Справа № 2-1260/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

13 жовтня 2010 року                                           м. Нова Одеса

    Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді – Ітріна М.В.,

при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача – Новопетрівського сільського голови Ревта Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ :

    15 вересня 2010 р. позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що працювала у відповідача головним лікарем лікарняної амбулаторії загальної практики і сімейної медицини при Новопетрівській сільській раді. Вказала, що 13 серпня 2010 р. Новопетрівським сільським головою винесено розпорядження за № 142, про звільнення її з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, тобто за прогул.  Приводом для її звільнення стало відсутність її на робочому місці протягом 29 і 30 липня 2010 року. Зазначила, що в ці дні вона дійсно не перебувала на робочому місці, оскільки внаслідок погіршення стану здоров’я зверталася за медичною допомогою у медичні заклади як м. Нова Одеса, так і м. Миколаєва. Отже вважає, що з поважних причин була відсутня на робочому місці, а тому її звільнення є незаконним.

Просила суд визнати спірне розпорядження незаконним та скасувати його, поновити її на роботі на посаді головного лікаря і стягнути з відповідача грошові кошти за вимушений прогул, виходячи із середньомісячної заробітної плати 2 694,42 грн, а також заподіяну моральну шкоду в сумі 10 000 грн та судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача і третя особа заявлені вимоги не визнали, посилаючись на те, що на день винесення розпорядження про звільнення позивача з роботи за прогул, остання не надала відповідних документів щодо поважної причини відсутності на робочому місці 30 липня 2010 року.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, з 1961 року займає посаду головного лікаря лікарняної амбулаторії загальної практики і сімейної медицини при Новопетрівській сільській раді Новоодеського району Миколаївської області.

13 серпня 2010 р. розпорядженням Новопетрівського сільського голови (Ревта Н.С.) за № 142, за попередньою згодою профспілкового комітету, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, тобто за прогул без поважних причин.

Судом встановлено, що приводом звільнення ОСОБА_1 з роботи стало відсутність її на робочому місці 30 липня 2010 року.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

    Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

    За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    У судовому засіданні позивач суду пояснила, що в останні роки у неї склалися неприязні стосунки з сільським головою. 30 липня 2010 р. її дійсно не було на робочому місці, оскільки на протязі дня перебувала у Новоодеській районній лікарні у зв’язку з раптовим погіршенням стану здоров’я. На засіданнях комісії з проведення службового розслідування, профкому та виконкому сільської ради, що відбулися одночасно 12 серпня 2010 р. з’ясовувалося питання про відсутність її на роботі 29 липня, а не 30 липня 2010 р., і письмове пояснення з приводу цього у неї не відбирали.

    Заперечуючи проти позову представник відповідача та третя особа суду пояснили, що комісією розглядалося питання з приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі на протязі двох днів, 29 і 30 липня 2010 р. З приводу останнього дня ОСОБА_1 не назвала поважної причини прогулу і відмовилася давати письмове пояснення погодившись на звільнення з роботи.

    Положеннями ч. 1 ст. 149 КЗпП визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

    Проте, у порушення зазначеної норми права відповідач не відібрав у позивача письмове пояснення стосовно відсутності її на роботі 30 липня 2010 р.

    Твердження представника відповідача про відмову позивача надати такі пояснення жодними письмовими документами не доведені.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (члени виконкому і профкому) про те, що позивач на їх прохання відмовилася надавати письмове пояснення з приводу прогулу, оскільки така відмова не спростовується письмовим документом, а саме відповідним актом.

Крім того, погодження профкому на звільнення позивача з роботи розглядалося за усним зверненням сільського голови, а не обґрунтованим письмовим поданням, як це передбачено вимогами ст. 43 КЗпП, що свідчить про упередженість розгляду цього питання та відповідні стосунки цих свідків до сторін.

    Між тим, з дослідженої судом медичної карти позивача та довідки Новоодеської центральної районної лікарні випливає, що остання 30 липня 2010 р. з 08.00 год. до 14.30 год. перебувала у цьому медичному закладі з приводу хвороби, де їй надавалася медична допомога.

Цей факт відповідачем у судовому засіданні не спростований.

    Наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 здійснила прогул 30 липня 2010 р. з поважних причин.

    Відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача з роботи, не урахував її похилий вік (75 років) та стан здоров’я після перенесеної операції і не належним чином здійснив перевірку причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у вказаний час.

    За такого ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.

    В силу ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Обчислення середньої заробітної плати, у випадку вимушеного прогулу, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р.).

    Отже враховуючи заробітну плату позивача за останні повні два місяці перед звільненням (березень-квітень 2010 р.), яка складає відповідно 2624,35 грн і 2413,05 грн, а також беручи до уваги, що кількість днів вимушеного прогулу позивача складає 43 днів (з 13.08.2010 р. по 13.10.2010 р.), позивачу належить до виплати 4923,07 грн, виходячи з такого розрахунку:

    2624,35 грн + 2413,05 грн = 5037,40 грн;

    5037,40 : 44 = 114,49 грн;

    де: 44 – кількість робочих днів у березні-квітні 2010 р.;

    114,49 грн – одноденний заробіток позивача;

    114,49 грн х 43 днів = 4923,07 грн.

    Незважаючи на те, що трудові права позивача порушені, ураховуючи незначну тривалість моральних страждань, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі буде достатньою компенсацією заподіяної останній моральної шкоди.

    Згідно вимог ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі і стягнення на користь позивача заробітної плати в розмірі місячного платежу підлягає негайному виконанню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з Новопетрівської сільської ради слід стягнути на користь Держави судові витрати по справі в розмірі 120 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і державне мито в сумі 51 грн, а також на користь позивача витрати на правову допомогу 1000 грн (ст. 84 ЦПК).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Новопетрівського сільського голови Новоодеського району Миколаївської області за № 142 від 13 серпня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря лікарняної амбулаторії загальної практики і сімейної медицини при Новопетрівській сільській раді Новоодеського району Миколаївської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря лікарняної амбулаторії загальної практики і сімейної медицини при Новопетрівській сільській раді Новоодеського району Миколаївської області.

Стягнути з Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 4923,07   (чотири тисячі дев’ятсот двадцять три гривень 07 коп.) гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу, після відрахування відповідних обов’язкових платежів.

Стягнути з Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 1000   (одна тисяча) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря лікарняної амбулаторії загальної практики і сімейної медицини при Новопетрівській сільській раді Новоодеського району Миколаївської області та стягнення заробітної плати в розмірі місячного платежу в сумі 2518,78  (дві тисячі п’ятсот вісімнадцять гривень 78 коп.) гривень піддати негайному виконанню.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Новопетрівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на користь Держави судовий збір у виді державного мита в розмірі 51,00  грн та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі   120  гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий