КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2010 року Справа № 2а-2549/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача –Левенця Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області №016516 від 15.04.2010р. про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області до нього протиправно застосовано фінансові санкції, оскільки ним укладено договір оренди з ОСОБА_3, який керував його транспортним засобом під час виявлення правопорушення. Згідно п.2.1 даного договору автомобіль ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1 має використовуватися виключно для особистих цілей та потреб.
Крім того, позивач посилається на те, що громадянин ОСОБА_3 у трудових відносинах з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 не перебуває.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях на адміністративний позов, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачем, через водія ОСОБА_3, в порушено ст.39 Закону України „Про автомобільний транспорт”, надавались послуги з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної карти та оформлення трудового договору з ОСОБА_3. У зв’язку з чим, 15.04.2010р. начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області винесено постанову №016516 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн..
Крім того, представник відповідача посилався на те, що договір оренди автомобіля ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1, сторонами якого є фізична особа –підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у розумінні ст.ст.779,220 Цивільного кодексу України, є нікчемним.
Суд, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі за текстом –Порядок №1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Згідно акту територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області №063861 від 07.04.2010р. щодо проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час перевірки транспортного засобу марки ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії СРД №НОМЕР_2, який належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1, виявлено порушення відповідачем Закону України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. №2344-III (далі за текстом –Закон №2344-III), що полягало у наданні послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без оформлення ліцензійної картки та договору трудового найму з водієм даного автомобіля ОСОБА_3 (а.с. 36).
Відповідно до даного акту під час здійснення відповідачем перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобілем марки ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію серії СРД №НОМЕР_2, який належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1, на підставі дорожнього листа службового легкового автомобіля №1 від 06.04.2010р., виданого позивачем (а.с.37), курував водій ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач посилався на те, що підприємницькою діяльністю в сфері надання транспортних послуг не займається. Крім того, транспортний засіб марки ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, надано ним в оренду громадянину ОСОБА_3 з метою використання останнім даного автомобіля виключно для особистих цілей, про що укладено відповідний договір оренди автомобіля б/н від 01.04.2010р. (а.с.44), а також зазначив, що вищевказаний автомобіль ним надано в оренду іншим особам. Так, між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір оренди автомобіля від 20 лютого 2010р., згідно якого позивач передав ОСОБА_6 для використання в особистих цілях транспортний засіб ВАЗ 21070, державний номер НОМЕР_1 (а.с.6-7).
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Крім того, відповідно до п.105 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що у разі недодержання сторонами договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що договір оренди б/н від 01.04.2010р., відповідно до якого фізична особа –підприємець ОСОБА_1 надав громадянину ОСОБА_3, з метою використання для особистих цілей, транспортний засіб ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, укладено в простій письмовій формі, що означає недодержання сторонами даного договору вимоги ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України про нотаріальне посвідчення даного договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, в силу припису ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, договір оренди б/н від 01.04.2010р., сторонами якого є фізична особа –підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Зазначена норма встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням ч.1 ст.70 КАС України, суд дійшов висновку, що договір оренди б/н від 01.04.2010р., сторонами якого є фізична особа –підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не може служити належним доказом того, що позивачем надано громадянину ОСОБА_3 в оренду транспортний засіб ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1.
Крім того, згідно п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Доказів видання Державтоінспекцією тимчасового реєстраційного талону на підтвердження надання позивачем громадянину ОСОБА_3 права користування і (або) розпорядження транспортним засобом ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, з метою використання автомобіля виключно для особистих цілей та потреб, суду не надано.
До того ж, доказом того, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі є дорожній лист №1 від 06.04.2010р. виданий особисто ОСОБА_1, згідно якого останній надавав водію автомобіль для таксування по області та Україні (а.с.34).
Згідно ст.1 Закону №2344-III дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу;
таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;
ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;
Відповідно до п.34 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 №1775-III (далі за текстом –Закон №1775-III) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Згідно ч.14 ст.14 Закону №1775-III до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування і з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Для водія, який здійснює перевезення пасажирів на таксі документами, на підставі яких виконується пасажирське перевезення є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Доказів того, що на автомобіль марки ВАЗ 21070, державний номерний знак: НОМЕР_1, який належить фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 було видано ліцензійну картку, суду не надано.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт надання позивачем, через водія ОСОБА_3, послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без оформлення ліцензійної картки, що є порушенням ст.39 Закону №2344-III.
У зв’язку з виявленими порушенням, на підставі акту перевірки №063861 від 07.04.2010р., начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області винесено постанову №016516 від 15.04.2010р. про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. (а.с.38).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 суми фінансових санкцій та їх розмір є обґрунтованими.
Судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваної постанови про застосування до позивача фінансових санкцій.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено –29.09.2010р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина