У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора
захисника Волошиної Т.Г.,
ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2010 року щодо засудженого,
встановила:
зазначеним вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Понятівка Білозерського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено:
- за п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 1180 грн. та 8329, 12 грн. на корить держави судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 серпня 2007 року в період часу з 22 години 45 хвилин до 23 години 20 хвилин у дворі будинку № 7 по вулиці Коняєва у с. Понятовка Білозерського району Херсонської області на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно з метою вбивства завдав ОСОБА_9 численні удари сокирою в голову. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події.
Крім того, ОСОБА_6 21 серпня 2007 року в період часу з 18 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин, маючи умисел на заволодіння чужим майном, у квартирі АДРЕСА_1 вчинив на ОСОБА_10 розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, завдавши їй чисельних ударів льодорубом у голову, та заволодів двома мобільними телефонами вартістю 1180 грн. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_10 невдовзі померла. Таким чином, він учинив і умисне вбивство ОСОБА_10 з користі.
Також 12 вересня 2007 року, в період часу з 12 години 10 хвилин до 14 години 20 хвилин, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у будинку № 1 по вулиці Херсонській у АДРЕСА_2 працівниками міліції було виявлено та вилучено вибухову речовину – тротил, масою 28,5 г. яку він незаконно зберігав з 2003 року без передбаченого законом дозволу.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд у порушення вимог ст. 334 КПК України, визнавши обвинувачення, пред’явлене органом досудового слідства ОСОБА_6, доведеним, у мотивувальній частині вироку не навів мотивів, чому він в основу обвинувачення ОСОБА_6 кладе показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, та відкидає показання ОСОБА_6. Крім того, вказує, що суд належним чином не мотивував своє рішення щодо призначення ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі та не зазначив, до якої класифікації відносяться вчинені ОСОБА_6 злочини за ступенем тяжкості, не визначив обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Крім того, судом не вирішено питання про речові докази.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_5, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_6 у незаконному придбанні та зберіганні вибухової речовини, вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ’єктивно, однобічно, а викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу засудженого на вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 та на вчинення її умисного вбивства з корисливих мотивів, а також умисного вбивства ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами; стверджує, що ОСОБА_6 первинні показання дав під тиском слідчих органів, хоча його не було в місцях, де були вчиненні вбивства; свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обмовили ОСОБА_6. У зв’язку з цим просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_6 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ’єктивно, однобічно. Посилається на те, що було порушено його право на захист, судом не були дослідженні речові докази, а також не погоджується із розміром цивільного позову та вважає, що йому призначено надмірно суворе покарання. Порушує питання про скасування вироку щодо нього з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6, які підтримали свої касаційні скарги, прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання тільки в тій частині, що суд належним чином не мотивував своє рішення щодо призначення ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні та касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Викладені у вироку висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і докладно викладені у вироку.
При цьому, беручи до уваги те, що у судовому засіданні ОСОБА_6 по суті не визнав себе винуватим у вчиненні пред’явлених йому в обвинуваченні злочинів щодо умисного вбивства ОСОБА_9, а також розбійному нападі на ОСОБА_10 та її вбивства з користі, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними доказами показання засудженого про обставини вчинення ним цих злочинів, які він неодноразово давав на досудовому слідстві в явках з повинною від 10.09.2007 р. та 11.09.2007 р., під час подальших допитів, при відтворенні обстановки та обставин події, в тому числі в присутності свого захисника і з відеозаписом показань.
Так, ОСОБА_6 у присутності захисника під час його допиту як підозрюваного 12.09.2007р., як обвинуваченого 17.09.2007 р., при відтворенні обстановки та обставин події 12.09.2007 р. ще й у присутності понятих послідовно давав показання про те, що 11 серпня 2007 року він, відпочиваючи у барі, вирішив піти до своєї бабці – ОСОБА_9, щоб поросити у неї грошей, але вона йому в цьому відмовила, що його обурило, внаслідок чого між ними виникла сварка, в ході якої він сокирою завдав їй декілька ударів по голові, потім затягнув її до літньої кухні, а з метою імітації вчинення пограбування у будинку розкидав речі, взяв 8 грн. та повернувся до бару, де на нього чекала знайома дівчина.
Також ОСОБА_13 давав у присутності захисника докладні показання про обставини вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_10 під час його допиту як підозрюваного 10.09.2007р., як обвинуваченого 11.09.2007 р. та при відтворенні обстановки й обставин події цих злочинів 11.09.2007 р., зміст яких зводився до того, що 21 серпня 2007 року він поїхав до своїх родичів – родини ОСОБА_10, які проживали у квартирі №АДРЕСА_1, де завдав декілька ударів льодорубом у голову ОСОБА_10 та заволодів двома мобільними телефонами, які наступного дня продав, а отримані гроші витратив на власні потреби.
Доводи в касаційних скаргах про те, що ці показання ОСОБА_6 не відповідають дійсності і в них він обмовив себе у вчиненні злочинів унаслідок застосування незаконних методів слідства з боку працівників міліції, перевірялись як органами прокуратури, так і судом, і обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у вироку суду відповідних мотивів такого рішення, яким надано оцінку й тим доказам, на які є посилання в касаційних скаргах засудженого та його захисника.
Зокрема, згідно з показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 під час досудового слідства ОСОБА_6 як у Комсомольському, так і в Білозерському райвідділах міліції добровільно написав явки з повинною про те, що він 11 серпня 2007 року вбив свою бабцю, а 21 серпня 2007 року льодорубом заподіяв тілесні ушкодження своїй родичці ОСОБА_10 та заволодів двома мобільними телефонами, після чого у присутності захисника добровільно дав показання про обставини вчинення цих злочинів.
За показаннями у судовому засіданні слідчого у даній справі – свідка ОСОБА_18 вона у присутності захисника перед початком допиту ОСОБА_6 декілька разів запитувала у нього, чи не обмовляє він себе і чи не застосовували щодо нього насильство співробітники міліції, однак ОСОБА_6 стверджував, що він добровільно зізнався у вчинених ним злочинах та погодився показати й розповісти про обставини, за яких убив свою бабцю на місці події. На заклики своїх родичів не обмовляти себе він відповів, що зізнається тільки у тому, що скоїв.
Про правдивість таких показань свідка засуджений підтвердив у судовому засіданні та визнав, що під час відтворення обстановки та обставин події говорив своїй матері, що саме він учинив вбивство бабці (т.3 а.с. 104-105).
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які брали участь як поняті при проведенні відтворення обстановки та обставин події, також підтвердили ці обставини, зазначивши, що у ході цієї слідчої дії ОСОБА_6 вів себе невимушено, впевнено, добровільно, без будь-якого примусу розповів та показав на місці, де і за яких обставин він вбив свою бабусю.
Показаннями потерпілого ОСОБА_21 підтверджено, що ОСОБА_6 при відтворенні обстановки та обставин вбивства ОСОБА_10 у деталях відтворив у їхній квартирі саме ту обстановку, яка була виявлена ним та його дружиною після заподіяння їхній дочці тілесних ушкоджень. Крім того, за його показаннями, ще до затримання ОСОБА_6 працівниками міліції той, розповідаючи йому про вбивство своєї бабці, вказував на таку подробицю, що від удару сокирою її голова тріснула, як кавун.
Дані, що містяться у відеозапису відтворення обстановки та обставин події, які були відтворені у судовому засіданні, та висновку судово-психологічної експертизи також давали підстави суду дійти висновку, що у ході проведення цих слідчих дій ОСОБА_6 невимушено, добровільно вказував про обставини вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зазначаючи такі подробиці, які не могла б відтворити стороння особа (т. 2 а.с. 289-201).
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поклав в основу обвинувального вироку зазначені показання ОСОБА_6, дані ним на досудовому слідстві, які також підтверджені сукупністю інших досліджених у судовому засіданні та наведених у мотивувальній частині вироку доказів.
Зокрема, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів об’єктивно підтверджений даними, що містяться у протоколах огляду місць події, висновках судово-медичних експертиз щодо виявлених у загиблих тілесних ушкоджень, механізму їх заподіяння, можливого знаряддя злочинів і причин смерті з визнанням, що отримані судово-медичні дані не суперечать визнавальним показанням ОСОБА_6щодо механізму і способу вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10; протоколами вилучення мобільних телефонів та пред’явлення на впізнання, згідно з якими потерпілі впізнали їх та підтвердили, що ці телефони зникли з їх квартири у день заподіяння їхній дочці тілесних ушкоджень, від яких вона невдовзі померла, а показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 підтверджено, що саме ці телефони ОСОБА_6 надав їм для продажу; даними протоколу виявлення та вилучення за місцем проживання ОСОБА_6 тротилу, який за висновком вибухо-технічної експертизи є вибуховою речовиною.
Судом перевірялись доводи засудженого та його захисника щодо відсутності достовірних доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Ці доводи з наведенням у вироку відповідних мотивів і з наданням оцінки як показанням свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, так й іншим доказам у їх сукупності, суд обґрунтовано визнав недостовірними й такими, що були спрямовані на ухилення ОСОБА_6 від відповідальності за вчинене.
Так, захисник ОСОБА_5 у судових дебатах посилався на те, що за показаннями свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 в зазначений у обвинуваченні час вбивства потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_6 перебував разом з цими свідками у барі, що унеможливлювало вчинення ним цього злочину, а з огляду на показання свідків ОСОБА_32, ОСОБА_6 про те, що 21 серпня 2007 року ОСОБА_6 о 20- й год. був уже у с. Понятовка, він не міг учинити в цей день о 19 год. 30 хв. у м. Херсоні вбивство ОСОБА_10 На такі ж доводи захисник посилається і у касаційній скарзі.
Однак, такі доводи ґрунтуються на вибірковому, а не всебічному аналізі доказів по справі, та містять ряд посилань, які не відповідають матеріалам справи.
ОСОБА_27 вказувала на те, що 21.08.2007року о 21 год. 30 хв. вона та ОСОБА_6 прийшли у бар, де знаходились разом протягом однієї години, потім ОСОБА_6 ні у барі, ні поблизу нього не було, й повернувся він туди через 30-40 хв., а можливо й більше (т.1 а.с. 86). Тобто показання свідка не суперечать показанням засудженого про те, що з бару він пішов до своєї бабці, вбив її, будучи обуреним, що вона не дала йому грошей, а потім повернувся до бару.
За показаннями ОСОБА_26 вона бачила у барі ОСОБА_6 тільки побіжно, до нього не підходила і з ним не спілкувалась (т.1 а.с. 93-94).
ОСОБА_29 підтверджувала тільки те, що разом з ОСОБА_27 та ОСОБА_6 зайшли до бару близько 21 год. (т.1 а.с. 88).
ОСОБА_28 у барі взагалі не була (т.1 а.с. 89).
ОСОБА_30 давала показання, що ОСОБА_6 виходив з бару (т.4 а.с.107)
Показання ОСОБА_31 про те, що вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_27 та ОСОБА_29 перебувала у барі суперечать показанням останніх.
Під час досудового слідства свідок ОСОБА_25 давала показання про те, що 21 серпня 2007 р. ОСОБА_6 повернувся у село Потяновку тільки близько 21-ї години (т.2 а.с. 97).
Ці показання ОСОБА_25 узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_33, згідно з якими ОСОБА_6 на початку 21-ї год. просив знайти таксиста, щоб той відвіз його з м. Херсона у с. Потяновку.
Крім того, даними роздруківки вхідних і вихідних дзвінків з телефону ОСОБА_6 підтверджено, що 21.08.2007 року об 19 год. 44 хв. він перебував на вулиці Патона у м. Херсоні, тобто поблизу місця проживання ОСОБА_10 та невдовзі після вчинення злочину щодо неї.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_21 стверджували, що ОСОБА_6 раніше викрадав у них гроші та часто брав гроші у їх дочки.
Ці дані у сукупності з наведеними у вироку доказами про заволодіння засудженим мобільними телефонами потерпілої свідчать про те, що злочини щодо ОСОБА_10 ОСОБА_6 учинив з корисливих мотивів.
З огляду на те, що у судовому засіданні були досліджені показання свідка ОСОБА_12 і з цього приводу ніхто із учасників судового розгляду справи не зробив жодних зауважень, а свідок ОСОБА_11 також у судовому засіданні підтвердив свої показання про те, що під час перебування в ізоляторі тимчасового утримання ОСОБА_6 розповідав, що вбив свою бабусю та згодом інший адвокат порадив йому відмовитись від визнавальних показань, суд, усупереч доводам касаційних скарг та касаційного подання прокурора, мав підстави послатися у вироку на показання цих свідків.
Як убачається з протоколу судового засідання, засуджений та його захисник не заявляли клопотань про необхідність доповнення судового слідства.
З огляду на викладене, твердження у касаційних скаргах захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 з поданими ним доповненнями, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ’єктивно, однобічно, а викладені у вироку висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_10 та її умисному вбивстві з корисливих мотивів, а також умисному вбивстві ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами, є безпідставними.
Посилання у доповненні до касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про порушення його права на захист, про те, що судом не розглянуто зауважень на протокол судового засідання та його не ознайомлено з технічним записом судового процесу, є надуманими.
Як убачається з матеріалів справи, обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення, органами досудового слідства та судом досліджені згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, порушень цього закону, котрі були б істотними і тягли за собою скасування вироку, по справі не встановлено. Також не допущено порушення права ОСОБА_6 на захист, оскільки захисник йому був наданий і брав участь у проведенні усіх слідчих та процесуальних дій за участю ОСОБА_6, починаючи з його допиту як підозрюваного. Відповідно до вимог закону 19 липня 2010 року судом було розглянуто зауваження на протокол судового засідання, а фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не велось, оскільки такого клопотання ніхто із учасників судового розгляду не заявляв (т.4 а.с.100, 168-169).
Ураховуючи викладене, не вбачається підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6 з направленням кримінальної справи щодо нього на новий судовий розгляд, як про це порушено питання в касаційних скаргах засудженого та його захисника, а також касаційному поданні прокурора.
Порушень вимог КПК України, що ставлять під сумнів доведеність винуватості засудженого у зазначеному вироком обсязі злочинних дій, не встановлено. Кваліфікація судом злочинних дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.115, п. п. 6, 13 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, є правильною.
Разом із тим, заслуговують на увагу доводи касаційних скарг ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 про суворість призначеного йому покарання, оскільки, призначаючи засудженому покарання, суд, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, у той же час усупереч вимогам ст.ст. 64, 65 КК України і роз’яснень, що містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, своїх висновків про необхідність призначення покарання у виді довічного позбавлення волі належним чином не мотивував, про що обґрунтовано зазначено і у касаційному поданні прокурора, не врахував усіх даних, які характеризують особу засудженого, внаслідок чого призначив йому покарання, яке внаслідок суворості не можна визнати необхідним.
Так, судом належним чином не враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, працював, за місцем роботи був заохочений Подякою, за місцем проживання характеризувався позитивно (т. 4 а.с. 205-208).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання у виді 15 років позбавлення волі, а тому вирок у цій частині підлягає зміні, а призначене йому покарання – пом’якшенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 змінити - пом’якшити призначене йому за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та на підставі ст. 70 КК України вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.115, п. п. 6, 13 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Вус С.М. Школяров В.Ф. Глос Л.Ф.