Справа № 2-351/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 жовтня  2010 року       Приморський районний суд міста Одеси   у складі:

головуючого - cудді - Андрухіва В.В.    

            при секретарі         Василенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача – ПАТ «УкрСоцбанк», про визнання недійсними свідоцтва про право власності, договорів купівлі-продажу  та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача – ПАТ «УкрСоцбанк», в якому, згідно уточненої позовної заяви, просило визнати недійсним свідоцтво про право власності  № 034121 від 22 грудня 2000 року на нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м, на ім’я ОСОБА_1, визнати недійсними наступні договори  купівлі-продажу:  від 25 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м; від 17.02.2006 року, згідно якого ОСОБА_2 продала, а  ОСОБА_3 купив спірне приміщення підвалу; від 2.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив  спірне приміщення підвалу; від 25.04.2007 року, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила  нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м, а також виконати вимоги реституції та  зобов’язати ОСОБА_5 повернути Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м. Свої вимог позивач обґрунтував тим, що продавець за первісним договором купівлі-продажу, громадянин ОСОБА_1 не набув права власності на спірне приміщення, так як свідоцтво про право власності № 034121 від 22 грудня 2000 року є підробленим, а тому не може бути підставою для виникнення будь-яких прав та обов’язків у його власника, таким чином, право власності не могло перейти і до наступних покупців, за оскаржуваними договорами купівлі-продажу.  Так, підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності № 034121 від 22 грудня 2000 року є розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 17 листопада 2000 року № 209, при цьому, Приморською районною адміністрацією у 2000 році за номером 209 видавалося одне єдине розпорядження, яке стосується скасування державної реєстрації та виключення з реєстру СПД ОСОБА_6 Крім того, у 2000 році Приморською районною адміністрацією не могло бути винесене дане розпорядження, оскільки, територіально вул.. Дерибасівська знаходилась у підпорядкуванні Жовтневої районної адміністрації, а територіальна реформа м. Одеси відбулася у 2002 році, так 15.10.2002 року Одеською міською радою було прийняте рішення № 412-ХХІV «Про затвердження структури виконавчого органу (виконавчого комітету) Одеської міської ради, загальної численності апарату Одеської міської ради, її виконавчого органу та витрат на утримання» яким вказаний район був віднесений до меж Приморського району м. Одеси. Саме тому, вулиця Дербисівська, включно до 15.10.2002 року територіально знаходилась у Жовтневому районі м. Одеси, а тому будь-яких розпоряджень щодо відчуження майна, розташованого у цьому районі повинні були прийматися Жовтневою районною адміністрацією.    

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачі та представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суд не сповістили.

Зі згоди  представника позивача суд прийняв рішення про заочний розгляд справи відповідно ст. 224 ЦПК України.

      Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Одеської міської ради № 710 від 25.11.2004 року про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси та рішення Сталінського виконкому районної ради депутатів трудящих від 7.08.1948р. за № 511,  нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м є об’єктом права комунальної власності, управління яким здійснює Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

22.12.2000 року, згідно свідоцтва про право власності  № 034121, власником вищевказаного нежитлового приміщення підвалу, став громадянин ОСОБА_1

25 січня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.

17.02.2006 року, був укладений договір купівлі-продажу,  згідно якого ОСОБА_2 продала, а  ОСОБА_3 купив спірне приміщення підвалу.

2.06.2006 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив  спірне приміщення підвалу.

25.04.2007 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила  нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.

Як встановлено в судовому засіданні, продавець за первісним договором купівлі-продажу, громадянин ОСОБА_1 не набув права власності на спірне приміщення, так як свідоцтво про право власності № 034121 від 22 грудня 2000 року є підробленим, а тому не може бути підставою для виникнення будь-яких прав та обов’язків у його власника, таким чином право власності не могло перейти і до наступних покупців, за оскаржуваними договорами купівлі-продажу.  

Так, підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності № 034121 від 22 грудня 2000 року є розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 17 листопада 2000 року № 209, при цьому, Приморською районною адміністрацією у 2000 році за номером 209 видавалося одне єдине розпорядження, яке стосується скасування державної реєстрації та виключення з реєстру СПД ОСОБА_6

Крім того, у 2000 році Приморською районною адміністрацією не могло бути винесене дане розпорядження, оскільки, територіально вул.. Дерибасівська знаходилась у підпорядкуванні Жовтневої районної адміністрації, а територіальна реформа м. Одеси відбулася у 2002 році, так 15.10.2002 року Одеською міською радою було прийняте рішення № 412-ХХІV «Про затвердження структури виконавчого органу (виконавчого комітету) Одеської міської ради, загальної численності апарату Одеської міської ради, її виконавчого органу та витрат на утримання», яким вказаний район був віднесений до меж Приморського району м. Одеси, саме тому, вулиця Дербисівська, включно до 15.10.2002 року територіально знаходилась у Жовтневому районі м. Одеси, а тому будь-яких розпоряджень щодо відчуження майна, розташованого у цьому районі повинні були прийматися Жовтневою районною адміністрацією.    

Згідно ч.1, 3 ст.  215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки, на момент укладення договору купівлі-продажу від 25 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м., окрім підробленого свідоцтва про право власності № 034121,  не мав інших правових підстав для розпорядження вищевказаним спірним майном, таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1  не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання договору купівлі-продажу.

Таким чином, вищевказаний договір купівлі-продажу від 25 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м, підлягає визнанню недійсним.

   Відповідно до ч.3 ст. 216 ЦК України правові наслідки визнання правочину недійсним передбачені ч.1 та ч.2 цієї норми, зокрема двостороння реституція, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсності правочинів. Отже для правочинів, укладених з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо судом буде встановлено, що продавець не мав право відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задовлення позову про витребування у нього майна. Крім  того, вищевказана Постанова Пленуму ВСУ вказує, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, після відчуження 25.01.2006 року, спірне нежитлове приміщення неодноразово перереєстровувався на різних осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, на сьогоднішній день вищевказане майно зареєстровано за ОСОБА_5 Оскільки,  продавець ОСОБА_1. не був власником зазначеного майна, тому вищевказані особи (ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5) не набули права власності на це майно, таким чином, позивач, згідно з п.3 ч.1 ст.388 ЦК України має право на витребування майна із чужого незаконного володіння.

За таких обставин, розглянувши позов в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності  № 034121 від 22 грудня 2000 року на нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м, на ім’я ОСОБА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м. та зобов’язання ОСОБА_5 повернути Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.

Керуючись ст..ст. 10,11, 60, 154, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради – задовольнити частково.

    Визнати недійсним свідоцтво про право власності  № 034121 від 22 грудня 2000 року на нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м, на ім’я ОСОБА_1.

    Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 січня 2006 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.

    Зобов’язати ОСОБА_5 повернути Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлове приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв.м.

    В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання  копії рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                      -В.В.Андрухів-