УХВАЛА

АПЕЛЯЩЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2007 року                                                                                             м.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Лізанця П.М. суддів - Кондора Р.Ю., Дідика В.М.

за участю прокурора - Сирохман Л.І. адвоката ОСОБА_1. представника ОСОБА_2 засудженого ОСОБА_3.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією представника ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_4. на вирок Хустського районного суду від 22 грудня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_3,    ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,      мешканця      АДРЕСА_1 Хустського району Закарпатської області, не судимий засуджений за ч.2 ст.286 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 7 5 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком з покладенням обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації у вказані органи.

Цивільний  позов  потерпілої  в  окреме  провадження для вирішення в порядку цивільного судочинства. 

Справа:  № 192

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2006 року близько 21 години, керуючи не зареєстрованим автомобілем «Опель-Омега», не маючи прав на керування транспортним засобом в порушення пунктів 1.5, 2.1, 12.1 Правил дорожнього руху, рухаючись по об'їзній дорозі Хуст-Мукачево з швидкістю близько 120-130 км/год, не доїжджаючи 1 км. до АЗС «Мавекс» м.Хуст не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, з'їхав в кювет і перекинувся, внаслідок ДТП пасажиру автомобіля потерпілій ОСОБА_4. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції та доповненні до неї представник ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_4. порушує питання про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування з посиланням на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не доведеність всіх обставин, що підлягають доказуванню, зокрема, не зареєстрований автомобіль в органах ДАІ та незаконно доставлений в Україну, яким керував засуджений, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує, що засудженим не відшкодовано потерпілій шкоду, а також оспорює безпідставність виділення цивільного позову та направлення на вирішення в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, засудженого та його захисника про відмову в задоволенні апеляції, промову прокурора, який вважає вирок законним та обгрунтованим, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Як видно з матеріалів справи вирок щодо ОСОБА_3 ґрунтується на доказах, які є у матеріалах справи, зібраних з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Суд навів у вироку мотиви свого висновку щодо доведеності обвинувачення ОСОБА_3 та юридичної кваліфікації його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Водночас наведені в апеляції доводи про однобічність та неповноту досудового та судового слідства та направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вимог п.9 ст.348 КПК України потерпілий і його представник мають право подати апеляцію у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог заявлених ними в суді першої інстанції.

З протоколу судового засідання вбачається, що представник потерпілої

     ОСОБА_2 в суді першої інстанції при розгляді справи вимог про направлення

справи на додаткове розслідування, а також призначення підсудному ОСОБА_3 суворого покарання не заявляв, (а.с. 133).

При вирішенні цивільного позову представника потерпілої у частині відшкодування завданої потерпілій ОСОБА_4. матеріальної та моральної шкоди суд відповідно до вимог цивільного і кримінально-процесуального   закону   навів   у   вироку   мотиви   і   підстави   виділення

цивільного позову із кримінальної справи і вирішення його в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з необхідністю зібрати та дослідити певні документи та докази, допитати осіб, що проводили лікування потерпілої.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.28 КПК України цивільний позов в обґрунтування вимог може бути пред'явлений під час як досудового та дізнання, так і судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Як убачається з матеріалів справи представник потерпілої вперше заявив про заподіяння потерпілій ОСОБА_4. матеріальну шкоду на суму 38 744 гривні до початку розгляду справи.

Згідно з протоколом судового засідання судове слідство було розпочате 3 листопада 2006 року, під час розгляду справи представник потерпілої доповнив позовну заяву додатковими вимогами матеріального характеру, а 1 грудня 2006 року морального характеру.

Суд належно мотивував прийняте рішення щодо розгляду цивільного позову в окремому порядку цивільного судочинства, оскільки це не позбавляє потерпілу права вирішити його в цивільному порядку. Тому немає підстав для скасування вироку в цій частині і направлення справи на новий розгляд.

Доводи в апеляції представника про відмову засудженого відшкодувати потерпілій заподіяну шкоду є необгрунтованими.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_3 подано поштові квитанції про часткове відшкодування потерпілій шкоди в сумі 3500 грн.

Призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину, даним про його особу. Вимоги ст.65 КК України дотримано.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію представника ОСОБА_2 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду від 22 грудня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_3 без змін.