справа № 2а-2431/10/0670
категорія 2.11.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М. ,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" < Текст >
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
встановив:
Позивач 7 квітня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ " Житомирпромспецбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 р. по 31.12.2009 р., про що був складений акт перевірки № 1108/23-1/33019799/0110 від 2.03.2010 р. На підставі акту перевірки були складені наступні податкові повідомлення-рішення :
-- № 0000722301/0 про донарахування позивачу 49295 грн. податку на прибуток;
-- № 0001761702/0 про донарахування позивачу 1235,88 грн. податку з доходів фізичних осіб;
-- № 0000732301/0 про донарахування 32172 грн. податку на додану вартість;
--№ 0003922302 про застосування до позивача 2056,40 грн. штрафних санкцій.
Позивач вважає, що висновки відповідача за актом перевірки є безпідставними, суперечать вимогам податкового законодавства і просив їх скасувати.
В судовому засіданні 6.10.10 року представник позивача уточнив позовні вимоги і вказав при цьому, що відповідачем встановлено порушення в частині подвійного врахування у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними від ТОВ " Будсуміші" в розмірі 1083,33 грн. та від ТОВ "Поліські зорі" в розмірі 708,34 грн.. З зазначеним порушенням позивач погодився, в зв'язку з чим за податковим повідомленням-рішенням № 0000732301/0 підлягає сплаті ПДВ в сумі 1792 грн. та 50 % фінансової санкції в розмірі 896 грн. Також визнається порушення в частині неправомірного застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати працівника ОСОБА_1, в зв'язку з чим за податковим повідомленням-рішенням № 0001761702/0 підлягає сплаті податок з доходів фізичних осіб в сумі 103,50 грн. та застосована штрафна/фінансова/ санкція в розмірі 207 грн. Таким чином представник позивача просив Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення : № 0000722301/0 від 19.03.2010 року в повному обсязі, № 0001761702/0 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 308,46 грн. та застосованого штрафу в сумі 616,92 грн., № 0000732301/0 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 19656 грн. та застосованих штрафних фінансових санкцій в розмірі 9828 грн., рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0003922302 від 13.03.2010 р. в повному обсязі
В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не підтримали, надали письмові заперечення проти позову, суду пояснили, що всі винесені податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає, а тому просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 10.02.2010 р. по 26.02.2010 р. працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ " Житомирпромспецбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2007 р. по 31.12.2009 р., про що був складений акт перевірки № 1108/23-1/33019799/0110 від 2.03.2010 р., де були зазначені наступні виявлені порушення:
-- пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.2.1, 5.2.7.,5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3,п.5.6,пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9. ст.5,п.6.1 ст.6, пп.8.1.1. п.8.1,пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.9.5 ст.9 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 32863 грн.;
-- пп.7.2.3,7.2.6 п.7.2,пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4,пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено його заниження на суму 21488 грн.;
-- пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" - встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, внаслідок чого не був утриманий податок з доходів фізичних осіб; частини "е" пп.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" - підприємством надавалась податкова соціальна пільга працівнику, що є приватним підприємцем.
-- пп.2.11., 3.1 Положення № 637 - підприємство проводило готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа - товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа, який б підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 2056,40 грн.
На підставі акту перевірки були складені наступні податкові повідомлення-рішення:
1. № 0000722301/0 від 19.03.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 49295 грн., з них 32863 грн. основного платіжу та 16432 грн. штрафних санкцій;
2.№ 0001761702/0 від 19.03.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1235,88 грн., з них 411,96 грн. основного платежу та 823,92 грн. штрафних санкцій;
3.№ 0000732301/0 від 19.03.2010 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32172 грн., в тому числі 21448 грн. основного платежу та 10724 грн. штрафних санкцій;
4. Рішення № 0003922302 від 19.03.2010 року про застосування до позивача 2056,40 грн. штрафних санкцій.
Вказані податкові повідомлення-рішення з врахуванням уточнень, зроблених представником позивача, є незаконними, виходячи з наступного.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Контролюючим органом під час проведення перевірки було зазначено, що позивачем до складу валових витрат в порушення вимог ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" віднесені витрати , які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені відповідними первинними документами всього в сумі 35329 грн.
Такий висновок ґрунтується на тому, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат суму коштів, перерахованих Українському центру міжнародного співробітництва за участь в міжнародній конференції в Японії. Відповідачем зазначено, що до перевірки не надано документів, які підтверджують пов'язаність даних витрат з господарською діяльністю позивача. Зокрема, до перевірки не надано жодного документу, що підтверджує запрошення представників позивача на участь в міжнародній конференції та поїздку до Японії. Також позивачем не надано жодного документу на підтвердження необхідності даної поїздки та використання матеріалів чи іншої отриманої інформації на даній конференції в господарській діяльності ЗАТ " Житомирпромспецбуд".
Суд такі доводи відповідача вважає помилковим, виходячи з наступного.
Судом оглянуті та приєднані до справи наступні документи : копія закордонного паспорту з відмітками про перетин державного кордону головою правління ЗАТ " Житомирпромспецбуд" Лішневцем П.І. / т.1 арк.спр.110/, лист-запрошення Українського центру міжнародного співробітництва від 18.03.2008 року № 19-0918/С на участь у міжнародній науково-практичній конференції / т.1 арк.спр.109/, видаткова накладна від 4.04.2008 р. № РН-047 на придбання авіаквитків / т.1 арк.спр.125/, акт здачі-прийняття робіт /надання послуг/ від 14.04.2008 р. № ОУ-086 / т.1 арк.спр.126/, договір доручення від 27.03.2008 р. № 871-ВЗ /т.1 арк.спр.127-130/, додаток № 1 до договору доручення /т.1 арк.спр.131-132/.
Всі ці документи супровідними листами від 1.03.2010 р. № 86 та від 2.03.2010 р. № 92 направлялись відповідачу / т.1 арк.спр.108/, що спростовує доводи відповідача про не надання позивачем вказаних документів під час проведення перевірки.
Як випливає зі змісту листа-запрошення позивачеві було запропоновано прийняти участь у міжнародній науково-практичній конференції на тему " Міське будівництво: новий погляд, сучасні технології, передовий досвід Японії". Перелік питань, які розглядались на конференції та висвітлені в листі-запрошенні, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, який є будівельною організацією.
Відповідно до п. 5.1., 5.2, пп.5.2.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно до п.1.32. ст.1 вищевказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином суд вважає, що позивачем були правомірно віднесені до складу валових витрати по участі голови правління у міжнародній конференції в Японії.
Також контролюючим органом в акті перевірки зазначено наступне порушення, яке, на їх думку, полягає в тому, що позивачем невірно враховано різницю авансів, наданих постачальникам. А саме, згідно бухгалтерських документів підприємства залишок по Дт 631 рахунку становить 278518,91 грн., згідно акту попередньої перевірки № 460/23-1/33019799/0110 від 29.01.2008 р. сальдо по Дт 631 рахунку становить 328200 грн./ різниця становить 49681,09 грн./. Підприємством не надавалось до попереднього акту перевірки будь-яких заперечень щодо сум, які невірно зазначені в акті перевірки, в тому числі і по залишках по ДТ 631 рахунку. Крім того, підприємством враховано до зменшення валових витрат авансові платежі станом на 1.10.2007 р. в сумі 176640 грн., за даними бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується податковий облік підприємства, сума отриманих авансів станом на 1.10.2007 р. / крім авансів по постачальниках, що знаходяться на інших системах оподаткування/ по Дт 631 рахунку становить 258821,21 грн. Таким чином, підприємством завищено валові витрати за 4 квартал 2007 року на суму 109885 грн. ( 258821 грн.-176640 грн.+49681 грн.) /1,2= 109885 грн.).
Такі висновки відповідача суд визнає помилковими, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні і не спростовано представниками відповідача, результати попередньої планової перевірки постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 2а-5106/08 були скасовані. Також даними бухгалтерського обліку позивача, на яких базується податкова звітність, підтверджується сальдо по рахунку 631 в суму 278518,91 грн., а не 328200 грн. як зазначено відповідачем в акті перевірки.
Слід зазначити, що контролюючим органом під час проведення перевірки з цього питання не враховано, що згідно абзацу 2 пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі. А згідно з абзацом 1 п."б" пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 вищевказаного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є звільненими від сплати цього податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Відповідачем не вказано в акті перевірки інформацію стосовно укладених з постачальниками договорів, в яких містяться положення, передбачені абзацом 2 пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" і відповідачем не підтверджено факт дослідження при проведенні перевірки таких договорів.
Судом встановлено і відповідачем не спростовано факт дотримання позивачем вищевказаних вимог Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" та враховував у складі валових витрат суми попередніх оплат постачальникам за датою їх здійснення виключно на підставі укладених з такими постачальниками договорів, в яких було зазначено статус постачальника як платника податку на прибуток підприємств на загальних підставах. Дебетове сальдо розрахунків по таких постачальниках станом на 1.10.2007 р. становило 176640 грн., а не 328200 грн. як вказано відповідачем. Тому розрахунки валових витрат позивача, за якими враховане сальдо 176640 грн. від наданих авансів постачальникам - платникам податку, є обґрунтованими та відповідають вимогам вищевказаного Закону.
В акті перевірки контролюючим органом було вказано в якості порушення Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення позивачем валових витрат за рядком 04.9 " Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року" податкових декларацій за 2007 р. та 2009 р. в сумах відповідно 21434 грн. та 35329 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на порушення п.6.1 ст.6 вищевказаного Закону позивач не відкоригував рядок 04.9 податкової декларації за 2007 рік у зв'язку з порушеннями, встановленими за актом попередньої перевірки. Також, на думку контролюючого органу, позивач завищив валові витрат за рядком 04.9 податкової декларації за 2009 рік через врахування в їх складі збитків 2008 року, які в сумі 35329 грн. підлягають зменшенню в зв'язку з встановленим порушенням, що викладене в пп.1 п.3.1.2 акту перевірки / витрати на послуги Українського центру міжнародного співробітництва/.
Однак такий висновок відповідача про завищення валових витрат за 2007 рік на 21434 грн. спростовується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-5106/08, яке визнала незаконність донарахувань відповідача, зроблених за актом попередньої планової перевірки.
