведення виконавчих дій, що виражалося у нецензурній лайці та погрозами фізичною розправою, на вимогу працівників міліції припинити свої незаконні дії - не реагував, шарпав їх за форменний одяг, виражався в їх адресу нецензурними словами, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
В апеляційній скарзі та клопотанні до неї ОСОБА_1 просить поновити пропущений на апеляційне оскарження постанови строк на 2 дні, оскільки пропустив його з поважних причин, так як знаходився під арештом, тривалий час не міг отримати постанови суду і останній день подачі скарги припав на вихідний день — 23 серпня, за яким слідував святковий день — 24 серпня 2010 року та скасувати вказану постанову суду, закривши провадження в справі за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення не випливає, що він вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, при розгляді справи судом односторонньо досліджувалися обставини справи, він був позбавлений можливості дати пояснення і представити докази, суд не надав йому можливості користуватися послугами захисника, його пояснення, викладені в постанові не відповідають дійсності, жодних доказів його вини у вчиненні вказаного правопорушення в справі немає, збитків нікому спричинено не було, потерпілих по справі немає, жодних дій, що відносяться до злісної непокори він не вчиняв, все це відбувалося в нього вдома, де він захищав свої права та законні інтереси, діючи в стані крайньої необхідності, що було викликано діями осіб, які проникли в його приміщення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляції приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Строк подачі апеляційної скарги ОСОБА_1, яка поступила до суду 25 серпня, закінчувався 23 серпня, який був вихідним днем, 24 серпня — святковий день, а тому строк на апеляційне оскарження постанови порушений не був і тому апеляція підлягає до розгляду.
Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року “Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів” згідно зі ст. 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв’язку з участю в охороні громадського порядку, або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Тобто злісна непокора являє собою пасивну поведінку особи і як зазначено у вказаній постанові — адміністративна відповідальність за вказаною статею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівникам міліції та працівникам ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області, яка виражалась в нецензурній лайці та погрозами фізичною розправою під час виконання постанови про залучення працівників правоохоронних органів до проведення її виконання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КУпАП.
Як видно із диспозиції ст.185 КУпАП працівники ДВС управління юстиції не входять в перелік працівників відносно яких може бути вчинена злісна непокора, за що передбачено відповідальність за вказаною статтею і дана стаття не містить другої частини..
Щодо працівників міліції, то в протоколі не конкретизовано відносно кого із них допущена злісна непокора, не вказано ким із них і яке законне розпорядження або вимога давалися ОСОБА_1 і в чому виражалося невиконання цієї вимоги або розпорядження, тобто не розкрито суть даного правопорушення.
Відповідно до п.2, 6 інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №185 від 22.02.2001 року, в протоколі при викладанні обставин правопорушення поряд з іншими даними вказується суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення, в порушення ст.256 КУпАП та відомчої інструкції не викладено суті адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 вказаного кодексу.
Згідно п.17 вищевказаної постанови пленуму Верховного Суду України при розгляді справ про правопорушення, передбачені статтями 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов’язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення і у разі відсутності всіх передбачених даних матеріали підлягають поверненню органу внутрішніх справ для належного оформлення, що і повинен був зробити суд, отримавши такий протокол.
В постанові суд крім даних, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, вказав що ОСОБА_1 шарпав працівників міліції за форменний одяг, тобто про вчинення ним активних дій, що також не охоплюється ст.185 КУпАП.
Як видно із постанови суду всі свідки, які допитувалися в судовому засіданні, давали пояснення про вчинення ОСОБА_1 активних дій і по суті вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП ніхто із них нічого не сказав.
Таким чином висновок суду, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, є безпідставним, оскільки жодними даними це не підтверджується.
За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_1 - закриттю, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 251, 252, 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В:
Постанову судді Козівського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Кунець І.М.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Кунець І.М.