РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 березня 2007 року                                                                          м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області   у складі:

головуючого - судді Леска В.В. суддів - Панька В.Ф., Мацунича М.В. при секретарі - Карбованець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_2. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить будинок № АДРЕСА_1 у м. Мукачеві, в якому на другому поверсі проживає відповідачка чим порушує його право на користування власністю.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1. не чинити перешкод ОСОБА_2. у користуванні власністю шляхом її виселення з будинку № АДРЕСА_1 в м. Мукачеві без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі відповідачка порушила питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Межі оскарження - висновок суду про обгрунтованість позову не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Суд не мав законних підстав застосувати до даних правовідносин ч. З ст. 116 ЖК України, оскільки жодними доказами не підтверджується самоуправне зайняття позивачкою житлових приміщень другого поверху будинку № АДРЕСА_1 в м. Мукачеве.

Сторони в третій раз не з'явилися в судове засідання. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 5 серпня 2004 року, зареєстрованому в державному реєстрі правочинів та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4435696 від  13  серпня 2004 року.

Справа № 22ц-391/07                                                                                  

позивачеві ОСОБА_2. належить на праві власності в цілому будинок № АДРЕСА_1 у м. Мукачеві.

Згідно виписки з будинкової книги відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована (прописана) у спірному будинку з 27 жовтня 1998 року.

Статтями 2, 49 Закону України "Про власність" визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин на Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння майном.

Судом встановлено, що в будинок нового власника у визначеному законом порядку відповідачка вселена не була, тому не отримала право на користування спірним будинком.

Згідно ст. 158 Житлового кодексу України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом із ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в установленому законом порядку попередив відповідачку про необхідність звільнити спірне жиле приміщення, оскільки вважає за неможливе проживання з нею в одному будинку.

При таких обставинах, суд прийшов до вірного висновку, що з часу переходу права власності на спірний будинок до нового власника відповідачка втратила право користування спірним жилим приміщенням, тому в установленому законом порядку підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Разом із тим, при вирішенні спору суд застосував ст. 116 ЖК України, якою передбачено виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, без надання їм іншого. Відповідачка самоправно не вселялась в спірний будинок, оскільки з 1998 року прописана та проживає в цьому будинку. Отже, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, із зазначеної підстави рішення суду слід змінити і задовольнити позов ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні будинком та виселення відповідачки без надання іншого жилого приміщення з підстав, передбачених статтями 2, 48, 49 Закону України "Про власність" та ст. 169 ЖК України.

В апеляційній скарзі відповідачка не навела переконливих доводів щодо скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-315, 316, 319 ЦПК України, ст. ст. 2, 4, 48, 49 Закону країни "Про власність", ст. 158, ст. 169 ЖК України, колегія суддів, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1. задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 грудня 2006 року змінити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути порушення прав ОСОБА_2 як власника будинку № АДРЕСА_1 в м. Мукачево. Виселити ОСОБА_1 з будинку № АДРЕСА_1 в м. Мукачево без надання іншого жилого приміщення.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безлосередньо до суду касаційної інстанції.