КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року Справа № 2а-2635/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
за участю:
представника позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Куницького В.В., Бондаренко Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Кіровоградтепло” товариства з обмеженою відповідальністю „Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії” до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області від 29.06.2010р. №73 „Про застосування до ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково–технічних інновацій Української нафтогазової академії” у відповідності до ст.ст.20, 21 Закону України „Про житлово–комунальні послуги”, п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №630, укладено договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо з фактичними споживачами послуг –мешканцями квартир багатоповерхових будинків. Договори оформлено на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води.
Крім того, в обґрунтування незаконності проведення перевірки, позивач посилається на відсутність у відповідача права на її проведення, оскільки абз.2 п.1 ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року” встановлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням. Також, позивач зазначає, що згідно абз.3-5 вищевказаної постанови, органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня: видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису. В порушення даної норми відповідачем 29.06.2010 року прийнято рішення про застосування економічних санкцій, а 30.06.2010р. складено припис.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що перевірку ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково–технічних інновацій Української нафтогазової академії” здійснено посадовими особами відповідача у межах, визначених законом повноважень, а також на порушення позивачем чинного законодавства.
Зокрема, відповідач посилається на те, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України „Про ціни і ціноутворення”, п.12 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 (далі за текстом –Правила №630), а також п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 (далі за текстом –Правила №1198), в результаті чого, крім фактичних показників спожитої теплової енергії, мешканцям житлових будинків, які обладнані засобами обліку тепла, підприємством додатково включались втрати тепла в мережах, та не вказано розмір таких втрат у відсотках. За інформацією, яку було надано ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково –технічних інновацій Української нафтогазової академії” за опалювальний період 2009-2010р.р. мешканцям 187 житлових будинків, які обладнані лічильниками, додатково нараховано (а мешканцями сплачено), за втрати тепла в мережах, кошти в сумі - 29831,23 грн. (15300444,82 грн. : 59983,6693 Гкал.) х 116,95 Гкал. = 29831,236 грн., з яких:
15300444,82 грн. - кошти, виставлені до сплати населенням;
59983,6693 Гкал. - кількість теплової енергії, що надійшла для потреб населення;
116,95Гкал. - кількість втрат теплової енергії (що виставлялась населенню для сплати);
29831,236 грн. - кошти, виставлені до сплати населенням (по втратам теплової енергії).
Всього нараховано мешканцям за послуги теплопостачання (за показниками обліку теплової енергії та втрат в мережах) - 15300444,82 грн., сплачено мешканцями 10551833,51 грн., процент оплати становить - 68,96% (10551833,51 грн. : 15300444,82 грн. х 100), у тому числі за втрати в мережах - 20571,62 грн. (29831,236 грн. х 68,96% : 100).
Таким чином, сума необґрунтовано отриманої виручки складає 20571,62 грн..
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 07 по 25 червня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Кіровоградській області проведено планову перевірку ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково –технічних інновацій Української нафтогазової академії” щодо формування, встановлення та застосування тарифів на послуги теплопостачання за період 2009 рік та І квартал 2010 року, про що складено відповідний акт (а.с.8-15).
Відповідно до даного акту перевіркою встановлено, що крім фактичних показників спожитої теплової енергії мешканцями житлових будинків, які обладнані засобами обліку тепла, позивачем додатково включались до тарифів втрати тепла в мережах, а також у договорах не вказано розмір втрат у відсотках, що є порушенням п.12 Правил №630. У зв’язку з чим, ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково –технічних інновацій Української нафтогазової академії” необґрунтовано отримано виручку у розмірі 20571,62 грн..
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень відповідачем, на підставі ст.14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” прийнято оскаржуване рішення від 29.06.2010р. №73 „Про застосування до ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково –технічних інновацій Української нафтогазової академії” економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, відповідно до якого вирішено вилучити у позивача необґрунтовано отриману суму виручки в розмірі 20571,62 грн. та застосовано штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки –41143,24 грн. (а.с.7).
Крім того, відповідачем видано припис №1467-06 від 30.06.2010р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким вимагалось в місячний термін усунути виявлені порушення, а саме, провести перерахунки з мешканцями житлових будинків, обладнаних засобами обліку теплової енергії, щодо безпідставного додаткового нарахування коштів за втрати тепла в мережах (а.с.19).
Преамбулою Закону України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.90 р. № 507-XII (далі за текстом –Закон № 507-XII) встановлено, що Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України „Про економічну самостійність України” самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Даний Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Частинами 1, 2 ст. 13 Закону № 507-XII встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 (далі за текстом – Положення №1819) передбачено, що державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Статтею 14 Закону №507-XII передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Пунктом 5 Положення №1819 визначено, що держцінінспекція має право: приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519 передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Крім того, п.2.1. вказаної Інструкції передбачає, що необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004р. №1875-IV (далі Закон №1875-IV) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 1 Закону №1875-IV дано визначення деяких термінів, зокрема: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст.20 Закону №1875-IV споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Згідно зі ст.21 виконавець зобов’язаний, у тому числі: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Стаття 30 Закону №1875-IV передбачає, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил.
Відповідно до п.1 Правил №630 –ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно п.12 Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
Пунктом 20 Правил №630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007 р. затверджено «Правила користування тепловою енергією»(далі Правила №1198), де п.п.1,2 визначено, що Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
У вказаних правилах терміни вживаються в такому значенні: межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п.23 Правил №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Враховуючи вищевикладені вимоги нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що мешканці квартир багатоповерхових житлових будинків не є власниками будівель житлових будинків, а є співвласниками по відшкодуванню витрат власнику житлового фонду (балансоутримувачу) по утриманню та обслуговуванню житлових будинків та прибудинкової території.
Тобто, правовідносини в сфері теплопостачання з фізичними особами –власниками квартир регулюються тільки Правилами №630. Правила користування тепловою енергією №1198 відносно цієї категорії споживачів застосовуватись не можуть.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, позивачем зі споживачами послуг укладено договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно пп.2.3 п.2 договору, яким передбачено тарифи на послуги та їх загальна вартість, встановлено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 –13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с.52). Отже позивач, передбачивши в тексті договору тарифи на послуги та їх загальна вартість, також визначив нормативно-правовий акт, яким регулюються його правовідносини зі споживачами послуг, а саме з власниками квартир.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково–технічних інновацій Української нафтогазової академії” порушення державної дисципліни цін, що полягає у додатковому включенні позивачем до тарифів втрати тепла в мережах, внаслідок чого сума необґрунтовано отриманої виручки складає 20571,62 грн..
Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року” (далі - Постанова № 502) з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України «про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.07.2004р. Підстави і порядок проведення перевірок, повноваження Державної інспекції з контролю за цінами, визначаються вищенаведеними нормами Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507-XII, відповідно до якого державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. А також застосування до суб’єктів господарювання економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, в контексті постанови № 502, припис № 1467-06 від 30.06.2010 р. виданий відповідачем в даній справі, жодним чином не обмежує прав позивача, та не суперечить вказаній постанові, оскільки надає позивачеві строк в 1 місяць для усунення виявлених порушень. А прийняте відповідачем рішення № 73 від 29.06.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, не є наслідком невиконання позивачем вимог припису, як це передбачено постановою № 502, а встановлює відповідальність передбачену ст.14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", тобто нормативно-правовим актом який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладені обставини, а також наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області під час здійснення перевірки ДП „Кіровоградтепло” ТОВ „Центр науково–технічних інновацій Української нафтогазової академії” діяла у відповідності до норм чинного законодавства та в межах наданих повноважень.
Судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено - 04.10.2010р..
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина