№4/17-07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова Г. Є.,
при секретарі Бєлянській Н.М.,
за участю прокурора Усманової Є.І.,
захисників - адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
та його представника -
адвоката ОСОБА_5,
слідчого Бирко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2на постанови про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2за ч. 3 ст. 186 КК України,
встановив:
18 січня 2007 року постановою слідчого Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу за фактом відкритого заволодіння 5 січня того ж року невідомими особами двох електропил, що належать ОСОБА_4, з виробничого цеху МПП „Філос", тобто злочину передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
27 січня 2007 року постановою того ж слідчого порушено кримінальну справу за вчинення цього злочину щодо ОСОБА_2.
27 січня 2007 року постановою органу дізнання Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2за ч. 3 ст. 186 КК України стосовно відкритого викрадення 24 січня того ж року лісоматеріалів з території МПП „Філос".
У своїй скарзі адвокат ОСОБА_1 порушує питання про скасування згаданих постанов. Стверджуючи про відсутність приводів та підстав до порушення справи і як наслідок - події злочинів.
Заслухавши пояснення захисників підозрюваного, які просили скаргу задовольнити, потерпілого, його представника та слідчого про відсутність підстав до її задоволення, висновок прокурора про часткове задоволення скарги за розсудом суду, перевіривши матеріали, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
2
Вирішуючи цю скаргу суд, відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законності джерел отримання даних, які стали для цього підставою, і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Відповідно до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства і дізнання підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і його мотиви; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, характеризують особу обвинуваченого; характер і розмір шкоди, завданої злочином тощо.
У той же час, згідно статей 94, 97 і 98 КПК України, дотримання яких перевіряться при розгляді цієї скарги, справа може бути порушена тільки у випадках коли, є достатні дані, які вказують на достатність ознак злочину, та при наявності приводів (якими є в тому числі й заяви окремих громадян), прокурор, слідчий та орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши до того приводи та підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа.
Наведені у ст. 64 КПК України обставини з'ясовуються не одночасно й тільки в ході всього досудового слідства, а таке провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку встановленому ст. 113 цього кодексу.
Достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, є підставою до винесення мотивованої постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого, із зазначенням всіх обставин вчиненого злочину та конкретних дій які ставляться в вину цій особі, відповідно до вимог статей 131 і 132 КПК України.
При цьому переконання слідчого у вчиненні особою злочину не означає доведення її винуватості, яка за конституційним принципом презумпції невинуватості особи, встановлюється лише обвинувальним вироком.
Як убачається з поданих суду матеріалів, твердження захисників підозрюваного про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи на матеріалах, що стали підставою до цього, не ґрунтуються.
Зокрема, приводами до цього стали заяви потерпілого подані до правоохоронних органів, які відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України зобов'язані їх приймати в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (а.с. 3 матеріалів справи № 28-1593 і а.с. 5 матеріалів справи № 28-1585).
У зазначених заявах від 5 та 24 січня 2007 року потерпілий повідомив про відкрите заволодіння його майном у такі ж самі дні (двома електропилами та лісоматеріалами відповідно). Ознаки зазначених діянь передбачаються ст. 186 КК України.
Про відкрите викрадення електропил Показом разом із невстановленими особами, в своїх поясненнях ствердив потерпілий та інші працівники МПП „Філос" - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, до
3
яких, за їх твердженнями, у зв'язку з вилученням майна застосовувалося насильство (а.с. 18-25, 31-32 матеріалів справи № 28-1585).
Одночасно, ч. 3 ст. 94 КПК України на уповноважені органи покладається обов'язок вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його.
В зв'язку з цим працівниками ДАІ 24 січня 2007 року затримано автомобіль „Камаз-53212" д.н.з. НОМЕР_1 у якому згідно з даними протоколу огляду (а.с. 4-7 матеріалів справи № 28-1593) виявлено та вилучено лісоматеріали, про викрадення яких того ж дня ствердив потерпілий.
Підставами до порушення справи є фактичні дані про об'єктивні ознаки вчиненого злочину, що в цьому випадку повідомлені потерпілим у заяві та стверджені ним, а також іншими особами в своїх поясненнях. До того ж про ці обставини йдеться в поясненнях водія - ОСОБА_11, та осіб, які завантажували згаданий автомобіль лісоматеріалами -ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і ствердили, що ОСОБА_2 їх вилучив на території МПП „Філос", працівники якого - ОСОБА_15 та ОСОБА_16, повідомили такі ж обставини, вказавши, що таке майно ОСОБА_2 не належить (а.с. 13-16, 24-27 матеріалів справи №28-1593).
Що стосується конкретних обставин злочину й визначення кваліфікуючих ознак, то їх наявність або відсутність відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлюється в ході досудового слідства і формулюється слідчим у пред'явленому обвинуваченні відповідно до ст. 132 КПК України, яке й перевіряється судом при розгляді справи по суті шляхом оцінки наявних у справі доказів.
Таким чином, твердження скаржників про неповноту з'ясування обставин викрадення майна, недоведеність і відсутність доказів стосовно певних кваліфікуючих ознак злочину, в тому числі щодо вартості викраденого майна, при розгляді цієї скарги судом до уваги не беруться, оскільки суд на цій стадії судочинства ці питання розглядати і вирішувати не вправі.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, постанова про порушення кримінальної справи скасовується з одночасним прийняттям рішення про відмову в її порушенні, тобто такого рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню справи, а отже твердження у скарзі про відсутність доказів стосовно обставин, які відповідно до вимог ст. 64 КПК України, з'ясовуються протягом усього досудового слідства і перевіряються судом при розгляді справи по суті, підставами для скасування оскаржуваних постанов бути не можуть і на цій стадії судочинства розв'язанню не підлягають.
За змістом ч. 2 ст. 98 КПК України кримінальна справа щодо особи порушується лише в разі її встановлення. Разом з тим, посилання скаржників на те, що особа ОСОБА_2 на час звернення потерпілого до правоохоронних органів, була йому відома, підставою до скасування оскаржуваних постанов бути не може.
Твердження у скарзі про неможливість порушення кримінальної справи органами дізнання на вимогах статей 94, 97 і 98 КПК України не ґрунтується.
4
Дані про наявність господарських відносин між потерпілим та підозрюваним, які б обґрунтували підстави вилучення Показом майна, яке за твердженням потерпілого в нього викрадене, в матеріалах справи відсутні, а тому твердження про відсутність події злочину, за наявності даних про вилучення майна в потерпілого, безпідставні.
Посилання в оскаржуваній постанові від 18 січня 2007 року про надходження заяви потерпілого до чергової частини Вишгородського РВ 12 січня 2007 року, яка того дня згідно супровідного листа (а.с. 4 матеріалів справи № 27-1585) надійшла разом з іншими матеріалами перевірки з УБОЗ ГУМВС України в Київській області, як на порушення вимог закону, є також безпідставними.
Не можна визнати підставою до скасування постанови про порушення справи щодо ОСОБА_2 також і те, що заява потерпілого, за якою порушено справу за фактом злочину, стала приводом і до порушення справи щодо конкретної особи.
У той же час, суд звертає увагу на те, що законність джерел отримання фактичних даних про ознаки злочинів у скарзі не заперечується, а при перевірці таких судом, порушень закону під час їх одержання не виявлено.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість поданої скарги, яка задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2367 і 2368 КПК України,
постановив:
скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2залишити без задоволення.
Постанова протягом 7 діб з дня її винесення може бути оскаржена шляхом подання апеляції до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд.