Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
06 жовтня 2010 р. № 2-а- 8259/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого – судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача - Христофорова О.В., відповідача - Богатова Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод", в якому, з урахуванням наданих 22.09.2010 р. уточнень, просить суд стягнути з боржника - ТОВ “МТД “ІОМЗ” заборгованості перед бюджетом з податку на прибуток підприємств в сумі 1068678,38 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській ОДПІ. Відповідач має податковий борг на загальну суму 1068678,38 грн., яка складається з: податку на прибуток за основним платежем у сумі 1054327,05 грн. та пені в сумі 14351,33 грн. Податкові зобов’язання в сумі 1054350,56 грн. визначені як самостійно платником на підставі податкових декларацій, розрахунків, так і контролюючим органом на підставі податкових повідомлень –рішень. Пеня в сумі 14351,33 грн. нарахована відповідно до ст. 16 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв’язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов’язання у встановлені строки, відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги, відповідачем податковий борг самостійно не погашено.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" заперечує проти адміністративного позову Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про стягнення суми податкового зобов’язання та пені з податку на прибуток у розмірі 1068678,38 гривень з огляду на те, що донараховані суми податкового зобов’язання зі штрафними (фінансовими) санкціями є не узгоджені та не підлягають стягненню будь –яким чином, оскільки відповідач не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями –рішеннями від 11.05.2007року № 0000122320/0 та від 09.07.2007року № 0000І22320/1, оскаржує їх в судовому порядку, а саме: до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду заяви ТОВ МТД «ІОМЗ»про перегляд за нововиявленими обставинами рішень Харківського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, якими в задоволенні позову ТОВ МТД «ІОМЗ»відмовлено.
Представник позивача –Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Христофоров О.В. - в судове засідання з’явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю" Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" Богатов Ю.М. - в судове засідання з’явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях до адміністративного позову.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю" Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" зареєстровано 24.02.2005 р. як юридична особа, ідентифікаційний код 33327213 (а.с. 35), та перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області з 01.03.2005 р. за № 02086 (а.с. 34)
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 1,11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Підпунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено право державних податкових інспекцій подавати в суди до боржників позови про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до абз. 1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до абз. 1 п.п. 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.
Відповідно до п.п. 6.2.3. п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Сума податкового боргу з податку на прибуток підприємств, про стягнення якої заявлено позов, складається з наступних сум:
за податковим повідомленням –рішенням №0000122320/0 від 30.08.2007 року в сумі 962784,05 грн..(а.с. 20);
за декларацією № 15034 від 19.08.2008 року за перше півріччя 2008 року в сумі 14390,00 грн.(а.с. 21);
за податковим повідомленням –рішенням №0000331510/0 від 21.10.2008 року в сумі 170 грн. (а.с. 22);
за податковим повідомленням –рішенням №0000391510/0 від 05.12.2008 року в сумі 170 грн. (а.с. 22);
за декларацією № 26468 від 21.01.2009 року за 11 місяців 2008 року в сумі 14560,00грн.(а.с. 23);
за податковим повідомленням –рішенням №0000081510/0 від 06.02.2009 року в сумі 170 грн. (а.с. 24);
за декларацією № 28059 від 02.03.2009 року за 2008 рік в сумі 107,00 грн. (а.с. 24,25);
за податковим повідомленням –рішенням № 0000161510/0 від 20.02.2009 року в сумі 170 грн. (а.с.24),
за декларацією № 9403 від 09.06.2009 року за 1 квартал 2009 року в сумі 3015,00 грн.(а.с.26,27);
за податковим повідомленням –рішенням № 0000381510/0 від 09.06.2009 року в сумі 170 грн.(а.с. 27);
за декларацією № 15352 від 27.08.2009 року за перше півріччя 2009 року в сумі 750,00 грн.(а.с.29);
за податковим повідомленням –рішенням № 0000521510/0 від 18.08.2009 року в сумі 170 грн. (а.с.27);
за податковим повідомленням –рішенням №000352320/0 від 23.10.2009 року всього в сумі 31181,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 22196, 00 грн. та штрафним санкціям в сумі 8985 грн. (а.с. 28);
за податковим повідомленням –рішенням №0000661510/0 від 27.11.2009 року в сумі 170 грн. (а.с. 30);
за декларацією № 25351 від 21.01.2009 року за 3 квартал 2009 року в сумі 6894,00грн.(а.с. 31);
за податковим повідомленням –рішенням №000061510/0 від 22.02.2010 року в сумі 170 грн. (а.с. 30);
за декларацією № 26828 від 16.04.2010 року за 2009 рік в сумі 11591,00грн.(а.с. 32);
за декларацією № 7207 від 20.04.2010 року за 1 квартал 2010 року в сумі 7695,00грн.(а.с.33).
Судом встановлено, що позивачем було застосовано заходи з погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю" Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод", а саме: Ізюмською ОДПІ у Харківській області були направлені до ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" першу податкову вимогу від 23.07.2008 року № 1/88 на суму 1057172,80 грн. та другу податкову вимогу від 01.09.2008 року № 2/101 на суму 1057291,69 грн. (а.с.11,12), які відповідач отримав 28.07.2008 року та 05.09.2008 року відповідно до копій повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с 26)
Відповідно до витягу № 20121580 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстровано податкову заставу на активи платника податків - ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" на підставі пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».(а.с. 8)
07.10.2008 року начальником Ізюмської ОДПІ було прийнято рішення № 24-33327213 від про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод". (а.с. 13)
Щодо узгодження суми платежу, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення №0000122320/0 від 30.08.2007 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до норм п.п. 5.2.2, 5.2.3, 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Позивачем щодо відповідача були прийняті податкові повідомлення –рішення №0000122320/0 від 11.05.2007 року, №0000122320/1 від 09.07.2007 року на підставі акту перевірки від 28.04.2007 року № 1169/2320/33327213. Відповідач скористався правом оскарження податкових повідомлень –рішень №0000122320/0 від 11.05.2007 року, №0000122320/1 від 09.07.2007 року до суду, за результатами якого Харківським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 12.06.2008 року по справі № 22-а-1338/08/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000122320/0 від 11.05.2007 року, №0000122320/1 від 09.07.2007 року, якою в задоволені позову відмовлено. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року по справі № 22-а-1338/08/2070 залишено без задоволення.
Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту її проголошення, а отже, є підстави стверджувати про закінчення процедури узгодження податкових зобов’язань відповідача саме в момент прийняття судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду по суті справи № 22-а-1338/08/2070.
Таким чином, на момент направлення відповідачу першої податкової вимоги від 23.07.2008 року № 1/88 на суму 1057172,80 грн. та другої податкової вимоги від 01.09.2008 року № 2/101 на суму 1057291,69 грн. сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, донарахована контролюючим органом за результатами проведеної перевірки, була узгодженою та у зв’язку з її непогашенням протягом 10 днів набула статусу податкового боргу.
З огляду на зазначене, посилання представника позивача на подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту за результатами розгляду заяви ТОВ МТД «ІОМЗ»про перегляд за нововиявленими обставинами рішень Харківського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України, якими в задоволенні позову ТОВ МТД «ІОМЗ»відмовлено, не приймається судом в якості обставини, яка свідчить про неузгодженість суми податкового зобов’язання, визначеного позивачем відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000122320/2 від 30.08.2007 року.
Як вбачається з розрахунку податкового боргу відповідача, про стягнення якого заявлено позов, до позовних вимог включено частину узгодженої суми податкових зобов’язань за податковим повідомленням –рішенням №0000122320/2 від 30.08.2007 року в розмірі 962784,05 грн.
На підставі зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми податкового боргу в розмірі 962784,05 грн., підлягають задоволенню.
Щодо суми податкового боргу, що є предметом стягнення та виник на підставі декларацій № 15034 від 19.08.2008 року за перше півріччя 2008 року в сумі 14390,00 грн.; податкового повідомлення –рішення №0000331510/0 від 21.10.2008 року в сумі 170 грн.; податкового повідомленням –рішенням №0000391510/0 від 05.12.2008 року в сумі 170 грн.; декларації № 26468 від 21.01.2009 року за 11 місяців 2008 року в сумі 14560,00грн.; податкового повідомлення –рішення №0000081510/0 від 06.02.2009 року в сумі 170 грн.; за податковим повідомленням –рішенням №0000081510/0 від 06.02.2009 року в сумі 170 грн.; за декларацією № 28059 від 02.03.2009 року за 2008 рік в сумі 107,00 грн.; за податковим повідомленням –рішенням № 0000161510/0 від 20.02.2009 року в сумі 170 грн., за декларацією № 9403 від 09.06.2009 року за 1 квартал 2009 року в сумі 3015,00 грн.; за податковим повідомленням –рішенням № 0000381510/0 від 09.06.2009 року в сумі 170 грн.; за декларацією № 15352 від 27.08.2009 року за перше півріччя 2009 року в сумі 750,00 грн.; за податковим повідомленням –рішенням № 0000521510/0 від 18.08.2009 року в сумі 170 грн.; за податковим повідомленням –рішенням №000352320/0 від 23.10.2009 року всього в сумі 31181,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 22196, 00 грн. та штрафним санкціям в сумі 8985 грн.; за податковим повідомленням –рішенням №0000661510/0 від 27.11.2009 року в сумі 170 грн.; за декларацією № 25351 від 21.01.2009 року за 3 квартал 2009 року в сумі 6894,00грн.; за податковим повідомленням –рішенням №000061510/0 від 22.02.2010 року в сумі 170 грн.; за декларацією № 26828 від 16.04.2010 року за 2009 рік в сумі 11591,00грн.; за декларацією № 7207 від 20.04.2010 року за 1 квартал 2010 року в сумі 7695,00грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідачем із зазначенням відповідного призначення платежу було сплачено вказані суми, що вбачається з платіжних доручень № 214 від 12.08.2008 року, № 296 від 10.11.2008 року, «353 від 25.12.2008 року, № 354 від 26.12.2008 року, № 30 від 24.02.2009 року, № 33 від 05.03.2009 року, № 94 від 15.05.2009 року, №126 від 17.06.2009 року, 303 від 23.10.2009 року, №373 від 30.11.2009 року, №81 від 11.03.2010 року, № 58 від 18.02.2010 року, 119 від 20.04.2010 року. (а.с.95-104)
Як вбачається з облікової картки відповідача, станом на 10.09.2010 року зазначені платежі, всупереч призначенню платежу, вказаному відповідачем, були враховані позивачем в погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення –рішення №0000122320/2 від 30.08.2007 року, що призвело до нарахування пені на суму сплаченого податкового боргу.
