Справа 2- 1587/10    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2010 року

Личаківський районний суд м. Львова

У складі головуючого – судді Гірник Т.А.

З участю секретаря Заставної С.Л.

Представника позивача  Мелешко М.І.

Відповідачки ОСОБА_2та її представників ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Представника  відповідача  Львівської міської ради  та третьої особи  Департаменту містобудування  Бекесевича Ю.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом Приватного підприємства „Камеліон” до ОСОБА_2, Львівської міської ради, третіх осіб Департаменту містобудування  Львівської міської ради , Управління держкомзему у місті Львові про визнання незаконною та скасування  ухвали  Львівської міської ради, визнання  недійсним  державного акту про право приватної  власності на земельну ділянку, суд

В С Т А Н О В И В  :

      Позивач – ПП „Камеліон”, інтереси якого за належною довіреністю представляє Мелешко М.І. , звернулось з позовом до  відповідачки ОСОБА_2 та Львівської міської ради,  третіх осіб  Управління держкомзему  у місті Львові та  Департаменту  містобудування Львівської міської ради з рядом вимог. Просить постановити рішення про визнання   недійсним  рішення органу місцевого самоврядування – ухвали  сесії Львівської міської ради  від  10.07. 2007 року за № 1961 „Про  затвердження  ОСОБА_2  проекту  землеустрою щодо відведення  земельної ділянки  та надання  земельної ділянки  на АДРЕСА_1, згідно якої у власність відповідачки передано 0,0513 га  за рахунок  земель житлової  та громадської забудови  для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та про визнання  частково недійсним  державного акту  про право приватної власності  на земельну ділянку серії  НОМЕР_1  від 15 жовтня  2008 року  в частині передачі у власність  відповідачці земельної ділянки площею 472 м кв , згідно вказаної вище ухвали.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав. Мотивує тим , що  ПП „Камеліон” неодноразово  зверталось до  Львівської міської ради з заявами  про передачу у власність  або в оренду . Із отриманої відповіді від  28.07. 2009 року дізнались про винесення оскаржуваної ухвали , видачу державного акту , тому  звернулися до суду .  Вимоги мотивують  тим , що  надана позивачу земельна ділянка ніколи не перебувала у її користуванні , що в тому  числі підтверджено відповідним судовим рішенням  від   12  вересня 2002 року , яким  первинний державний акт  про право власності на земельну ділянку    відповідачки уже визнавався недійсним , як і рішення на підставі яких таких видавався.  Земельна ділянка передавалась у власність , як вільна , а отже  Львівська міська рада повинна була  врахувати  звернення позивача  , яке було  раніше від звернення відповідачки про  отримання певних прав на цю земельну ділянку , передача такої у власність могла мати місце на конкурсній основі , шляхом викупу, не підлягала безоплатній передачі.  Тому право позивача порушено, оскільки прийняттям оскаржуваної ухвали всупереч вимогам закону , порушено право на можливість отримання частини спірної земельної ділянки площею  472 м кв.  Оскільки претендував  саме на цю частину  ділянки , котра ввійшла до переданої відповідачці , то в цій частині і оспорює державний акт про право власності на ділянку .  В підтвердження вимог покликається на попереднє судове рішення , копії заяв , відповідей відповідача – Львівської міської ради , інші долучені до справи письмові докази , які просить вважати вичерпними в обґрунтування вимог.

Відповідач  ОСОБА_2 , будучи присутньої з представниками за довіреностями – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – висловились про заперечення позову. Мотивують тим , що  в 2001 році відповідач вирішила питання узаконення самочинного будівництва  по АДРЕСА_1, що на спірній земельній ділянці, а фактично користується такою з  80- х років , як  жителька будинку АДРЕСА_1 , за яким була закріплена земельна ділянка , в яку входила і спірна. Така значилась , як сад .  На її частині споруджено будинок №  7-А , власником якого є ОСОБА_2 , для обслуговування  якого  в  2003 році  повторно, у зв’язку з прийняттям судового рішення про скасування правовстановлюючих документів у судовому порядку на земельну ділянку пл. 0,0472 га - звернулась  до Львівської міської ради про передачу  такої у власність .Така земельна ділянка була вільною , тому Львівська міська рада вправі була розпорядитись нею на свій розсуд. 25.01.2007 року  ухвалою Львівської міської ради № 526 погоджено місце розташування ділянки,  виготовлено проект відведення.  Ухвалою  від 10.07. 2007 року  №  1961 надано у власність  0,0513 га для обслуговування будинку АДРЕСА_1. Орган місцевого самоврядування діяв з дотриманням норм земельного законодавства. Процедуру отримання ділянки у власність дотримала, тому просять вимоги відхилити.  Крім того, вважають, що   даною ухвалою жодні права позивача не порушено, останній має достатню площу земельної ділянки у користуванні. У підтвердження заперечень покликаються на долучені до справи письмові докази , які просять вважати вичерпними в   обґрунтування заперечень.

Представник відповідача  Львівської міської ради  за довіреністю  від 11.01. 2010 року  Бекесевич Ю.В. – проти позову заперечив. Мотивує тим , що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень відповідача, з дотриманням процедури. Спірна земельна ділянка на час  прийняття рішення про передачу ОСОБА_2 була вільною. Приймалось рішення про погодження меж ділянки , котра передавалась у власність  безоплатно , оскільки  ОСОБА_2 користувалась цією земельною ділянкою, хоча документів про це не було. Тому   приймалось рішення про передачу вільної ділянки  для  обслуговування будинку. В подальшому просить врахувати, що частина земельної ділянки була у користуванні ОСОБА_2 , а частину вільною, відповідно площами  217 м кв та 296 м кв, частина площі земельної ділянки під будинком № 7-а. Просить вимоги відхилити. Аналогічну  позицію висловив за довіреністю від третьої особи Департаменту містобудування Львівської міської ради .

Представник третьої особи  Держкомзему  Іванович А.В.  за довіреністю від  16.06. 2010 року будучи присутнім в попередньому судовому засіданні  висловився про прийняття рішення на розгляд суду, в останнє не прибув, в заяві до суду від 15.10.2010 року просить  завершувати розгляд справи  в його відсутності, проти чого не заперечили учасники процесу та суд вважає можливим.

Перевіривши матеріали даної справи, справи  № 2-1880/02  Личаківського   районного суду  міста Львова  за позовом ПП „ Камеліон „  до ОСОБА_2 , Львівської міської   ради, Департаменту землеустрою та забудови міста, Львівського міського управління земельних ресурсів  про визнання  недійсним  актів  органу самоврядування , заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази , які подані сторонами і такі просять вважати вичерпними , суд позов задовольняє, виходячи з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою від 10.07.2007 року за № 1961 Львівської міської ради  затверджено ОСОБА_2  проект землеустрою  щодо відведення  земельної ділянки  та надано земельну ділянку  площею  0,0513 га  на АДРЕСА_1  у власність  для обслуговування  індивідуального  житлового будинку за  рахунок  земель житлової та громадської забудови  за функцією використання  - землі житлової забудови. . На підставі вказаного рішення видано державний акт серії  НОМЕР_1  на право власності на вказану земельну . У акті зазначено дату винесення ухвали , на підставі якої такий видано  10.07. 2007 року .  Враховуючи  подану представником відповідача  - Львівською міської радим копії аналогічної ухвали від  10.07. 2008 року - таку невідповідність представник  ОСОБА_2 – ОСОБА_4  просить враховувати , як описку . Однак слід звернути  увагу , що  долучений стороною відповідачки ОСОБА_2 для огляду у судовому засіданні примірник технічного звіту про перенесення  в натурі  межі земельної ділянки  наданої у власність ,  в такому є  ксерокопія ухвали , яка  оскаржується позивачем   від  10.07.  2007 року  , тому  суд перевіряє  законність  її винесення  , хоча наявність копії аналогічного рішення із зазначенням  даних про прийняття  в 2008 році   , викликає   сумніви  у дотриманні чинного законодавства  при її прийнятті  і такі сумніви , як підставні знайшли підтвердження у судовому засіданні , оскільки встановлено порушення  вимог  чинного законодавства , діючого на момент прийняття  оскаржуваної ухвали , що полягає у  наступному.

З долученого до справи копії  свідоцтва про право власності – ОСОБА_2  з 15 січня 2001 року є  одноосібним власником  будинку АДРЕСА_1 .  Загальна площа будинку 134 м кв , площа приміщень , котра не включена  в  загальну площу становить  63 , 9 м кв.  У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила , що вказаний будинок було збудовано самочинно , в подальшому будівництво узаконено , що поза межами дослідження суду , однак  впливає на прийняття вказаного рішення щодо земельної ділянки.    

Виходячи із змісту ухвали від 10.07.2007р., ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,0513 га із земель міста , як вільну , що ствердив у поясненнях в судовому засіданні представник Львівської міської ради.

Враховуючи зміст пояснювальної записки, що у матеріалах відведення земельної ділянки провідного спеціаліста центру ДЗК, вбачається, що земельна ділянка, яка пропонується для відведення площею  0,0513  га  відводиться за рахунок забудованих земель  міста в тому числі 0,0296 га за рахунок  земель міста  ненаданих у власність  та користування  та 0,0217 га  - за  рахунок земель, що знаходяться у користуванні  гр. ОСОБА_2 Вказано, що земельна ділянка  частково забудована існуючим житловим будинком і частково  зайнята невпорядкованими земельними насадженнями.

На  плані  земельної ділянки , поданої стороною відповідачки ОСОБА_2 , котрий в  тому ж технічному звіті, в графі експлікація земельної ділянки зазначено, що  до житлових будинків по АДРЕСА_1  огороджено, в тому числі під садом  313,50  кв. м з поміткою про „самозахват”  площі 313,50 кв. М. Такі дані спростовують обґрунтованість  довідки, поданої ОСОБА_2 про склад сім’ї, виданої ЛКП-507  без вказаній у такій дати  видачі та виписки, де  зроблено запис про користування  земельною ділянкою в розмірі  300 кв. м, не відомо якою собою, однак проживаючою в квартирі АДРЕСА_1.

Тому суд вважає спростованим твердження відповідачів про те, що частина земельної ділянки передавалась у власність, як така, що перебувала у постійному користування ОСОБА_2, підтверджує відповідність первинної позиції представника Львівської міської ради, що така ділянка передавалась як вільна, що відповідає змісту ухвали. Слід врахувати , що розмір ділянки , що передається вказано один – 0,0513 га. З долученої до справи копії ухвали Львівської міської ради від 25 січня 2007 року за № 526  про погодження відповідачці місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення по АДРЕСА_1 , також вказано про те, що мова іде про землі  житлової та громадської забудови. У висновку від 11.04.2007 року про погодження  матеріалів щодо  вибору земельної ділянки  в п. 7 такого  вказано про надання земельної ділянки  із земель міста, в п. 6 вказано розмір ділянки  0,0513  га. У п. 13 висновку  вказано про те , що  земельна  ділянка з півдня та заходу межує із землями міста, з  півночі та сходу – житлова забудова. За яких підстав начальником  Львівського міського управління  земельних ресурсів  Ю. Столярчуком  підписано  висновок  щодо погодження місця розташування земельної ділянки від 19.07.2007 року про те, що у приватну власність відповідачки передається земельна ділянка  площею 0,0513 га  частково орієнтовано площею 0,0296 га  за рахунок земель міста, що не надані у власність чи користування, а частково орієнтовною площею 0,0217 га, що знаходиться у фактичному користуванні  ОСОБА_2 – не  зрозуміло Слід врахувати ,  що таке погодження підписано саме  19.07. 2007 року , в той час , коли оскаржувана ухвала датована 10.07. 2007 року .  Аналогічно акт вибору земельної ділянки  затверджений директором департаменту містобудування Павлівим А.  30 .07. 2007 року , тобто після винесення  оскаржуваної ухвали.   Ряд інших документів  , наявність яких є необхідною для прийняття рішення про передачу ділянки у власність ,  виготовлені після винесення ухвали .

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні ствердив про відсутність доказів про користування частиною земельної ділянки відповідачкою при  вирішенні питання передачі у власність ділянки. Про наявність таких доказів не зазначила і сама ОСОБА_2  

Погоджуючись  22.01.2008 року, після винесення оскаржуваної ухвали про передачу земельної ділянки у власність ,  той же начальник управління земельних ресурсів  у місті Львові Ю.Д. Солярчук своїм підписом підтвердив обґрунтованість  проекту відведення земельної ділянки, на якому уся площа, що передається у власність ОСОБА_2, позначена такою , що  знаходиться у фактичному користуванні громадянки і пропонується для відведення.  З  даного плану вбачається, що  ділянка площею  0,0513 га  це земельна ділянка  , розташована  в тому числі і під будинком, що суперечить  позначенню її площі на інших документах.

