Справа № 22ц - 666/07 Головуючий у 1 інст. - Білий М.М.
Доповідач - Шевченко В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Бойко О.В. Суддів - Шевченка В.М., Шарапова О.Л. При секретарі - Пільгуй Н.В. З участю - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1та ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3та СТОВ „Сіверський" про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, -
установив:
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та СТОВ „Сіверський", в якому просила стягнути матеріальні збитки в розмірі 3078, 37 грн, моральної шкоди в розмірі 2000 грн та упущену вигоду в сумі 1000 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що у господарстві мала двох корів, який 28 серпня вигнала на пасовище. Пасуть корів їх власники в плрядку черговості. В той день повинна була пасти ОСОБА_4, але із-за похилого віку, за неї вийшли пасти її дочка ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3 ввечері одна із корів додому не Прийшла. Позивачка звернулась до пастухів, на що їй ОСОБА_2 відповіла, що всіх корів вона з пасовища забирала. Того вечора ОСОБА_1 так корову і не знайшла. Вранці вона знайшла корову у меліоративному колодязі. Після того, як дістали корову, було виявлено, що йти сама вона не могла, хоча переломів в неї не було. Після трьох тижневого лікування, на яке було витрачено 78,37 грн., ветеринар порекомендував здати корову на забій. За корову було заплачено 800 грн. Корову позивачка оцінює в 3800 грн., з них 800 грн. було отримано за м"ясо. Також позивачка була позбавлена отримувати доходи від продажу частки молока і фактично до кінця 2006 року було втрачено доходу на суму близько 1000 грн.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків по 400 грн. та по 100 грн. упущеної вигоди з кожного. Стягнено з СТОВ „Сіверське" в рахунок відшкодування матеріальних збитків 900 грн. та 100 грн. упущеної вигоди. В частині стягнення моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним. До суду була надана довідка, що вартість корови становить 3800 грн., за м"ясо вона отримала 800 грн. , суд же задовільнив позов лише на суму 1700 грн. Також суд не стягнув витрати на лікування в сумі 78, 37 грн. судом було враховано лише матеріальне становище відповідачів і зовсім не взято до уваги становище позивачки. Суд також вказує на те, що ОСОБА_1 не достатньо прийняла термінових мір по розшуку корови. Апелянт ще вважає, що матеріальні збитки та упущена вигода прямо пов"язані з недобросовісним ставленням пастухів.
Також була подана апеляційна скарга відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просять скасувати або змінити рішення, оскільки є недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважає доведеними. Суд безпідставно дійшов до висновку, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 допустили безконтрольність, що призвело до спричинення матеріальних збитків. Вони добросовісно виконували свої обов"язки, а про існування меліоративного колодязя не знали, оскільки є мешканцями м. Чернігова.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, та ОСОБА_3, та ОСОБА_1підтримали свої скарги та не визнали скарги один - одного.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, . а скарга ОСОБА_2, та ОСОБА_3, відхиленню з таких підстав.
Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди, визначених ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її заподіяла.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції середня вартість корови у серпні - вересні 2006 p., на території Дрімайлівської сільради становила -3800 грн.( а.с.10 ), крім того, на лікування корови позивачкою було витрачено - 78грн.,37коп.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку що виходячи із обставин реального життя, за яким відповідачі ОСОБА_2 яким як пастухам за їх згодою односельці доручили випасати корів одночасно наглядаючи за ними та зберігаючи, допустили бездіяльність що призвело до того що корова позивачки потрапила до меліоративного колодязю і отримавши від цього травми згодом була продана на забій, повинні нести матеріальну відповідальність. Таким чином саме протиправна поведінка відповідачів ОСОБА_2 які як пастухи не прийняли відповідних заходів, щоб випасаєма ними корова позивачки не впала в меліоративний колодязь який не знаходиться на пасовищі, призвела до завдання матеріальної шкоди позивачці. Тому доводи апеляційної скарги відповідачів про те що вони добросовісно
виконували свої обов'язки як пастухи, і тому 28.08.2006 p., відсутня їхня вина в травмуванні корови - є безпідставними, і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. У зв"язку з наведеним в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3, та ОСОБА_2 необхідно-відмовити.
Проте, колегія суддів не може погодитись із зменшенням розміру відшкодування шкоди із відповідачів ОСОБА_2 яка завдана ними ОСОБА_1 Так, виходячи із конкретних обставин справи не встановлено що виникненню шкоди сприяла груба необережність позивачки. Крім того, хоча відповідачі ОСОБА_2, та ОСОБА_3, є інвалідами і отримують пенсію по інвалідності, однак позивачка також є пенсіонеркою і відсутні фактичні данні що відшкодування шкоди у повному розмірі неможливо, або поставить відповідачів в дуже скрутне матеріальне становище. Тому колегія суддів не вбачає підстав для зменшення відповідно до положень СТ.1193ЦК розміру відшкодування шкоди.
На підставі наведеного, що спільними діями відповідачів ОСОБА_2 була завдана шкода ОСОБА_1, і останні несуть солідарну відповідальність, та з врахуванням 900 грн., стягнутих із СТОВ „Сіверський,, матеріальних збитків необхідно змінити рішення, збільшивши розмір стягнення матеріальних збитків із відповідачів, на користь позивачки до 2178 грн.37коп. ( 3078,37- 900 ).
В іншій частині рішення суду є законним, а доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи. Зокрема виходячи із конкретних обставин справи, суд відповідно до правил ст.23 ЦК обґрунтовано прийшов до висновку, про відсутність підстав для виникнення у ОСОБА_1, права на компенсацію моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Куликівського районного суду від 13 лютого 2007 року в частині
стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3користь
ОСОБА_1в рахунок відшкодування матеріальних збитків змінити, збільшити розмір стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку до - 2178 .
В решті зазначене рішення залишити без зміни.
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3- відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.