Справа №22ц-86/2007                                           Головуючий у 1 інстанції Старосуд М.І.

Категорія 40                                                              Доповідач Песоцька Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

5   березня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Донецької області у складі: головуючого Песоцької Л.І. Баркової Л.Л., Трушкова М.М. при секретарі Жило І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" про визнання незаконним звільнення з роботи , поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2006 року,

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 грудня 2006 року в задоволені позовів ОСОБА_2. відмовлено, позови ОСОБА_1. задоволені. ОСОБА_1. поновлена на роботі телефоністом міжміського телефонного зв'язку 2 класу дільниці комплексного обслуговування та прийому платежів цеху електрозв'язку № 5 центру електрозв'язку №2 Донецької філії ВАТ „Укртелеком". Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. середній заробіток за вимушений прогул в сумі 1851 грн.29 коп. Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ „Укртелеком" ставить питання про скасування рішення в частині задоволення позовів ОСОБА_1. з направленням справи в зазначеній частині на новий розгляд, посилається на необґрунтованість висновків суду про те, що ОСОБА_1. не була запропонована вакантна робота.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача Бессмертно!' 1.1., яка підтримала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1. і її представника ОСОБА_3, які заперечували проти скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачки ОСОБА_1. і ОСОБА_2. працювали телефоністами міжміського телефонного зв'язку дільниці комплексного обслуговування та прийому платежів цеху електрозв'язку № 5 Центру електрозв'язку №2 Донецької філії ВАТ „Укртелеком". Наказом № 38 від 1 лютого 2006 року скорочені з 15 квітня 2006 року чисельність і штат працівників, у тому числі, скорочено 4-ри телефоністи міжміської дільниці комплексного обслуговування та прийому платежів цеху електрозв'язку № 5 (а.с.36-38 т.2), про що 13 лютого 2006 року позивачки попереджались і їм пропонувалась робота листоноші (а.с.33-35 т.2). Наказами №№236, 237 від 6 квітня 2006 року позивачки звільнені з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 16 т.1, а.с.14 т.2).

2

Поновлюючи ОСОБА_1. на роботі, суд вказав на те, що у порушення положень ст.49-2 КЗпП України відповідачем не була їй запропонована, крім листоноші, інша вакантна робота. Цей висновок підтверджується матеріалами справи і тому з запереченнями відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, погодитись не можна.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З пояснень позивачки ОСОБА_1., її представника ОСОБА_3, представника відповідача Бессмертної І.І., показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, штатних розписів Центру електрозв'язку №2, додаткових даних відповідача про вакансії виробничого персоналу на 1 квітня 2006 року вбачається, що у відповідача, крім листоноші, була робота електромонтера лінійних споруд, яку, як вбачається з пояснень представника відповідача, ОСОБА_1. могла виконувати після відповідного навчання; оператора електрозв'язку на час відпустки працівника по догляду за дитиною, прибиральника у Будинку зв'язку. В письмовому попередженні про вивільнення в якості працевлаштування зазначена лише робота листоноші. ОСОБА_1. заперечує проти того, що пропонувалась інша робота, і переконливих доказів, які б спростовували заперечення і свідчили про те, що їй пропонувалась наявна робота, відповідачем не надано.

З урахуванням встановленого є обґрунтованими висновки суду про те, що позивачці ОСОБА_1. з урахуванням її кваліфікації не була запропонована наявна вакантна робота і тому не можна визнати законним її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи і наданими відповідачем додатковими даними.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, положенням ст.ст.40, 49-2, 235 КЗпП України. Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення в частині задоволення позовів ОСОБА_1. не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" відхилити. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді