Справа № 22ц-393/07р.                                   Головуючий   у 1   інстанції Димитров B.I.

Категорія 32                                                     Доповідач апеляційного суду   Довжук Т.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22  лютого  2007  року        колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої           -     Буренкової К.О.,

суддів: Козаченка В.І.,     Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2006 року за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 Ігорівни,

про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

23 червня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, 1991 року народження, про визнання останньої такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1

Позивачі вказували, що вони є власниками вказаної квартири. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2004 року ОСОБА_3 визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі. Однак неповнолітня ОСОБА_4 залишилась зареєстрованою у їхній квартирі , хоча з 2002 року проживає з матір'ю в іншій квартирі.

Посилаючись на вказане, позивачі просили позов задовольнити на підставі ст.ст. 71, 72, 167 ЖК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення їхнього позову. На думку апелянтів, суд дав неправильну оцінку доказам по справі та постановив незаконне рішення.

2

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що неповнолітня ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі понад визначений ст. 71 ЖК України строк із поважних причин, а договір найму з нею не укладався. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками вказаної квартири (а.с. 9).

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходились в зареєстрованому шлюбі, який 23 березня 2004 року був розірваний (ах. 16). Від цього шлюбу в 1991 році у них народилась донька ОСОБА_4, яка проживала в спірній квартирі з дня її народження (а.с. 12, 36).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2004 року ОСОБА_3 визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням в спірній квартирі (ах. 15). Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 проживала в зазначеній квартирі до вересня 2004 року. Однак, в зв'язку зі зміною позивачами замка у вхідній двері та відсутністю ключів, проживання неповнолітньої в спірній квартирі стало неможливим.

Тому суд вірно вважав, що ОСОБА_4 не проживає в зазначеній квартирі з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, рішення суду є законним і обгрунтованим, а апеляційна скарга на підставі ст. 308 ЦПК України, не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:     Т.С.Довжук