Справа № 22ц-595/2007             Головуючий у першій інстанції - МАРЧЕНКО М.М.

Категорія - цивільна                                                                                 Доповідач - ГУБАР B.C.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 року                                                                                                             м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді  ШЕМЕЦЬ Н.В.

судді ГУБАР BJC, ШЕВЧЕНКА В.М. при секретарі:   РАЧОВІЙ І.І.

за участю:   ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2007 р. позов ОСОБА_1задоволено, вселено ОСОБА_1у АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення не є законним і обґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зокрема вказує на те, що на ОСОБА_1, як колишню його дружину не поширюються правила ст.ст. 64, 71 ЖК України, оскільки вона не проживає в спірній АДРЕСА_1. Також вказує, що позивачка має у власності 2/5 частини житлового АДРЕСА_2, тому втратила право користування спірною квартирою не на положеннях ст. 72 ЖК України, а на загальних підставах. Посилається апелянт на те, що згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 12.04.85 р. № 2 та від 01.11.96 № 69 , що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чим вселилась туди як член сім"ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй в цьому. Апелянт стверджує, що вони з колишньою дружиною проживають в різних сім"ях, і підстав для вселення позивачки у однокімнатну спірну квартиру площею 18,94 кв.м - нема.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які просили скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача,   їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути

визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім"ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач І члени його сім"ї.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1з 7 жовтня 2002 р. по 17 лютого 2006 р. перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно положень ч. З ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 25 вересня 2005 р. та ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2006 p., які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1з 1 вересня 2001 р. по червень 2006 р. постійно проживала в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2. Як вбачається з матеріалів справи, 9 червня 2006 р. ОСОБА_2 поміняв замки на вхідних дверях спірної квартири та самовільно вивіз речі ОСОБА_1в будинок, де проживає донька позивачки.

Вказаними судовими рішення також встановлено, що за ОСОБА_1після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 залишилось право проживання в спірній квартирі на підставі ст. 64 ЖК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов та вселив ОСОБА_1у АДРЕСА_1

Доводи апелянта про те, що на ОСОБА_1не поширюється дія ч. З ст. 64 та ст. 71 ЖК України і те, що вона фактично не проживає в спірній квартирі є безпідставними і спростовуються обставинами встановленими рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 25 вересня 2005 р. та ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2006 p., які для даної справи мають преюдиціальне значення.

Інші доводи апелянта також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2007 р. -залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.