ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Шевченко О.О.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 липня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Цією ухвалою кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше неодноразово судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 304 КК України ;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не судимого,
та
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
не судимого,
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Справа № 5 – 3072 к 10 Категорії: п. 6 ч .2 ст. 115 КК України
Головуючий у першій інстанції Дубченко А.П.
Доповідач Школяров В.Ф.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, повернуто прокурору на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, обвинувачуються у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6, а останній ще й в його умисному вбивстві з корисливих мотивів та у втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність за таких обставин.
ОСОБА_2, будучи обізнаним про неповнолітній вік ОСОБА_3 і ОСОБА_4, втягнув їх у злочинну діяльність, а саме в кінці липня 2009 року в м. Херсоні схилив останніх до участі в розбійному нападі на ОСОБА_6
З цією метою, 29 липня 2009 року в період часу з 07 до 23 год. ОСОБА_2, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_4 і ОСОБА_3, з метою заволодіння майном ОСОБА_6 на річці Дніпро, в районі острова Великий Потьомкін, розташованого на території Комсомольського району м. Херсона, вчинили напад на потерпілого, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого. Під час розбійного нападу ОСОБА_2, вийшовши за межі попередньої домовленості з неповнолітніми ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вчинив умисне вбивство ОСОБА_6, завдавши останньому не менше 5-ти ударів розвідним ключем у голову та декілька колото-різаних поранень невстановленим предметом у спину і шию.
Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заволоділи майном ОСОБА_6, а саме: човном «Крим» вартістю 9000 грн. та двигуном до нього марки «Хонда-50 Д» вартістю 60 000 грн., а всього на суму 69 000 грн.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд в ухвалі зазначив, що допущена органами досудового слідства неповнота та неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Зокрема, такі порушення суд убачає в тому, що :
Ї пред’явлене ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні ними в період часу з 07 до 23 год. 29 липня 2010 року злочинів щодо потерпілого ОСОБА_6 є неконкретним, оскільки не визначено конкретного часу вчинення ними інкримінованих злочинів, що істотно обмежило право обвинувачених на захист;
Ї показання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо застосування до них недозволених методів під час досудового слідства, що стало підставою для їх самообмови та обмови одного іншим, належним чином не перевірено;
– не перевірені належним чином показання потерпілої ОСОБА_8 щодо можливості відправлення ОСОБА_6 по мобільному телефону SМS повідомлення свідку ОСОБА_9 29 липня 2009 року в 07 год. 57 хв., оскільки зі слів ОСОБА_8 її чоловік не вмів відправляти такі повідомлення;
• потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні заявила клопотання про збільшення підсудним обсягу обвинувачення в частині заволодіння ними майном та грошима ОСОБА_6 на суму 22540 грн., проте, в матеріалах справи є нескасована постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо заволодіння обвинуваченими іншим майном потерпілого, а прокурор відповідної постанови про зміну обвинувачення не вніс;
– у необхідності перевірки оперативним шляхом показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інших, які в судовому засіданні підтвердили алібі обвинувачених;
– у необхідності встановлення оперативним шляхом додаткових свідків, дачі яких розташовані на острові В. Потьомкін по маршруту руху човнів потерпілого та обвинувачених до озера Закитне та свідків, які в цей час знаходилися на відпочинку в Гідропарку м. Херсона і були очевидцями вчинення обвинуваченими злочинних дій щодо потерпілого.
У касаційному поданні порушено питання про скасування ухвали суду в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й зокрема, ст. 281 КПК України. Вважає, що суд передчасно, без дослідження всіх доказів у справі, постановив рішення про направлення зазначеної справи на додаткове розслідування. Просить скасувати ухвалу, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно задоволенню підлягає частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно зі ст. ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Проте ці вимоги закону під час досудового слідства у справі про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, не були виконані і обставини, з’ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не з’ясовані.
Відповідно до вимог ст. 132 КПК України в постанові про притягнення як обвинуваченого, крім іншого, повинно бути зазначено злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей закон.
Пред’являючи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення, слідчий не в повному обсязі виконав вищезазначені вимоги закону, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі суду.
Так, обвинувачуючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_6, а останнього ще й у вбивстві потерпілого з корисливих мотивів, органи досудового слідства не конкретизували час вчинення ними зазначених злочинів, що істотно обмежило право обвинувачених на захист.
Обґрунтованими є і вказівки суду про необхідність перевірки показань ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стосовно того, що у зазначений органами досудового слідства час вчинення злочинів вони були в іншому місці і не могли скоїти злочини, які ставляться їм у вину, а також показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, які підтвердили в цій частині показання обвинувачених.
На досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винними себе у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали, та показали, що напад на потерпілого ОСОБА_6 та його вбивство не вчиняли, а при допиті в якості підозрюваних і обвинувачених ОСОБА_3 й ОСОБА_4 визнали свою вину внаслідок фізичного та психологічного впливу з боку працівників міліції.
З метою з’ясування причин виникнення суперечностей в показаннях обвинувачених, які вони давали під час досудового слідства, з їх же показаннями в судовому засіданні, також обґрунтованими і мотивованими є вимоги суду першої інстанції про необхідність проведення більш повної перевірки заяв обвинувачених про застосування до них у ході досудового слідства недозволених методів розслідування.
Правильною є і вказівка суду щодо необхідності проведення моніторингу мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6. з метою встановлення місця відправлення з нього SMS повідомлення 29 липня 2009 року в 07 год. 57 хв. ОСОБА_9, оскільки, як убачається з показань ОСОБА_8, потерпілий ОСОБА_6 не вмів відправляти повідомлення з мобільного телефону.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.10 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», за наявності підстав для кваліфікації дій обвинувачених за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для збільшення обсягу обвинувачення справа може бути повернена на додаткове розслідування лише за умови, що прокурор не вправі змінити обвинувачення в суді ( ч.2 ст. 277 КПК), а також коли потерпілий чи його представник вважають, що підстави для цього є, а прокурор їх не вбачає.
Отже, вимога суду щодо неможливості за клопотанням потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні вирішити питання про збільшення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обсягу обвинувачення, при наявності в матеріалах справи нескосованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в цій частині, і невнесення прокурором відповідної постанови про зміну обвинувачення, є обґрунтованою.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд в ухвалі безпідставно вказав про необхідність встановлення додаткових свідків, дачі яких розташовані по маршруту руху човнів на річці Дніпро від острова В. Потьомкін до озера Закитне, розташованих на території Комсомольського району м. Херсона, а також свідків, які перебували на відпочинку в Гідропарку і могли бути очевидцями вчинення обвинуваченими злочинних дій, які ставляться їм у провину, оскільки органи досудового слідства приймали всі можливі заходи для встановлення таких осіб, проте це не стало можливим.
Отже, в цій частині доводи касаційного подання є обґрунтованими і зазначена вказівка суду підлягає виключенню з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду.
Одночасно колегія суддів касаційного суду вважає, що пред’явлене ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачення в частині вчинення ними розбійного нападу на ОСОБА_6 є неконкретним і містить у собі істотні суперечності, що не дає суду можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування органами слідства кримінального закону.
Зокрема, ОСОБА_2, наряду з іншим, пред’явлено обвинувачення у вчиненні ним за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розбійного нападу на ОСОБА_6, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров’я останнього, під час якого, він, вийшовши за межі їх попередньої домовленості, вчинив вбивство потерпілого, завдавши останньому не менше 5-ти ударів розвідним ключем у голову та декілька колото-різаних поранень невстановленим предметом у спину та шию ( т.7 а.с. 28Ї30).
Разом з тим, як убачається з обвинувачення пред’явленого ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діяння (дії) ОСОБА_2, які безпосередньо ним були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_6 та вчинені ним за межами їх спільного умислу, органи слідства визнали одночасно і як насильство заподіяне ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час розбійного нападу на потерпілого.
Неконкретним є обвинувачення ОСОБА_2 в частині застосування ним насильства до потерпілого ОСОБА_6 під час розбійного нападу на останнього, оскільки воно не містить у собі конкретних дій обвинуваченого в яких це насильство знайшло свій прояв.
З огляду на зазначене , колегія суддів вважає за необхідне доповнити ухвалу апеляційного суду про направлення справи на додаткове розслідування, вказівкою про конкретизацію пред’явленого ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачення в частині застосування ними насильства до потерпілого ОСОБА_6 під час розбійного нападу.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано направив справу щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на додаткове розслідування.
При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених з боку апеляційного суду істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі недотримання вимог ст. 281 КПК України, на що посилається прокурор у касаційному поданні, які тягнули б за собою скасування ухвали суду про повернення справи на додаткове розслідування.
Керуючись ст. ст. 394Ї396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02 липня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про направлення справи на додаткове розслідування змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали вказівку суду про необхідність встановлення додаткових свідків, які могли бути очевидцями вчинення 29 липня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_6
Доповнити зазначену ухвалу вказівкою колегії суддів касаційного суду про необхідність конкретизації обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині застосування ними насильства до потерпілого ОСОБА_6 під час розбійного нападу та визначення конкретних дій кожного з обвинувачених у яких це насильство знайшло свій прояв.
У решті ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
с у д д і :
Кармазін Ю.М. Глос Л.Ф. Школяров В.Ф.