1-48/07

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 березня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

 

головуючого - судді                                                   Чіркова Г. Є.,

при секретарі                                                                    Авраменко Л.С.,

за участю прокурора                                                       Медведської О.Г.,

захисника-адвоката                                                              ОСОБА_2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

уродженця с. Антонов Сквирського району Київської області,

громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не

працюючого,     проживаючого     в     АДРЕСА_1

судимого:

·        15 квітня 1988 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 46¹ КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

·        27 березня 1989 року цим же судом за ч. 2 ст. 206 КК України на 3 роки позбавлення волі;

·        22 січня 1990 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 215 і ч. 3 ст. 215¹ КК України і на підставі статей 42 і 43 КК України на 4 роки позбавлення волі, 22 січня 1994 року звільненого в зв'язку з відбуттям покарання;

·        30 січня 1995 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 106 і ч. 1 ст. 141 КК України і на підставі ст. 42 КК України на 1 рік позбавлення волі, 10 жовтня 1995 року звільненого в зв'язку з відбуттям покарання;

·        17 квітня 1996 року цим же судом за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 17, ч. 2 ст. 215³ КК України і на підставі ст. 42 КК України на 4 роки позбавлення волі, 15 вересня 1997 року звільненого на підставі ст. 3 Закону України „Про амністію" від 26 червня 1997 року;

·        4 травня 1998 року Сквирським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 142 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 11 грудня 2002 року звільненого в зв'язку з відбуттям покарання;

·         

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 15, ч. 4

ст. 152 і ч. 3 ст. 185 КК України,

та

 

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженки і жительки АДРЕСА_2  громадянина   України,

 

2

 

освіта середньо-спеціальна, неодруженої, непрацюючої,

інваліда 2-ї групи, несудимої,

 

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України,

 

встановив:

 

23 березня 2006 року близько 14 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проникли до АДРЕСА_3 двері якої вибив ОСОБА_1, звідки таємно викрали належні потерпілій ОСОБА_4. телевізор „JVC" вартістю 1 070 грн. і шерстяну ковдру вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 1 095 грн.

 

28 червня 2006 року близько 9 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на першому поверсі АДРЕСА_4викрав малолітню - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, яку схопив та, використовуючи її безпорадний стан, привів до свого місця проживання у кв. № 5 цього ж будинку, де її незаконно утримував і знаходився разом з нею приблизно до 22 год., позбавивши волі, тобто до часу її виявлення працівниками міліції в цій квартирі.

 

У вказаний період ОСОБА_1 роздягнув малолітню ОСОБА_5, яка значення вчинюваних щодо неї дій не розуміла, оголивши її та свої статеві органи, якими торкався потерпілої, чим вчинив щодо неї непристойні дії сексуального характеру, які є розпусними.

 

У судовому засіданні підсудний ствердив про вчинення крадіжки телевізора, який виніс з житла потерпілої, вибивши перед цим двері. Разом з тим проникнення ОСОБА_3до квартири і її участь у викраденні майна заперечив, а в іншій частині свою винуватість у вчиненні крадіжки визнав.

 

Підсудна ОСОБА_3участь у вчиненні крадіжки заперечила, ствердивши, що до житла не проникала, хоча разом з ОСОБА_1ом у вказаний в справі час відвідувала потерпілу ОСОБА_4, з якою за день до цього вживали алкогольні напої. В момент вибиття ОСОБА_1ом дверей квартири, обізнана про таке не була і очікувала його в під'їзді, після чого допомагала виносити телевізор.

 

У той же час, показання підсудних у частині непричетності ОСОБА_3до викрадення майна, поєднаного з проникненням до квартири ОСОБА_4, суд до уваги не приймає і виходь із сукупності досліджених у справі доказів.

 

З цього суд зважує на показання підсудних, що дані на досудовому слідстві, які ствердили, що після вживання алкогольних напоїв разом прибули до квартири потерпілої, яку неодноразово відвідували та разом з якою вживали алкогольні напої, а тому знали про наявність телевізора. Виявивши відсутність потерпілої, ОСОБА_1 вибив двері, і вони разом проникли до квартири, звідки викрали телевізор, який винесли в шерстяній ковдрі (т. 2 а.с. 61).