Висновок відповідача про завищення валових витрат за 2009 р. на 35329 грн. через зменшення балансових збитків 2008 р. на вартість послуг Українського центру міжнародного співробітництва, є безпідставними, адже вартість зазначених послуг позивач правомірно відніс до складу валових витрат 2008 року.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000722301/0 від 19.03.2010 р. є незаконним і підлягає скасуванню.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Контролюючим органом в акті перевірки / т.1 арк.спр. 50-51/ вказано про порушення Закону України " Про податок на додану вартість" через завищення податкового кредиту на 19656 грн. Сутність порушення полягає в тому, що у відповідності до норм пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4,пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що виписані постачальниками за датами, які відносяться до попередніх періодів, не охоплених датою перевіркою відповідача. Зокрема, відповідач зазначає, що Законом не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податків.
Відповідач також зазначив, що станом на 26.02.2010 р. на запит № 10574/10/23-1 про надання відповідних документів для проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту по спірних податкових накладних, позивач відповіді не надав.
З такими висновками суд не погоджується, виходячи з наступного.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"/надалі-Закон/.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту
Законом України "Про податок на додану вартість" та, зокрема, пп.. 7.4.2, пп.. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно п.7, ч.1 п.8, п.8.1, п.9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних передбачено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість; у розділі 1 реєстру відображаються отримані податкові накладні; придбання або виготовлення товарів /послуг/ та придбання / будівництво, спорудження/ основних фондів / основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи/ на митній території України відображається на підставі податкових накладних; у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної.
Вищенаведені вимоги Закону та Порядку свідчать про те, що податковий кредит у платника формується на підставі наявних податкових накладних за датою, на яку припадає їх отримання платником податку.
Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Даною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язує покупця на подання скарги.
Крім того, податкові накладні постачальниками товарів (послуг) були надані.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не порушені вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" в частині декларування податкового кредиту за спірними податковими накладними і в податкових періодах, на які припадає дата їх отримання.
Щодо твердження про ненадання документів на запит суд встановив, що таке твердження не відповідає дійсності, адже позивач з листом від 1.03.2010 р. № 86 надав документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по спірних податкових накладних. Наявність самих податкових накладних на момент перевірки відповідачем не заперечується, що випливає зі змісту акта перевірки.
Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0000732301/0 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 19656 грн. та застосованих штрафних фінансових санкцій в розмірі 9828 грн. підлягає скасуванню.
Щодо застосування фінансових санкцій в розмірі 2056,40 грн.
Відповідачем за наслідками перевірки був зроблений висновок про порушення позивачем " Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке полягає в тому, що позивачем через підзвітних осіб проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми і змісту на загальну суму 2056,40 грн.
З такими висновками не погоджується суд.
Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Порушення позивачем правил обігу готівки вчинено у жовтні 2007-серпні 2008 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 2.03.2010 р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 19.03.2010 р., тобто після закінчення зазначених строків.
Щодо авансового звіту від 6.06.2009 р. підзвітної особи ОСОБА_1 на суму 1473,20 грн. зазначено, що в розрахунковому документі вказана форма оплати "копія чека". Однак це не відповідає дійсності. В фіскальному чеку, прикладеному до авансового звіту / т.2 арк.спр.68/, зазначена форма оплати "готівка", що спростовує висновок відповідача про відсутність документу, підтверджуючого проведення готівкового розрахунку.
Таким чином рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0003922302 від 13.03.2010 р. є незаконним і підлягає скасуванню.
Щодо визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 308,46 грн. та застосованого штрафу в сумі 616,92 грн.
Контролюючим органом в акті перевірки / т.1 арк.спр.68/ вказано порушення позивача в частині неутримання податку в сумі 308,46 грн. за операціями з проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка.
Судом встановлено, що до авансових звітів / т.1 арк.спр.115-121/ прикладені проїзні квітки.
Таким чином, проїзні квітки є достатніми документами, які підтверджують фактичні витрати за надання послуг, їх отримання та оплату такою особою.
Отже, в даному випадку з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, позивачем не порушено пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 9.10. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” і, відповідно, у відповідача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій.
Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0001761702/0 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 308,46 грн. та застосованого штрафу в сумі 616,92 грн. є незаконним і підлягає скасуванню.
Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету України понесених судових витрат в сумі 13,60 грн.
З врахуванням викладеного, на підставі Законів України " Про оподаткування прибутку підприємств", " Про податок на додану вартість", " Про податок з доходів фізичних осіб", керуючись ст.ст.160-163 КАС України суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення : № 0000722301/0 від 19.03.2010 року в повному обсязі, № 0001761702/0 в частині донарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 308,46 грн. та застосованого штрафу в сумі 616,92 грн., № 0000732301/0 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 19656 грн. та застосованих штрафних фінансових санкцій в розмірі 9828 грн., рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0003922302 від 13.03.2010 р. в повному обсязі.
Відшкодувати ЗАТ " Житомирпромспецбуд" з Державного бюджету України 13,60 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький
Повний текст постанови виготовлено: 08 жовтня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.