Згідно п. 5 ст. 138 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження коштами Господарським Кодексом України передбачено наступне.
Згідно п.1 ст.134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджується належним йому (їм) майном.
Таким чином, ТОВ "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.
Відповідно до п. 2 ст. 12 зазначеного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно п. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
В обґрунтування позову, зокрема, дій щодо нарахування пені, позивач обґрунтовував пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.
Суд зазначає, що податковий примус щодо сплати встановлених податків і зборів (обов'язкових платежів) забезпечується повноваженнями органів державної податкової служби щодо стягнення податкового боргу в примусовому порядку в разі його несплати платником податків.
Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Втім безумовний характер податкового примусу обмежений встановленою законом процедурою стягнення податкового боргу.
Так, згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу України" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
На стадії примусового погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків виникають правовідносини власності між особою, у якої є податковий борг, та державою як кредитором, а тому під час вирішення цього спору слід виходити з приписів статті 41 Конституції України, якою гарантований судовий порядок вилучення майна із власності особи в доход держави, а також вимог частини третьої статті 47 Господарського кодексу України, за змістом якої вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України з підстав і в порядку, передбачених законом.
З наведеними законодавчими нормами цілком узгоджується визначений підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядок примусового стягнення активів платника, згідно з яким активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
З огляду на зазначене, приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не беруться судом до уваги при вирішенні спору, адже вказаною нормою Закону передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Таким чином, наведеним приписом Закону передбачено можливість стягнення активів платника за рішенням органу стягнення, яке має силу виконавчого документа.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Водночас рішення податкового органу про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків - відповідача в рахунок погашення його податкового боргу від 07.10.2008 р. № 24-33327213 не є виконавчим документом у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому в даному разі дія підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюється на правовідносини щодо погашення податкового боргу відповідача.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що сума податкового боргу в розмірі 91543,00 грн. є самостійно сплаченою відповідачем, а отже відсутні підстави для її стягнення в примусовому порядку.
Щодо пені, яка нарахована відповідачу, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наданого розрахунку пені та облікової картки платника податку, пеня в розмірі 14351,33 грн. була нарахована у зв’язку з неправомірним зарахуванням позивачем сплачених сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення –рішення №0000122320/2 від 30.08.2007 року.
Таким чином, у позивача були відсутні підстави для нарахування пені відповідачу за неправомірно зарахованими сумами, а отже відсутні підстави для стягнення вказаної суми пені.
Щодо клопотання відповідача про застосування судом пропущення строку звернення до суду як підстави для відмови в задоволені адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Позовна заява Ізюмської ОДПІ у Харківській області була подана до суду 02.07.2010 року. На момент звернення позивачем з позовною заявою норми ст. 99 КАС України діяли такій редакції: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законом, яким визначено строки стягнення податкового боргу, а саме, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в п. 15.2 ст. 15 граничні строки стягнення податкового боргу встановлені протягом 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Позивач звернувся до суду в межах зазначених строків.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду, строк позовної давності не був пропущений, а отже у суду відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду до позивача, які передбачені ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, що діє на момент прийняття судом рішення.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково, а саме - в частині стягнення податкового боргу з відповідача в сумі 962784,05 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, ст. 9,12 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ, преамбули та ст. ст. 5, 6, 8, 10, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, ст.ст. 134, 138 Господарського Кодексу України ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний торговий дім "Ізюмський оптико-механічний завод" (вул. Пролетарська, 1-г, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ідентифікаційний код 33327213) заборгованість перед бюджетом в сумі 962784.05 грн. (дев’ятсот шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні) 05 коп. (одержувач: Ізюмське УДК ГУДКУ, р/р 34128999700012, Банк ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011).
В задоволенні решти позовних вимог, а саме стягненні заборгованості перед бюджетом в сумі 105894,33 грн. – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2010 року.
Суддя Білова О.В.