 

Мотиви зміни своїх показань підсудними в судовому засіданні не обгрунтовано.

 

Потерпіла ОСОБА_4. ствердила про виявлення в квартирі вибитих дверей і відсутність належного їй майна, зокрема: телевізора вартістю 1 070 грн. і ковдри - 25 грн. Також підтвердила, що була знайома з підсудними, які за день до цього приходили в її квартиру, де вони разом вживали алкогольні напої.

 

Про наявність слідів проникнення до квартири потерпілої та відсутність її майна йдеться в даних протоколу огляду місця події (т. 2 а.с. 3-5).

 

 

3

 

Зазначеним телевізором підсудні розпорядилися за своїм розсудом, який ОСОБА_1 передав для продажу свідку ОСОБА_6, а той за 350 грн. його продав свідку ОСОБА_7, що також убачається з їх показань та показань свідка ОСОБА_8, оголошених у судовому засіданні (т. 2 а.с. 38-42).

 

 

Згідно з даними протоколу виїмки викрадений у потерпілої телевізор разом з ковдрою вилучено в свідка ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 44).

 

Таким чином, суд визнає доведеною вину підсудних ОСОБА_3і ОСОБА_1а у вчиненні таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, і кваліфікує їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

 

Стосовно епізоду злочинів, учинених ОСОБА_1ом проти малолітньої ОСОБА_5, суд прийшов до наступного.

 

Як убачається з показань ОСОБА_1а, той зустрів під під'їздом малолітню ОСОБА_5 та разом з нею опинився за місцем свого проживання. Дівчину з квартири не відпускав приблизно з 9 ранку до пізнього вечора, пов'язуючи це з очікуванням повернення своєї матері - свідка ОСОБА_9 Звільнення дитини відбулося, коли до його квартири прийшли працівники міліції. Застосування до дитини насильства і вчинення будь-яких дій сексуального характеру заперечив.

 

В подальшому підсудний доповнив свої показання, ствердивши, що запропонував потерпілій зайти до себе до дому, розповідаючи про іграшки і свого сина, показував його фотографії. Оскільки весь день його розшукували невідомі особи, які намагалися проникнути до його квартири, двері не відчиняв і дівчину не відпускав.

 

Потерпіла ОСОБА_10 - мати малолітньої ОСОБА_5, в судовому засіданні ствердила, що зранку того дня її донька зникла, коли самостійно спускалася сходами на вулицю з їх місця проживання на восьмому поверсі. Участь в пошуках дитини, які продовжувалися до вечора, приймала її родина та сусіди, в зв'язку з цим вона звернулася також і до працівників міліції. Тільки пізно ввечері, працівники міліції, які проникли до квартири підсудного, виявили її доньку, яка знаходилась в ній разом з ОСОБА_1ом.

 

Після звільнення доньки, звернулися до лікарів, які провели її огляд і виявили тілесні ушкодження. При цьому, потерпіла ствердила, що з розповіді доньки дізналася про те, як ОСОБА_1 затягнув її в свою квартиру, де й утримував до звільнення працівниками міліції. При цьому, завдавав удари руками у різні частини тіла, колов ножицями, погрожував ножем, заставляв курити й гучно вмикав музику, роздягнув її та, оголивши свої статеві органи, вчиняв дії, які призводили до контакту статевих органів.

 

Свідок ОСОБА_11 - чоловік потерпілої, також підтвердив обставини зникнення та пошуку малолітньої ОСОБА_5, яку знайшли працівники міліції в квартирі ОСОБА_1а, ствердив і про те, що з її слів дізнався, як підсудний мордував дитину, завдавав удари, погрожував і застосовував насильство, колов ножицями, роздягав її та роздягався сам, оголяв свої та її статеві органи, торкався них.

 

Свідок ОСОБА_12 - сусідка потерпілої, показала суду, що під час пошуку ОСОБА_5 двічі приходила до квартири ОСОБА_1а, а той двері не відчиняв. Ввечері дитину звільнили працівники міліції з квартири підсудного, яку вона забрала в шоковому стані, перелякану, і та їй розповіла, як її роздягнув ОСОБА_1 і торкався неї. На той час дитина була одягнена в нижню білизну та плаття.

 

4

 

 

Свідок ОСОБА_13 - бабуся малолітньої ОСОБА_5, ствердила суду, що близько 9 год., одягнувши дитину, відпустила її на вулицю, однак вийшовши за нею, її не знайшла. Приймала участь у пошуках, приходила до ОСОБА_1а, який двері не відчиняв. Ввечері близько 22 год. дитину знайшли в квартирі підсудного працівники міліції. З розповідей онуки дізналася, що підсудний, утримуючи її в своїй квартирі, застосував насильство, погрожував, завдавав удари, роздягав її, та лягав на неї оголений. Після цих подій бачила на ОСОБА_5 тілесні ушкодження.

 

Свідок ОСОБА_14, працівник міліції, який близько 22 год. проник до квартири підсудного і вияв заплакану і сильно налякану дитину, ствердивши суду про зазначене, а також те, що ОСОБА_1 довгий час не відкривав двері, а в квартирі він виявив розкладений диван з білизною та роздягнену ОСОБА_5, на якій знаходилися лише трусики. Дівчинка повідомила йому про застосоване до неї підсудним насильство, який її бив.

 

Свідок ОСОБА_9 - мати підсудного, ствердила, що проживала разом з останнім в згаданій квартирі, її син зловживає алкогольними напоями і тоді стає агресивним і неврівноваженим. Зранку 28 червня він був у стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим вони посварилася і на 2 дні вона поїхала до сестри. Коли повернулася дізналася, про затримання сина працівниками міліції.

 

Згідно листа Центральної районної лікарні м. Вишгорода о 8 год. 28 червня 2006 року ОСОБА_1 викликав бригаду швидкої медичної допомоги, якою в нього виявлено струс головного мозку і стан алкогольного сп'яніння.

 

Відповідно до висновків судово-психологічної експертизи № 1225 від 12 липня 2006 року потерпіла ОСОБА_5 виявляє вікові особливості психіки, як сугестивність, підконтрольність дорослому авторитету, незрілість оцінки, несамостійність поведінки, що відобразилося в обставинах цієї справи. Потерпіла не могла розуміти значення вчинюваних щодо неї сексуальних дій і чинити опір ОСОБА_1у.

 

Вчинені щодо потерпілої дії суттєво вплинули на емоційний стан дитини, призвели до закріплення реакції страху та тревоги до оточуючого світу, призвели до несприятливих змін у розвитку дитини й вимагають психологічної корекції.

 

З цих же висновків убачається й те, що психотравмуючий характер подій та вікові особливості дитини, є перешкодою до її допитів, проведення яких не рекомендується, при цьому експерт звернув увагу на можливість дослідження показань дитини, які вона повідомила емоційно близькій особі (наприклад, матері).

 

У зв'язку з цим, суд доходить висновку про достовірність показань потерпілої та свідків -близьких родичів малолітньої ОСОБА_5, які стверджували про обставини зі слів дівчинки, допит якої, за вказаних виняткових обставин, у цій справі є неприпустимим.

 

Суд звертає увагу й на те, що потерпіла та свідки ствердили, як внаслідок вчинених проти ОСОБА_5 дій, остання зазнала тяжкої душевної травми, її психічний стан значно погіршився, вона сильно перелякана, сторониться людей. Зазначені події негативно відобразилися на дитині й викликали глибокі душевні страждання, що також убачається з характеристики вихователя малолітньої ОСОБА_5 (а.с. 124).

 

Одразу після звільнення малолітньої ОСОБА_5, її оглянув лікар педіатр і виявив у неї психоемоційну травму, наляканість, а також болючість потиличної ділянки й інші тілесні ушкодження.

 

Оглядом лікаря гінеколога в потерпілої ОСОБА_5 встановлено відсутність ознак порушення цілісності та пошкоджень зовнішніх і внутрішніх статевих органів.

 

Про такі обставини йдеться в медичних довідках (т. 1 а.с. 26-27).

 

5

 

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 94/д/ № 172-осв від 27 липня 2006 року в потерпілої ОСОБА_5 виявлено чисельні легкі тілесні ушкодження голови та інших частин тіла, зокрема припухлість та крововиливи на голові, руках та ногах, що могли бути заподіяні від дії тупих твердих предметів за обставин про які повідомили свідки та потерпіла ОСОБА_11

 

Крім того, 29 червня 2006 року при освідуванні потерпілої ОСОБА_5 будь-яких ушкоджень статевих органів не виявлено, хоча поблизу таких зафіксовано почервоніння розміром 0,6 на 0,2 см, що в рівній ступені могло утворитися від дії тупих предметів, негігієнічного утримання, іншого запального процесу. При судово-імунологічному дослідженні сперматозоїди також не виявлено (т. 1 а.с. 85-88).

 

Разом з тим, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в замаху на зґвалтування, а також у закінченому задоволенні з малолітньою потерпілою статевої пристрасті неприроднім способом, який вчинив декілька спроб орогенітального контакту та спроби здійснити статевий акт, однак був викритий працівниками міліції.

 

Аналізуючи зібрані в справі докази, суд доходить висновку про недоведеність зазначеного обвинувачення, в якому до того ж не йдеться про дії підсудного, які б утворювали склад злочину, передбаченого ст. 153 КК України, оскільки спроби здійснення зазначених дій не можна визнати їх вчиненням.

 

Що стосується визначення таких дій, як тих, що не були завершені підсудним з причин, що не залежали від його волі, то об'єктивні дані стосовно запобігання зґвалтування потерпілої працівниками міліції, з огляду на її насильне утримання підсудним протягом 12 годин, в матеріалах справи також відсутні, і таке суд доведеним не вважає.

 

Не можна стверджувати й про те, що поява працівників міліції перешкодила підсудному завершити злочин, про що в досліджених в суді доказах не йдеться.

 

У справі також відсутні відомості про те, що підсудний намагався вчинити статевий акт з потерпілою, але не зміг довести свій умисел до кінця, з інших незалежних від його волі причин.

 

Крім того, не має у справі даних і про задоволення підсудним статевої пристрасті неприроднім способом, тобто вчинення ним таких дій, під якими розуміється орогенітальний контакт.

 

Факт наявності статевих відносин в цій справі не визначений і висновками судово-медичної експертизи потерпілої.

 

Суд зважує, на те, що потерпіла та свідки ствердили про обізнаність зі слів малолітньої ОСОБА_5, стосовно вчинення до неї підсудним непристойних дії сексуального характеру, в тому числі оголення статевих органів та їх контактування.

 

З цих показань, з урахуванням сукупності досліджених у справі доказів, суд не може дійти висновку, що зазначені дії поєднувалися із задоволенням статевої пристрасті неприроднім способом або під час спроб статевого акту.

 

Разом з тим, наявність таких дій є підставою до перекваліфікації дій підсудного з ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 на ч. 2 ст. 156 КК України в зв'язку із вчиненням ним розпусних дій щодо малолітньої особи, що підтверджується дослідженими в справі доказами і є доведеним.

 

Оскільки дані дії підсудного пов'язані із застосуванням до потерпілої мордування та інших насильницьких дій, заподіянням тілесних ушкоджень, що також убачається зі змісту

 

6

 

пред'явленого обвинувачення, суд обговорював можливість кваліфікації дій підсудного за ст. 126 КК України, однак у справі наявна постанова, яка перешкоджає такому провадженню, а тому суд цього зробити не вправі (т. 1 а.с. 133-134).

 

Подані потерпілою ОСОБА_11 висновки спеціалістів про заподіяння малолітній ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, до яких входить закрито черепно-мозкова травма і струс головного мозку, суд до уваги не приймає з огляду на межі судового розгляду, що в цій справі визначені обставинами пред'явленого підсудному обвинувачення, в якому про таке не йдеться.

 

Відповідно до висновків судово психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 1150 від 12 липня 2006 року ОСОБА_1 на час вчинення злочину та проведення експертизи за своїм психічним станом здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. Хоча страждає емоційним розладом особистості, ускладненим хронічним алкоголізмом, в якого виявлено зневага до загальних норм та правил поведінки, агресивність (т. 1 а.с. 93-99).

 

Таким чином, суд визнає доведеною вину підсудного ОСОБА_1а у незаконному викраденні та позбавленні волі малолітньої ОСОБА_5, а також у вчиненні щодо неї розпусних дій, що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 146 і ч. 2 ст. 156 КК України.

 

При призначенні підсудній ОСОБА_3покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення нею в стані алкогольного сп'яніння тяжкого злочину, а також її роль у вчиненні злочину, яка активних дій до викрадення майна не вчинювала.

 

У той же час, суд зважує на дані про особу підсудної, яка не працює і сім'ї не має, характеризується задовільно, раніше не судима і у вчиненому розкаялася, а тому доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3без відбування покарання, яке слід призначити в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

 

При призначенні підсудному ОСОБА_1у покарання суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним на ґрунті алкоголізму у стані алкогольного сп'яніння нових умисних злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, а один з них - тяжким.

 

У той же час, суд зважує й на дані про особу підсудного, який не працює і сім'ї не має, характеризується негативно, неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, які як правило вчинював у короткий термін після звільнення з місць позбавлення волі, що обумовлює призначення йому більш суворого покарання у виді позбавлення волі.

 

Вирішуючи питання про принцип призначення покарання за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, суд враховує тривалість умисних злочинних дій вчинених щодо малолітньої, їх кількість та характер, особливу тяжкість наслідків завданої шкоди, а тому вважає необхідним визначити підсудному ОСОБА_1у остаточне покарання шляхом часткового складання, у межах строку встановленого в ст. 63 КК України.

 

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди на суму 1 064 грн. 38 коп. та 50 000 грн. відповідно, суд виходить з доказів про завдані збитки та з обґрунтованих потерпілою в судовому засіданні обставин, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в заявленій сумі.

 

При цьому, суд вважає обґрунтованими твердження потерпілої про витрати пов'язані з перевезенням малолітньої доньки до лікарів та її пошуком, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

 

7

 

Що стосується грошового розміру заподіяної моральної шкоди то, з огляду на глибину перенесених потерпілою душевних страждань, характер вчинених проти її малолітньої доньки злочинних дій, їх тривалість і тяжкість психологічної травми, вимушених змін у життєвих планах і стосунках, розмір відшкодування суд визнає доведеним в заявленій сумі.

 

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

 

засудив:

 

визнати винною ОСОБА_3у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити їй покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року і 6 (шести) місяців не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтиметься до зазначених органів для реєстрації, а також не виїде за межі України без дозволу таких органів.

 

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

 

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених

ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

ч. 2 ст.  146 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі;

а також ч. 2 ст. 156 КК України і за цим законом призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_1визначити 8 (вісім) років позбавлення волі.

 

Запобіжний захід ОСОБА_1. до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

 

Строк відбування покарання ОСОБА_1. рахувати з часу затримання - 30 червня 2006 року (т. 1 а.с. 28), зарахувавши в цей строк період його утримання під вартою в цій справі з 31 березня до 15 червня 2006 року (т. 2 а.с. 9-12,134-135).

 

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 1 064 грн. 38 коп. та 50 000 грн. відповідно.

 

Речові докази: телевізор „JVC" і шерстяну ковдру повернути потерпілій ОСОБА_4. (т. 2 а.с. 46).

 

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.