Однак враховуючи  те, що  встановлено факт передачі  земельної ділянки в цілому як вільної , згідно даних ухвали  , то Львівською міською радою порушено порядок передачі вільних ділянок у власність. Тим самим прямо порушені права  позивача, котрий згідно вимог  ЗК України , в тому числі у  чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали редакції , звернувся з відповідною заявою  в січні 2000 року   про викуп  частини тієї самої , що визнано сторонами ,  земельної ділянки ,  зазначаючи її під АДРЕСА_2 /а.с.17 справи 2- 1880/02/.  Головне управління архітектури  і містобудування  дало свій висновок  про надання частини земельної ділянки  шляхом продажу /а.с.50 справи 2- 1880/02/.

Таким чином  встановлено , що при передачі ОСОБА_2 у власність  земельної ділянки, на яку видано державний акт про право приватної власності порушено вимоги  Земельного Кодексу  України , в чинній на момент прийняття ухвали редакції , а саме  вимоги  ст. 116 ЗК України , яка  передбачає  безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадян  шляхом приватизації , які перебувають  у користуванні  громадян .  Поширеному тлумаченню вказана норма не підлягала.  За наявності даних про те , що така вільна  і перебуває у державній власності, то питання  про розпорядження такою могло мати місце шляхом продажу, що відповідає ст. 134 ЗК України. Отже регламентоване право позивача ст. 152 ЗК України , а саме рівність  умов  громадян та юридичних осіб  щодо захисту прав власності на землю – порушено . ПП. „Камеліон” раніше, в січні 2000 року   звернулось з заявою про передачу земельної ділянки, якою Львівська міська рада розпорядилась на користь  відповідачки , право позивача порушено, тому підлягає захисту . Ухвала Львівської міської ради № 1961 прийнята з грубим порушенням порядку та процедури  підготовки документів , що передували  її прийняттю , тому не може  залишатись в силі.  Прийняття такої  в межах повноважень – не спростовує висновків суду.

Незважаючи  на те , що позивач  просить  визнати  частково недійсним державний акт  про право власності на ім”я ОСОБА_2 , в частині видачі такого на частину земельної ділянки площею 472 кв. м,  з одночасною вимогою про визнання в цілому  незаконної ухвали, то суд  вважає, що виданий на підставі вказаної ухвали державний акт слід в цілому  визнати недійсним.  Не можна вважати  таку позицію суду виходом за межі позовних вимог, оскільки  часткове визнання не чинним такого документу  не передбачено. Позиція позивача про те, що порушено його право на отримання у власність частини земельної ділянки площею  472 кв. м , що входить до  ділянки переданої у власність площею 0 , 0513 га , згідно   державного акту – є право позивача. Однак, суд вважає , що оскільки в цілому скасовується рішення , на підставі якого видано правовстановлюючий документ , то такий в цілому слід визнати недійсним, що не слід розцінювати , як вихід за межі позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 57- 61 , 208 , 209 ч. 3  , 212- 215  ЦПК України ,  ст.. ст..  12,  38 , 81,  116, 118,  124 , 128 , 134 , 152 Земельного  Кодексу України / в редакції   з 20.06. 2007 року /,   суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Камеліон”  до  ОСОБА_2 ,  Львівської міської ради  , третіх осіб  Департаменту  містобудування  Львівської міської ради , Управління держкомзему  у місті Львові   про  визнання незаконною  та скасування  ухвали  Львівської міської ради  , визнання  недійсним  державного акту про право приватної  власності   на земельну ділянку  задоволити .

Визнати незаконною та скасувати  ухвалу  за №  1961 сесії  Львівської міської ради від  10.07.2008 року  «Про затвердження  гр. ОСОБА_2  проекту  землеустрою  щодо відведення  земельної ділянки  та надання  земельної ділянки  на АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати  державний акт на право власності на земельну ділянку  серії  НОМЕР_1  від  15 жовтня 2008 року  на право  власності на земельну ділянку   площею  0, 0513 га  із зазначенням про видачу такого  на підставі  ухвали  Львівської міської ради  від  10.07.  2007 року.

На рішення суду може  бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області  із дотриманням порядку та строків передбачених ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя                                         Т.А. Гірник