Справа № 2-а-1779/10

ряд. стат. звіт. – 90

Код суду – 0707

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 жовтня 2010 року                                                            м.Мукачево

Мукачівський міськроайонний суд Закарпатської області

в складі:   головуючої - судді         Курах Л.В.

     при секретарі             Золтан В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево, адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції м.Ужгород УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Сливич Петра Йосиповича про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції м.Ужгород УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Сливич Петра Йосиповича про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови серії АО №106722 від 07.07.2010 року по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди в розмірі 1700,00 гривень, судових витрат та витрат на правову допомогу в розмірі 2000, 00 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07 липня 2010 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову серії АО №106722 від 07.07.2010 року, згідно якої на нього накладено адміністративне  стягнення  у  вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення  передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Дану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки даного правопорушення він не вчиняв.  

    Позивач, представник позивача та відповідач в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили. Від позивача на адресу суду надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутності.  

    Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

    Судом встановлено, що 07 липня 2010 року інспектором ДПС відділення ДАІ м.Ужгород УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Сливич П.Й., відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову серії АО №106722 від 07.07.2010 року, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме зате, що 07 липня 2010 року о 21 годині 30 хвилини в м.Ужгород по вул.Швабській, керуючи автомобілем марки «Хюндай» державний номер НОМЕР_1, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.п.8.4 ПДР України (а.с. 4).  

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами КУпАП та КАС України.

Статтею  280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення , чи винна дана особа в його вчиненні , чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні порушення, доказами в справі про адміністративні порушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді  за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 1.6 Розпорядження МВС України «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» №466 від 21.05.2009 року встановлено виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо), що не було виконане при ухваленні оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Згідно з частиною 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть доказів на пропозицію суду.  

Відповідач не надав доказів правомірності своїх дій, не навів доказів вчинення позивачем правопорушення та не спростував доводи позивача щодо здійснення ним зупинки та виконання позивач вимог ПДР України.

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

У зв’язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що постанова серії АО №106722 від 07.07.2010 року  про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на   ОСОБА_1 у розмірі 255 гривень складена інспектором ДАІ з порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправною та  підлягає скасуванню.  

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, то такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.  

Ані під час подання адміністративного позову до суду, ані під час судових засідань, позивачем не надано жодного доказу  на підтвердження спричинення йому моральної шкоди відповідачем, також не надано жодних обґрунтувань і обрахування позивачем вказаного розміру моральної шкоди, а тому немає підстав для задоволення відшкодування такої.

Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги позивачу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 94 ч. 1 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.   

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, з відповідача, тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити, так як вимоги про стягнення таких витрат з Державного бюджету не заявлялись, а суд розглядає справу в межах позовних вимог.   

Відповідно до ст.94 ч.3 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено , а тому стягненню  з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 3, 40 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 251, 280-283, 293 КУпАП, ст.ст. 7-11, 71, 72, 90, 94, 160-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –            

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати дії відповідача інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції м.Ужгород УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області Сливич П.Й.  щодо постановлення оскаржуваної постанови серії АО №106722 від 07.07.2010 року та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними .

Постанову серії АО №106722 від 07.07.2010 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять гривень) скасувати , а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити .

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 03,40 (три гривні 40 копійок) гривень.

Рішення щодо судових витрат може бути оскаржено особами, які беруть участь у справі, якщо це стосується їхніх інтересів, відповідно до ст.98 КАС України.

Голдовуюча                                                       підпис                                             Л.В. Курах

З оригіналом вірно.

Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі № 2-А-1779/10 в Мукачівському міськрайонному суді.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                                                                                      Л.В. Курах