УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Дорчинець С. Г.,
суддів - Симаченко Л. І., Маїпкаринця М. М.,
з участю прокурора - Фрицюк В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2004 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Мукачева Закарпатської області, несудимий,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець м. Золочева Львівської області, несудимий,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
уродженка с Григорівки Гребінківського району
Полтавської області, несудима,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженка с Стрілки Старосамбірського району Львівської
області, несудима,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженка с Березини Рівенської області, несудима,
виправдані за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину.
Справа: № 11 -801/2006 р.
Органом досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. обвинувачувались у тому, що в проміжок часу з 26 серпня по 28 вересня 1993 року, будучи членами комісії з приватизації державного майна Ужгородської текстильно -галантерейної фабрики „Дружба", в порушення ст. 17 Закону України від 4 березня 1992 року «Про приватизацію майна державних підприємств» та п. З „Методики оцінки вартості об'єктів приватизації» від 08 вересня 1993 року, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою, діючи в інтересах третіх осіб, а саме орендного підприємства фабрики «Дружба», умисно при приватизації зазначеного об'єкту занизили вартість цілісного майнового комплексу фабрики «Дружба» на 1 397 089 гривень, заподіявши інтересам держави істотну шкоду.
Крім того, вони не включили до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу фабрики „Дружба" вартість незавершеного будівництва, яке станом на момент приватизації перебувало на балансі підприємства, що призвело до ненадходження до державного бюджету ще 199 855, 71 гривень. Своїми діями підсудні спричинили державним інтересам майнову шкоду на суму 199 855, 71 гривень.
Виправдуючи ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. за відсутністю в їх діях складу злочину, суд у вироку зазначив, що на момент складання акту оцінки об'єкту приватизації діяла „Методика оцінки вартості об'єктів приватизації"" від 2 вересня 1992 року, а методика від 8 вересня 1993 року набрала чинності лише 28 вересня 1993 року в день опублікування, коли робота комісії була завершена. Приватизація проводилась за рахунок коштів трудового колективу, за приватизаційні майнові сертифікати. Незавершені будівництвом об'єкти до акту оцінки не включались, оскільки приватизації підлягало тільки майно, що було здано в оренду трудовому колективу, а їх будівництво проводилось за рахунок коштів трудового колективу орендарів в період орендних відносин. Отже, діями обвинувачених не було заподіяно шкоди інтересам держави.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, суд неправильно встановив дату набрання чинності „Методики оцінки вартості об'єктів приватизації», яка фактично почала діяти з 8 вересня 1993 року, не дав належної оцінки висновкам судово - бухгалтерської експертизи, актам ревізії фінансово - господарської діяльності ЗАТ УТГ фабрика „Дружба" та акту перевірки зазначеного підприємства комісією з цінних паперів та фондового ринку, помилково прийняв до уваги як доказ недійсний договір оренди від 14 листопада 1989 року.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України вирок у всякому разі підлягає скасуванню, якщо було порушено право обвинуваченого на захист.
З матеріалів справи вбачається, що 6 березня 2003 року матеріали кримінальної справи, що стосуються розкрадання майна ЗАТ УТГФ «Дружба» були виділені в окреме провадження з кримінальної справи щодо директора ЗАТ УТГФ «Дружба» Суботіної. В.. 15 травня 2003 року по факту незаконної приватизації УТГФ «Дружба» було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 та ч. 5 ст. 191 КК України, а 27 листопада 2003 року
кримінальні справи за ч. 5 ст. 191 КК України були порушені щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6. та ОСОБА_7.. Справи були об'єднані в одне провадження. При цьому в даних постановах слідством були зазначені одні і ті ж самі фактичні дані, які вказували на наявність ознак злочину в події та було зазначено, що ці ознаки злочину містяться в діях посадових осіб Фонду комунального майна м. Ужгорода. Отже, на момент- порушення кримінальної справи органу досудового слідства були відомі особи, в діях яких вбачались ознаки злочину, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 98 КПК України слідчий повинен був порушити справу за ч. 2 ст. 364 КК України не по факту, а щодо конкретних осіб, надавши їм можливість здійснювати захист своїх інтересів відповідно до вимог кримінально -процесуального закону. (т. 1 а. с. 1, 3 - 4, 6 - 7, 9 - 10,16 ).
Однак, слідство не тільки проігнорувало ці вимоги закону, а і провело всі слідчі дії, направлені на збирання та закріплення доказів обвинувачення без участі підозрюваних осіб. ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. були допитані в якості свідків з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385, 387 КК України, чим були порушені їх права, передбачені ст. 63 Конституції України. Крім того, такі дії слідчого позбавили їх права знати, у вчиненні якого злочину вони підозрюються, мати захисника, подавати докази, заявляти клопотання і відводи, подавати скарги на дії і рішення щодо них з боку органів і їх службових осіб, що ведуть процес та права на забезпечення безпеки, (т. 2 а. с. 176-178,179-180, 185 - 186, 187-188, 190).
Продовжуючи порушувати права зазначених осіб на захист, слідство штучно затягнуло пред'явлення їм обвинувачення до фактичного закінчення досудового слідства. Провівши протягом року - з 6 березня 2003 року по 22 березня 2004 року всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на збирання, дослідження, перевірку, оцінку та використання доказів, слідство протягом чотирьох днів, порушивши в черговий раз щодо зазначених осіб кримінальні справи за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, пред'явило їм обвинувачення, провело допит та виконало вимоги ст. ст. 218 - 220 КПК України, фактично позбавивши їх можливості реалізувати комплекс передбачених ст. 142 КПК України прав.
Порушуючи принцип змагальності,слідство не забезпечило сторонам необхідні і рівні умови для виконання процесуальних функцій і здійснення наданих їм прав, не звернуло увагу на те, що всі обвинувачені категорично заперечили свою винність у пред'явленому їм обвинуваченні, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовившись від участі захисника, відмовились і від ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Однак слідчий, незважаючи на це, всупереч вимогам ст. 46 КПК України не зазначив в протоколі мотиви їх відмови від захисника. ( т.3 З а. с.28, 53, 64 ).
Крім того, при провадженні даної справи слідством не було дотримано передбачених ст. ст. 106, 108, 120 КПК України строків розслідування кримінальних справ. Вперше строк досудового слідства до чотирьох місяців було продовжено 24 квітня 2004 року. Д о цього часу слідство штучно продовжувало провадження в справі шляхом порушення нових справ та закриття попередніх по одному і томуж факту, що тягне за собою відповідно до положень
ч. З ст. 62 Конституції України визнання провадження в справі нелегітимним, а здобуті за цей час докази такими, що не можуть бути покладені в обгрунтування обвинувачення, в тому числі й висновку судово - бухгалтерської експертизи, на який посилається прокурор в своїй апеляції.
Наведене свідчить, що, порушуючи права обвинувачених на захист, слідство порушило принцип змагальності сторін, в результаті чого докази були зібрані в порушення вимог ст. ст. 65, 66 КПК України й не могли бути визнані об'єктивними, повними та достовірними.
Однак, суд не звернув увагу на допущені органом досудового слідства порушення вимог кримінально - процесуального закону, які унеможливили повний та всебічний розгляд справи й постановления законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення, та постановив вирок, що не відповідає вимогам ст. ст. 323, 324, 327, 333, 334 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи, що зазначені недоліки перешкоджають судовому розгляду справи, а тому не можуть бути усунуті в судовому засіданні, справа підлягає поверненню прокуророві для організації додаткового розслідування, при проведенні якого органу слідства необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки, виконати необхідні слідчі дії з дотриманням вимог кримінально - процесуального закону, що регламентують отримання фактичних даних належним суб'єктом, з установленого кримінально - процесуальним законом джерела та встановленим законом способом й порядком збирання доказів й в залежності від встановленого вирішити питання щодо винності або невинуватості вказаних осіб.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
Апеляцію старшого помічника прокурора м. Ужгорода задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2004 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити прокурору на додаткове розслідування.