Справа № 2-1600\2010р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  02 червня 2010р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

                     головуючого  судді             Мельника О.О.

                     при секретарі                       Швачко   О.О.

                     за участю представників    ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування частини будинку, недійсним,

                 ВСТАНОВИВ:

              Позивачка звернулась до суду із даною позовною заявою, і в судовому засіданні вона та її представник підтвердили письмовий текст позовної заяви про те, що позивачка та відповідачка ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 де частка кожної з них, в праві власності, становить по ? частині даного домоволодіння з відповідною частиною надвірних будівель та споруд. На підставі рішення виконкому Гірської сільради від 27.12.2001р. ними було здійснено переобладнання даного будинку з одноквартирного на двоквартирний. Ухвалою Бориспільського районного суду Київської області від 18.12.2002 р. було затверджено, укладену між ними мирову угоду, за якою належні їм частки в праві власності були виділені на праві власності в натурі із зазначенням відокремленої частини кожного з них. При цьому, було враховано технічну можливість поділу та наявність дозволу на переобладнання будинку в двоквартирний. 23.01.2004р. між відповідачами було укладено договір дарування частини вищезазначеного житлового будинку, за яким відповідачка ОСОБА_4 подарувала, а відповідач ОСОБА_5 прийняв у свою власність ? частину даного будинку з відповідною частиною надвірних споруд. Вважає даний правочин таким, що суперечить вимогам закону та порушує її право власності на вказаний житловий будинок, оскільки предметом даного договору не може бути частина всього домоволодіння, враховуючи, що право спільної часткової власності припинено в результаті поділу будинку в натурі між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4, вслід чого остання не мала права відчужувати не належну їй частину домоволодіння, враховуючи, що вона, як і позивачка, є власником відокремленої частини будинку. Тому, враховуючи, що на момент вчинення відповідачами правочину, вищевказана ухвала суду набрала законної сили та фактично була виконана позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4, спірний будинок був поділений в натурі, і внаслідок укладення спірного договору була протиправно позбавлена права власності на належну їй частину вказаного житлового будинку, тим більше, що на даний час відповідач ОСОБА_5 заявляє своє право на частину житла, а саме: кімнату 2-3 площею 19,5 кв.м, яка є частиною належної позивачці частини житлового будинку, чим також порушує її право власності на її відокремлену частину будинку, просить визнати даний договір дарування частини житлового будинку недійсним.

          Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала.

          Відповідач ОСОБА_5  та його представник проти позову заперечували та пояснили, що даний договір дарування ніяким чином не порушує прав позивачки, відповідач на законних підставах набув право власності на ? частину домоволодіння, і на даний час відповідачем до суду поданий позов про поділ даного житлового будинку в натурі, який відповідач має намір уточнити, оскільки в ньому допущені помилки, т.я. між ним та іншими співвласниками виникає спір щодо порядку володіння та користування будинком.

        Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши, в сукупності докази по справі, прийшов до висновку, що позовна заява обгрунтована і підлягає задоволенню.

        Як встановлено, що позивачка та відповідачка ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що 06.12.2000р. посвідчене державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М. та зареєстроване в реєстрі за № 621, набули право власності, в рівних частках, на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1

        Рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 188 від 27.12.2001р. позивачці та відповідачці ОСОБА_4 було надано дозвіл на переобладнання вищезазначеного житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний.

         Ухвалою Бориспільського районного суду Київської області від 18.12.2002 року було затверджено мирову угоду, укладену між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4, згідно якої даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був виділений в натурі на праві власності його співвласникам, із зазначенням відокремленої частини кожного з них.  При цьому, частка позивачки збільшена на 450 грн. Дана ухвала набула законної сили, ніким із сторін не оскаржувалась та її умови були виконані сторонами в повному обсязі. Поділ даного будинку в натурі фактично проведений.

         23 січня 2004 року між відповідачкою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір дарування частини житлового будинку, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 185, за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар ? частку житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що розташований в АДРЕСА_1

        На підставі вищевказаного договору відповідач ОСОБА_5 набув право спільної часткової власності на ? частину вищезазначеного домоволодіння.

        Вищенаведене підтверджується даними копії вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.8), копії ухвали Бориспільського районного суду Київської області від 18.12.2020р.(а.с.9-11), копії рішення виконкому Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 188 від 27.12.2001р. «Про надання дозволу на переобладнання будинку з одноквартирного в двоквартирний» (а.с.12), копії технічного паспорту на даний житловий будинок від 16.01.2008р. та технічного паспорта на даний житловий будинок від 04.02.2010р., за якими сторони по справі є співвласниками вказаного житлового будинку (а.с.13-16,30-32), копії спірного договору дарування (а.с.17), копії інвентаризаційної справи на дане домоволодіння (а.с.33-57), копії витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно від 04.02.2004р.(а.с.62), копії нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору дарування (а.с.73-79), копії свідоцтва про одруження між відповідачами, копії витягу з погосподарської книги, матеріалів цивільної справи № 2-623 за 2002 р. та даними відмовного матеріалу № 119 по факту пожежі в даному житловому будинку.

        За змістом ст.ст.355,356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

             Згідно із ст.ст.358,364 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, і співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

             За змістом ст.ст.316,317,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

              Відповідно до ч.1 ст.717, ст.718 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, а також нерухомі речі, право на які належать дарувальнику.

             Згідно із ч.1 ст.202, ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вищезазначеної вимоги, передбаченої ч.1 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

           Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

           На момент укладення спірного договору дарування, між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_4 вже існувала домовленість щодо порядку володіння та користування даним житловим будинком, яка було досягнута мировою угодою та затверджена ухвалою Бориспільського райсуду Київської області від 18.12.2002р., яка сторонами оскаржена не була, умови мирової угоди були виконані сторонами, і будинок був фактично виділений їм в натурі на праві власності, з визначенням конкретних відокремлених частин кожного з них (з визначенням конкретних житлових приміщень та господарських будівель та споруд), вслід чого право спільної часткової власності сторін припинилось, а тому відповідачка ОСОБА_4 не мала права відчужувати неналежну їй частину будинку, враховуючи, що вона, як і позивачка є власником не цілого будинку, а лише відокремленої його частини, що була їй виділена на праві власності.

           Тому, враховуючи, що предметом даного правочину є частка цілого житлового будинку, що відповідачці ОСОБА_4 не належала, і яку вона не мала права відчужувати, тим самим протиправно позбавляючи позивачку права власності на належну їй відокремлену частину будинку, тим більше, що  частка позивачки при поділі збільшена на 450 грн., що вказує на те, що при укладенні спірного договору була відчужена саме належна позивачці частина відокремленої їй, внаслідок поділу, частини  житлового будинку, суд дійшов висновку, що даний договір слід визнати недійсним з моменту його вчинення, як такий, що укладений в порушення ст.ст.316,317,321,718 ЦК України, враховуючи, що внаслідок його укладення позивачка була безпідставно позбавлена права власності на належну їй частину відокремленої частину будинку, як її єдиний власник.

           Керуючись ст.ст.202 ч.1, 203 ч.1, 215 ч.ч.1,3, 236, 316, 317, 321, 355, 356, 358, 364, ч.1 ст.717, ст.718  Цивільного Кодексу України, ст.ст. 57, 60-62, 64, 212-215 ЦПК України,

суд,

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позов задовольнити.

          Визнати договір дарування частини житлового будинку від 23.01.2004р., за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв у дар 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованого в АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, Шакодько О.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 185 – недійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайсуд, на протязі 10 днів, шляхом подачи заяви про апеляційне оскарження, з подальшим поданням, на протязі 20 днів, з дня подачи заяви, апеляційної скарги.    

       Суддя            О.О.Мельник