7/2-274/07

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 березня 2007           року Вишгородський районний суд Київської області

в складі

головуючого - судді                                                          Чіркова Т.Є.,

при секретарі                                                                   Авраменко Л.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1до КПТМ „Вишгородтепломережа" та Державної виконавчої служби у Вишгородському районі, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

 

встановив:

 

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що після сплати ним боргу, відповідачі без законних підстав не повернули йому майно, на яке накладався арешт, унаслідок чого він утратив свою власність, а тому на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди просить стягнути 641 грн. 70 коп. та 10 000 грн. відповідно, разом із судовими витратами.

 

Позивач у судовому засіданні просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Вважав, що оскільки відповідачі брали участь у вилученні його майна, яке в передбаченому законом порядку не повернули, на них слід покласти відповідальність за заподіяну шкоду.

 

Представник відповідача - КПТМ „Вишгородтепломережа", позов не визнав і свої заперечення обґрунтував відсутністю доказів стосовно знаходження майна позивача на підприємстві.

 

Представник відповідача - Державної виконавчої служби у Вишгородському районі, також позов не визнав і стверджував, що арештоване майно передавалося для зберігання до згаданого підприємства, а тому підстави до задоволення вимог висунутих виконавчій служби вважав відсутніми.

 

Треті особи - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 працівники Державної виконавчої служби у Вишгородському районі, також заперечували позов і ствердили про свою непричетність до дій, унаслідок яких арештоване майно позивача збережено не було. З яких ОСОБА_3 брав участь в описі й вилученні втраченого майна, та наполягав, що таке передано на відповідальне зберігання представнику КПТМ „Вишгородтепломережа".

 

У той же час, будучи своєчасно сповіщеними про час і день судового засідання, відповідачі та третя особа - ОСОБА_2, до суду не прибули.

 

Повідомлення представника відповідача - КПТМ „Вишгородтепломережа", про участь того ж дня в іншій судовій справі, як поважну причину не прибуття в судове засідання в цій справі, суд визнати не може й одночасно звертає увагу на відсутність документів, які б підтверджували повідомлене.

 

Представник відповідача - Державної виконавчої служби у Вишгородському районі та третя особа - ОСОБА_2, причини неявки суду не повідомили.

 

2

 

З огляду на зазначене позивач просив розглянути справу на підставі наявних доказів у загальному порядку.

 

Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступного.

 

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження про стягнення боргу з позивача, 3 червня 2003 року державним виконавцем - ОСОБА_3, у присутності представника КПТМ „Вишгородтепломережа" - ОСОБА_6, та за участю понятих ОСОБА_4 й ОСОБА_5., описано й арештовано належний позивачу відеоплеєр „Панасонік - СВ 5", який передано на відповідальне зберігання представнику КПТМ „Вишгородтепломережа".

 

20 травня 2004 року постановою державного виконавця - ОСОБА_2., виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 закінчено, в зв'язку з оплатою ним боргу. Дані про реалізацію арештованого майна в справі відсутні.

 

Суд приймає той аргумент, що згаданий акт опису і арешту майна представником КПТМ „Вишгородтепломережа" - ОСОБА_6 не підписаний.

 

Разом з тим, названі вище обставини вбачаються з сукупності досліджених у цій справі доказів.

 

Так, свідок ОСОБА_4 - понятий при описі й арешту майна, ствердив, що згаданий відеоплеєр вилучений у позивача й переданий на відповідальне зберігання до КПТМ „Вишгородтепломережа", як умову оплати боргу.

 

Свідок ОСОБА_6  - представник КПТМ „Вишгородтепломережа",  дані обставини підтвердив і зазначив,  що вилучений у позивача відеоплеєр ним привезено для зберігання на підприємстві. Також            ствердив і про відсутність документів на підтвердження цього факту.

 

З матеріалів виконавчого провадження про стягнення боргу з позивача вбачається, що арештоване в нього майно, під час зберігання в КПТМ „Вишгородтепломережа" державною виконавчою службою не вилучалося.

 

За змістом ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження", особа якій передано майно, на яке накладено арешт, є його зберігачем і саме на неї покладається обов'язок щодо його зберігання. Порушення такого обов'язку тягне за собою відповідальність зберігача майна.

 

Суд визнає доведеним факт знаходження майна позивача на зберіганні у відповідача - КПТМ „Вишгородтепломережа", яке було ним втрачено і цим завдано шкоду позивачеві.

 

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захистові.

 

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 

До того ж за правилами статей 23 і 1167 ЦК України відшкодуванню підлягає також і моральна шкода, завдана неправомірними діями особи.

 

Таким чином, пред'явлений позов у частині вимог, висунутих до КПТМ „Вишгородтепломережа", ґрунтується на вимогах Закону і підлягає задоволенню.

 

Підстав до задоволення позову в частині, що стосується іншого відповідача, судом не встановлено.

 

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з оцінки вилученого в позивача відеоплеєра, проведеної державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 57 згаданого Закону. Твердження в позові про її неправильність на відповідній правовій підставі не ґрунтується.

 

3

 

Що стосується грошового розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди, то в цьому випадку суд виходить з підстав і відповідно до обставин обґрунтованих позивачем у судовому засіданні, зокрема, з огляду на перенесені ним незручності в зв'язку із втратою майна, їх тривалість, характер цих порушень, вимушених змін у життєвих планах, на підставі чого визнає доведеним розмір відшкодування частково від заявленої суми.

 

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

позов ОСОБА_1задовольнити частково.

 

Стягнути з КПТМ „Вишгородтепломережа" на користь ОСОБА_1на відшкодування матеріальної шкоди 300 грн. та моральної шкоди 2 000 грн., а також судові витрати, що складаються з оплати правової допомоги в розмірі 150 грн. та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп., а всього 2 457 грн. 50 коп.

 

У решті позовних вимог відмовити.

 

Стягнути з КПТМ „Вишгородтепломережа" в дохід держави судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 22 грн. 50 коп., а всього 73 грн. 50 коп.

 

Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.